| Сторінки (4/344): | « | 1 2 3 4 | » |
При написанні звуків мови
потрібні розділові знаки.
Він любив ставити скрізь коми,
вона ж любила ставить кра́пки.
Вони були ледь-ледь знайомі,
хоч й ставились в однім рядку.
Він і вона – в одному домі -
теж проживали на віку.
З якого дива – невідомо -
переплелися їх шляхи
і об’єднали крапку й кому,
і враз подовжились рядки.
Але вона його дістала -
він почав ставить лиш крапки́,
вона ж продовження чекала
й ставила коми залюбки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
Короновірусна зараза
Дісталася й до нас сюди.
Всі зрозуміли не відразу
Масштаб вселенської біди.
Ми думали: це несерйозно.
Подумаєш – ще один грип.
Поводились якось курйозно
Поки хтось із наших не влип.
Ну, ось тепер і в Україні
Нарешті ввели карантин
І запевняють про надійні
Заходи боротьби із ним.
Позакривали все, що можна,
Обмежили контакт з людьми.
Але чомусь в душі тривожно
З думками неспокійними
І крадеться у підсвідомість
Малесеньке оте «невже?».
Лякає повна невідомість
Того, що поруч десь чуже, -
Чуже серед своїх і рідних,
Свої і рідні – із чужим!
Сховався десь же той негідник,
Що зветься COVID-дев’ятнадцятим!
https://amazing-ukraine.com/poshyriuite-tse-povidomlennia-iakshcho-pryide-v-ukrainu-vy-sobi-ne-daste-z-tsym-radu-ukrainka-rozpovila-motoroshni-detali-pro-robotu-v-italiiskii-likarni/?fbclid=IwAR0em1_YKWMdZQRMI7PwAc5UDpgfEUNHghlJ8d8YWxJGTyyPbk-8lxACpeo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867913
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.03.2020
Немає спокою. Нема.
Душа у грудях хоч й німа,
Як птаха в клітці, б’ється дико,
І тільки в серці чутно звук
Що каже нам: «тук-тук, тук-тук, -
Дивись, бо може статись лихо!»
Немає снігу, хоч й зима,
Вночі надворі скрізь пітьма
Земля чорніє разом з небом,
І лише вдень зникає страх,
Хоч сонце десь є у хмарах
Закутане, ніби як пледом.
Немає миру. Скрізь – війна.
У світі править Сатана
І все вирішують лиш гроші.
Серед зневір’я і брехні
Душі спиняються на дні,
Хоч люди ніби то й хороші.
Немає у людях добра,
Відома істина й стара, -
То місце пустим не буває,
Тож проникає в пустоту
Зло помаленьку в душу ту,
Яка віру в добро втрачає.
12.01.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2020
О, рідна мово! Ти моя криниця,
В якій на дні є життєдайне джерело,
Яке своїм багатством слів іскриться
І живить душу, як вода – зело.*
Я не дозволю, щоб тебе сквернили
Поганим словом й чиїмсь язиком,
Хочу, щоб з криниці люди пили,
Як воду, мову з чарівним смаком.
О, мово українська! Ти є зброя,
Твої слова, як кулі у бою.
Вони летять, як звуки із гобоя,**
У саме серце і в душу твою.
Всі слова крізь душу пропускаю
Й крізь серце направляю, як в приціл,
І вороги відразу ж відступають,
Коли раптом потраплять під обстріл.
О, рідна мово! Ти - моя відрада,
Як тебе чую – втіхи нема меж.
Ти – моя неня, і моя ти Лада,***
Ти піснею мене в полон береш!
Слова твої лікують мою душу,
Коли вона, бува, чогось болить.
З тобою всі закони я порушу,
Щоб віру і надію оживить.
О, мово українська! Ти є й будеш -
Житимеш й звучатимеш в віках!
Народ свій об’єднаєш і розбудиш,
Щоб він розв’язав свого язика.
І залунає наша рідна мова
По всіх куточках України знов,
Велика і могуча, і чудова –
Найкраща із усіх можливих мов!
Зе́ло* — зелень, трав'янисте рослиння.
Гобо́й** (італ. oboe, від фр. hautbois — високе дерево) — дерев'яний духовий музичний інструмент сопранового регістру.
Ла́да*** — в слов’янській міфології — богиня життя, весни, богиня кохання й шлюбу, богиня світової гармонії. Лада символізує світову любов, що є основою життя на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867798
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 13.03.2020
Розривається серце матері
Від невизначеності і неспокою,
І кипить в ньому, як у кратері,
Кров тривогою там глибокою.
Серце в матері болем крається
Без надії в швидке одужання
І невпевненість розвивається,
Й додає хвилювання й напруження.
Син на фото до неї всміхається –
Пригорнутись до серця проситься!
Серце птахою виривається,
Бо з дитиною стрітись хочеться.
Подолати б відстань на швидкості –
Затулила б хворобу собою,
Та нема ні грошей, ні можливості
До дитини торкнутись рукою.
Він далеко був в реанімації,
Із хворобою сам воює,
А серце матері – у стагнації
Розривається і горює,
І шукає вихід в фарватері
Бурхливого життя-моря.
Хворі діти для кожної матері –
Нема більшого в світі горя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2020
Яку ще мову вчити всім потрібно
На Україні дітям в школі,
Якщо не мову наших предків рідну
Які завжди відстоювали волю?
По-староукраїнській розмовляли
Слов’яни ще у Київській Русі
Й сусіди з розумінням їх сприймали,
І поважали в ті давні часи.
Якщо ми хочем теж, щоб нас у світі
Сьогодні всі сприймали, як народ,
Потрібно мову українську вчити дітям,
А не «язик» якихось там заброд.
https://www.radiosvoboda.org/a/30462192.html?fbclid=IwAR3P2-e1y5d5cCyMrRT_BxPahgALwn5FIKTUlnKGwN4chu6Rd6eiOqll4KQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867701
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2020
Ох, ці вже кляті московіти,
Українцям не дають жити:
Забрали землі, що змогли,
Де наші предки всі жили,
В яких украли рідну віру,
І весь час сіють недовіру,
Й плетуть інтриги між людьми,
Що винні не вони, а ми.
Спаплюжили дідівську славу,
Присвоїли назву в державу
Що в світі знали всі як Рашу,
Та не змогли забрати душу
Народу, що завжди співав
І Христа Бога прославляв, -
Колядував, і щедрував,
І з зерном добро засівав.
https://drohobychchyna.com.ua/rosiyany-yedynyj-slov-yanskyj-narod-shho-nemaye-vlasnyh-kolyadok-yurij-vynnychuk/?fbclid=IwAR2vNzsv-8Ozi0_D6uQyfG8VHKi14PE_59aUyz9Lgwy3QZAuJD4xnvy55lk&_utl_t=fb
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2020
Ми, все таки, - слов’яни до кісток!
Кістми в історії вся встелена дорога,
але ми вкотре кричимо убого:
«Героям – слава!», най крізь терни до зірок.
В нас славу здобувають в боях –
мабуть, ще від початку – від Сварога,
може, тому і рідко просять в Бога
прощення і покаяння у гріхах.
Слов’янська в нас натура і душа, -
у наших генах предки войовничі,
своє минуле прагнем возвеличить,
майбутньому ж даємо відкоша.
Слов’янські звички в нас іще живі –
найбільше любим волю і свободу,
не терпимо пригноблення народу
й тримаємо адреналін в крові.
Ми, все таки, слов’яни до кісток,
навіть й тоді, як йдем з хрестом до Бога,
бо все ж частіше ставимо в вимогах
для себе – почесті, а для дітей - достаток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867594
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2020
Україно моя! Батьківщина єдина!
Що дісталась від батька до сина,
Найбагатша і древня слов’янська земля,
На просторах твоїх воля з вітром гуля.
Україно моя – держава й країна!
Знову в тебе війна, від якої руїна.
Ти звільнилась недавно від влади Кремля,
Але тінь його й досі як ворон кружля.
Україно моя - земля солов’їна,
Неповторна, ніжна, красива й чарівна!
Як же можна твої продавати поля,
Які з космосу видно - не те, що здаля?
Україно моя, чи твоя в тім вина
Що скрізь правлять від Сороса і Каїна
Всякі зайди й пройдисвіти від короля,
Що прийшли із-за моря до нас десь здаля?
Україно моя! Де ж дідів твоїх зміна,
Яка вижене всіх «соросят» із країни?
Вже пора нам самим засівати поля,
Щоб країна жила і родила земля!
Написано під враженням від посилань:
https://7dniv.info/politics/120747-soros-obyavil-ukraine-voynu-on-hochet-prodat-ukrainu-na-aukcione.html
https://matveychev-oleg.livejournal.com/4859399.html?fbclid=IwAR20ZODsP3NKlDPcQ26qig8RI1dTIlzXnLkR-bIgtfhfYKDQx9FUKKWKWmQ
https://strana.ua/news/253156-skolko-poluchajut-inostrantsy-v-nabsovetakh-ukrainskikh-kompanij.html?fbclid=IwAR3b-r9VXmH9HGcWntY0UeZARDkNqumlg8JpJ0Y0PBJ81JrlHppvclcsaIc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867480
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2020
Хто на що вчився, то й тим заробляє –
Було б логічним висновок зробить,
Та не всі ті, хто вчився, вдосталь має,
Щоб з гідністю життя своє прожить.
Я інколи замислююсь над фактом
Невідповідності реальності буття:
А що, коли навчавсь не тому раптом,
Щоб забезпечить дітям гідне майбуття?
Можливо, десь я в чомусь помилився,
Коли у долі стежку вибирав,
Не те робив, чи не туди дивився,
Чи щось не вивчив і про щось не знав.
Аналізую все: а чи я міг інакше?
Чи зміг би через все переступить,
Щоб у кар’єрі іти вище й дальше,
Аби лиш більше грошей заробить.
Звичайно, зміг би… А що, - я ж не гірше
Від тих, хто так в житті весь час робив.
Але хотів я краще більше
І повторятися ніколи не любив.
В кінці кінців – сам маю те що маю,
Не більш й не менш, щоб вижити у світі.
От тільки до кінця іще не знаю,
Чи зрозуміють мене мої діти.
Комусь з дітей батьки дають квартири,
Комусь – круту машину чи посаду,
А в мене у карманах – одні діри
І на додачу ще й шматок городу й саду.
Я вже віддав їм те, що міг віддати –
Життя своє, освіту і любов,
На більше не вдалося назбирати,
Не вистачає ще для щастя двох підков.
Але всіх грошей вседно не заробиш
Й багатства світу щастя не дадуть.
Весь час навчаєшся і нове щось знаходиш
І з часом пізнаєш найголовнішу суть.
В житті нічого даром не дається
Й за все чимось доводиться платити.
Важливо те, чому кожен навчається,
Й не менш важливо те, з чим зможе жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2020
Є в нас країна, та державності – катма,
є й влада, та відповідальності нема,
й закони, ніби то, хороші,
але не вистачає грошей
на гідну пенсію й зарплату
для простолюду, й комунальну плату,
лиш можновладці і «народні» депутати
все мають і всього багато,
крутять законами, як дишлом,
аби користі більше вийшло
для себе, а не для держави,
поганої набрались слави,
продавши свою й честь, і совість,
і все їм сходить з рук натомість,
бо в них – кругом і скрізь все схвачено,
і кому треба, вже заплачено,
і у країні все давно поділено
і по заслугам їх усім відмірено,
але в кінці кінців їм теж всім буде
те ж саме, що і простим людям:
відміряють для ями метрів з два
і на могилі виросте трава…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867399
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2020
Куди не глянь, який канал не включиш
на телебаченні, чи зайдеш в Інтернет,
дивись – сидить там і усіх нас учить
якийсь там політолог чи експерт.
Вони завжди усе і про все знають,
усім розкажуть, як потрібно жити,
так, ніби то, людей за дурнів мають,
які не вміють нічого робити.
Обсудять всіх і проаналізують
кожне слово й кожний наший крок,
і наперед всі дії спрогнозують,
так, наче кожен з них якийсь пророк.
Ох, й розвелося тих базік і скрізь, і всюди,
що тільки й роблять, що поширюють плітки,
і що найгірше – їм ще вірять люди
й приймають за свої їхні думки.
До чого докотилося суспільство,
що дозволяє маніпулювати
свідомістю своєю пустослівству,
яке ще й нами прагне керувати!
Хіба ми дурні чи якісь каліки,
що вже не змозі розібратися самі,
хто з них що у житті зробив і скільки,
і висловити, що в нас на умі?
Ох, дожилися ми, що навіть у державі
більше експертів й радників, ніж тих,
хто виробляє щось чи зайнятий у справі,
(в тому числі, й піклується про них),
будуючи заводи, дороги і будинки,
вирощуючи для країни м’ясо й хліб,
навчає діток, що таке хороші вчинки,
лікує від хвороб, рятує нас від бід.
Куди ж поділася наша народна мудрість
і де подівся той здоровий глузд,
що з кожним вибором зростає дурість
державних діячів й висловлювань з їх вуст.
Куди не глянь, народ простий бідує,
права людей не захищає наш закон.
Армія на Сході все воює,
населення мігрує за кордон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867398
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2020
Березнева пора. Поминальні суботи.
Перші тижні великого поста.
З молитвами в серці, із душею в скорботі
Йде до церкви на службу паства.
Із дзвіниці лунають вечірні дзвони,
Які скликують усіх до храму.
Там, у світлі свічок, оживають ікони
І являються лики святих з фіміаму
В образах і картинах у іконостасі,
Які сходяться всі до престолу,
Щоб зустрітися з Богом в своїй іпостасі
І підтримати віру мирян таку кволу.
…В той же час у кафе й ресторанах в клубах
Із хмільного і цигаркового диму
Лине музика і веселиться юрба
В поєднанні екстазу й екстриму.
Там рікою тече і горілка, й вино,
Які гублять їх душі нестримно.
Всім давно до своєї душі все одно,
Та хіба ж вона в цьому щось винна?
Їх життя так подібне до кабаре,
У якому робили усе, що хотіли.
Хто згадає про душу тоді, як помре
Їхнє власне і самозакохане тіло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867261
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2020
Думки римуються у вірші
Під впливом ритму почуття,
Які бувають кращі й гірші,
Такі ж, як і наше життя.
І не важливо, що хто думав,
Й байдуже, хто щось там казав,
Важливо – з радістю чи з сумом
Він день прожитий відчував.
Тому що суть людська не в тому,
Щоб думати чи говорить,
А в тім, щоб навіть через втому
Все відчувати і – творить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867260
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2020
У нас політику перетворили в шоу,
Новини заміняють нам плітки
І грузять нас брехнею знову й знову,
І піпл хаває лапшу цю залюбки.
А що ще треба? Хліба і видовищ,
І ще вина, щоб посміятися з усіх,
Перетворивши людей в посміховищ
Й піднявши їхні вади в кепський сміх.
Сміх – це здоров’я, якщо він здоровий,
Із гумором буває легше жити,
Але ефект від нього тимчасовий,
Якщо всерйоз нічого не робити.
Державна влада – це серйозні справи
Й відповідальності високої тягар,
А в нас йдуть із-за грошей, із-за слави,
Й посади ставлять на торги як на базар.
Торгуються, купляють, продаються
Чиновники, службовці, депутати,
За крісло чи посаду тримаються,
Що до людей, буває, ліньки встати.
Коли вже наший піпл зрозуміє,
Що вся відповідальність на йому
За те, що вибирати не уміє
Гідних мужів роду козацькому,
А якщо вибрали не тих, хто за державу, -
Ну, помилилися – із ким не бува,
Не варто панькатися з ними – всіх на лаву,
Оцінюйте їх по ділах, а не словах.
Вже досить з них сміятися як з шоу
Й терпіти над державою ганьбу,
Зганьбили честь – міняти треба знову,
Гуртуючи в електорат юрбу.
Лиш сам народ є джерело влади,
А не доповненням до челяді її.
Невже народ не може дати ради?
Невже немає на державу надії?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852543
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2019
Розлились тумани молоком
Уночі довкола білим-білим
Скрізь, в саду, у полі за селом,
Що здається – осінь посивіла
І накрилась наче б то платком
Між дерев опалим листям прілим,
У село зайшла разом з ранком
Й край дороги стомлено присіла,
Й розпливлась в тумані…
Ніч пройшла й змінилася світанком,
Вслід за ранком день почався білий,
Й, скапуючи краплями, потоком
Все сильніше, впевнено і сміло
Розлились тумани молоком
Навкруги довкола…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2019
Господарка Осінь густо трави росить,
Встеляє туманом стежку по гриби,
Листям все притрусить, що з дерев обносить,
І навіє в серце легкої журби,
В душу від якої проникає спокій
Й відчуття минувшості вже прожитих днів,
Що під тягарем років в пам’яті глибокій
Інколи являються як би то в вісні
Сплутані обманом, сховані в тумані
Дні й прожиті роки, дороги й шляхи,
Що ведуть неждано у краї незнані,
Де панує вічність з часом на віки,
Які неодмінно в такі дні осінні
Згадуються інколи ніби мимохіть.
Осінь всім нагадує, що усі ми тлінні,
Й падаєм, як листя, у бездну століть.
17.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851996
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2019
Люблю я осінь золотаву,
Коли немає ще дощів,
І кольори усі яскраві
У листі дерев та кущів,
В яких лишилось трохи світла
І тіні сумнівів моїх.
Що десь зникають непомітно
У барвах таких безкраїх.
Ще сонце світить, й навіть гріє,
Й небо тоне у блакиті,
І серце б’ється, й мозок мріє,
І хочеться так знову жити,
Щоб відчувати лише радість
Й піднесення від світлих дум,
Щоб не нагадувала старість
Про сивину, печаль і сум.
Люблю цю золотаву осінь!
Тоді в погожий світлий день
Броджу в німому безголоссі
Під шурхіт листяних пісень
І слухаю, як лине тиша
У гамах всіх й усіх тонах,
Й милуюсь тим, як осінь пише
Свій твір в яскравих кольорах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851995
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2019
А холоди приходять геть неждано
І неочікувано після теплих днів,
Які були ще ніби то недавно
Десь після літа, що лишилось в сні.
Раптово вітер подує з морозцем
І памороззю вкриється трава,
Вода зашерхне в відрі над колодязем,
Що звечора лишила дітвора.
Уранці зійде сонце неквапливо
І подарує трішечки тепла,
Від чого трава зроситься крапливо
Так, ніби то, здається, ожила.
Але земля схолола більш не гріє
Ані коріння, ані душу восени.
Холодний вітер все тепло розвіє
Й залишаться лиш спогади… І сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850782
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.10.2019
Все менше часу залишається на сон,
Хоч ночі довшають і дні стають коротші.
Побільше хочеться щось встигнуть за сезон
І не зігнутись раптом від такої ноші.
Осіння втома бере душу у полон,
Бо мало сонця, й ночі стають довші,
І підвиває буйний вітер в унісон,
Навіюючи в серце сумні вірші.
Все менше часу…
Знов облітає на деревах листя з крон,
Оголюючи гілки й разом наші душі.
Природа змінює довкола свій фасон,
А ми рахуємо щодня все дні минувші,
Коли залишиться з осінніх похорон
Все менше часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850284
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 04.10.2019
Не той вже нині Київ, що колись,
Та й ми вже не такі, як то раніше.
Жилі квартали дуже розрослись
Й машин на вулицях стало побільше.
Нові розв’язки і нові мости,
Нові крамниці й мега магазини.
Просто не знаєш, куди їхати чи йти,
Хоч ти питай у перехожих чи в людини.
Кругом всі поспішають і летять,
Так ніби то від когось утікають.
Почнеш, бува, когось із них зупинять,
Хочеш спитати, а вони не знають.
Живуть у місті разом між людей,
Поміж машин й будинків, як в пустині.
Столиця гуркотить, шумить, гуде…
Київ не той, який колись, вже нині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849808
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2019
Мова таки має значення,
Якщо так про неї кричать,
Або не помічають й мовчать,
Або вимагають зречення.
Злочинцям немає пробачення,
Що рідну мову забути нас вчать
І ставлять народу проби печать
Меншовартості за означенням.
Мова таки має значення,
Якщо через всі звинувачення
Люди за неї ішли на рать
І в самоспаленні – помирать,
Щоб підкреслить її призначення.
Мова таки має значення!
https://www.radiosvoboda.org/a/30181128.html?fbclid=IwAR2bl48-L0LqQnHxYEM_fdI9hwv_XkT4CljdU3RxrnAxogN68s5ZrK2u59Y
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2019
Віє вітер в степах і полях України,
А в містах між будинками протяги дмуть.
Прості люди в надії на краще чекають на зміни,
Що «покращення» в їхнє життя все ж прийдуть.
Ну а їм обіцяють панове від влади,
Що «покращення» буде, як криза мине,
І народ трохи вірить, а дехто ще й радий,
Як до свята чи виборів хтось щось дає.
Довели простий люд в Україні до злиднів,
Що по чесному можна й не вижити в ній.
Є умови життя у людей геть огидні,
Перспективи роботи - ще більш сумні.
Віє вітер в країні, гуля на рівнині,
Видуває з шпаринок будинків тепло.
Дуже важко без грошей прожити людині
І сьогодні, здається, ще гірш, ніж було.
Скільки можна чекати, скільки - втрачати
І любов, і надію, і віру в добро?
Все одно доведеться колись розпочати
Жить сьогодні, щоб завтра майбутнє прийшло.
Віє вітер в країні – ти йди проти вітру,
Долай перешкоди, невпевненість й страх,
Ти плекай свою мрію одну заповітну,
Прокладай свою стежку - у долі свій шлях.
Написано 06.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849691
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2019
Ми сперечаємося часто між собою,
Доводячи свій погляд на проблему,
І в палкій суперечці, як в двобої,
Ніяк не можемо цю вирішить дилему:
Хто другорядний, а хто головний -
З якого боку не ставай – ти все одно правий.
Такий підхід ніколи нас не об’єднає,
Тому що правда – в кожного своя, а істина одна є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849690
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2019
А Осінь вже ступила на поріг
І настіж всім відкрила свої двері,
Позолотила лісосмуги обабіч доріг,
Підфарбувала листя в сквері.
Зібрала Осінь в зграї всіх птахів
І підняла їх крилами у небо,
Які разом з холодним подихом вітрів
Десь полетіли. Певно, їм так треба.
Вітри принесли хмари і дощі,
Що пролились на землю спраглу,
Дерева стали мокрі, як хлющі,
І поскидали своє листя нагло.
Земля схолола прагнула тепла,
Та сонце заховалося за хмари.
Трави пожовклі висохли до тла
І втратили свої колишні чари.
Чорнішає щодня гола земля,
Рілля лежить у полі й на городі.
Прийшла до нас з далека звіддаля
Й господарює Осінь в природі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849020
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.09.2019
Красива й мудра жінка, й розумна дружина,
І дочок двох своїх матуся пречудова,
Бабуся добра для онуків, і проста людина, -
Неоніла Володимирівна Романова.
Учитель, педагог, спеціаліст хімічної науки
Заклала у своїх студентів хімії основу.
Ніколи не здавалася й не опускала руки
Неоніла Володимирівна Романова.
Пригадується часом лекцій відголосся,
Приємний голос, зрозуміла й чітка мова,
Сміливий погляд, красиве волосся,
Що має Неоніла Володимирівна Романова.
Багато у житті траплялося уроків,
Але приємно і побачити, й почути знову,
І зустрічати таку ж само через стільки років
Неонілу Володимирівну Романову.
Хай же Ваша доля не буде зрадлива,
Щоб була удача і радість нова.
Дай Вам Бог здоров’я, щоб жили щасливо
Неоніла Володимирівна Романова!
13.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848145
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.09.2019
Який народ – така і влада.
Хто обирає, така й Рада.
Хто платить гроші й замовляє,
Для того і музика грає.
А ми усі наче розумні,
Але пошили нас у дурні
Й співають нам всім знову й знову
Стару пісню гарну й нову.
Лиш дурні в думці багатіють,
Бо ради дати всім не вміють,
І грають з ними як в цяцянки,
Роздаючи їм обіцянки.
І хто в що хоче, в те і вірить,
Хоч сам не може то провірить,
І кожен з дурнів, поміж іншим,
Себе вважає розумнішим.
Хоч ми усі наче й не дурні
І знаємо, що кидати в урни
Потрібно просто лиш сміття,
А не п’ять років із життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846093
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2019
Обрали депутатів в Раду
Від партій і самих від себе.
Ті, що пройшли, всі дуже раді
Й від щастя цибають до неба
П’ять партій подолали з маху
П’ятивідсотковий бар’єр,
Всі інші – просто дали маху
Чи втратили свій екстер’єр.
Спереду – партія «Слуги народу»
Взяла відсотки немалі,
Неясно лиш, з якого роду,
І схоже, що з «обітованої землі».
Пройшла і Юліїна «Батьківщина»
Й регіонали на платформі «За життя».
Там Рабіновіч з Тимошенко – не єдині,
В кого євреї в сестрах і в браттях.
Пройшов і Петя Порошенко
Із партією, яка зветься ПЕС,
Який дурив нас всіх гарненько
Й брехав, як той собака, до небес.
Обрали також й Славків «Голос»
За те, що він співав пісні
Своїм картатим й ніжним соло
Під тексти, що наснились в сні.
Як жаль, що не пройшли до Ради
Надія, Парубій й Ляшко,
Тепер не буде клоунади
Й «Кварталу» жартувать буде важко.
Найбільш мандатів – в «Слуг народу»,
Вони й вирішуватимуть,
Хоч більшість з них ніколи зроду
Подібне не робили хоч чуть-чуть.
Та браття їх в біді не кинуть –
Навчать, де брати, на що нажимати.
Жаль, що на фронті будуть гинуть
Поки почнуть вони там щось приймати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2019
Настане час, коли мене не стане
І я помру, і зникну між людей,
І моє серце битись перестане,
І дух мій увесь вийде із грудей.
І я живу, немов би увостаннє,
Й життю радію кожну ніч і день,
Бо стане час, коли мене не стане
І я помру, і зникну між людей.
Забудеться про мене все погане,
Виростуть діти у моїх дітей
І хтось, можливо, ці вірші дістане
Й когось захопить вир моїх ідей,
Коли настане час й мене не стане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845772
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2019
Пройшла любов. Пов’яли помідори
і огірки посохли на корню.
Картопля – в погребі, зерно – у коморі,
і в полі випалили всю стерню.
Не ходить вже Микола до Федори –
хтось нашептав йому якусь херню,
від чого поміж ними виникли розбори
бо ж не буває диму без вогню…
Пройшла любов,
лишивши лиш докори
і між людьми одну брехню.
Ніби відкрив хтось ящик від Пандори
і випустив на світ усю черню –
заздрості і підлості потвори!
…Пройшла любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845671
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 21.08.2019
До літа осінь якось завітала в гості
Посеред липня в холодних дощах,
Щоб подивитись, а чи всього вдосталь
Вродило на полях, городах, у садах,
А на гостинець принесла всім сирість
Від чого стало прохолодно по ночах,
І, проявивши свою божу милість,
Зійшла на спраглу землю у дощах,
Які пройшлися по достиглій ниві шумно,
На кілька днів спинивши всі жнива,
Але позеленіло навкруги усе безумно,
Й трава, яка поблякла, знову ожива.
Літо всміхнулося крізь хмари з сонцем
І пригостило осінь промінням й теплом,
Від чого та зібралась швидко похапцем
Й за хмари відлетіла, змахнувши нам крилом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842178
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.07.2019
Я однозначності у людях не люблю,
Коли у судженнях вони категоричні
І у висловлюваннях ставлять знак окличний,
Й не чують думку іншу, наприклад мою.
Проте я однозначність поважаю,
Яка незмінна у переконаннях
І виражається завжди в людських діяннях,
Коли за вчинки всі свої відповідають.
Я не люблю також, коли людина
У спілкуванні з іншими нещира
І в вічі каже те, що хоче миру,
Але зневажливо висловлюється в спину.
Проте я поважаю прямоту,
Коли людина чесна і відверта
І за переконання гідна вмерти,
Відстоюючи істину святу.
А ще я не люблю, коли хтось заздрить
Комусь за те, чого в себе нема,
Коли людина дорікає всім сама
Й своїми заздрощами, як в дурмані, марить.
Проте я сам бував – чесно зізнаюсь –
Нечесний інколи з собою і хитрив,
Але я намагався кращим бути, бо любив
Все те, чого завжди сам від людей чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841882
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.07.2019
Історію переписати неможливо –
Те, що пройшло, не має вороття,
А влада намагається зрадливо
Змінити назви й дати із життя.
Нам кажуть, що країні це важливо,
Якщо змінити хочем напрямок буття,
Але історію переписати неможливо –
Бо те, що вже пройшло, не має вороття.
Спіраль історії веде не прямо – криво,
З усім, що сталося, можливе забуття.
Долю ми пишемо без дублів і наживо,
Тому нам всім потрібне каяття,
Адже історію переписати неможливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841881
рубрика: Поезія, Рондель
дата поступления 14.07.2019
Знов лілії цвітуть і ароматом ніжним
Дурманять розум, що прагне ідилії,
І мимоволі здаєшся безгрішним,
Вдивляючись у пелюсткові точні лінії,
Що хочеться й самому стать гарнішим
Й ніжнішим, як оті чарівні лілії,
Які здаються дивом з див найбільшим
Коли крізь будні і такі собі реалії
Знов лілії цвітуть.
Чарують погляд кольором всі різним:
Рожеві, жовті, помаранчеві, червоні й білі.
Яким би ти не був у той час грізним,
Тебе полонять почуття ті запізнілі,
Що ти закохуєшся і стаєш сам ніжним,
Коли знов лілії цвітуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2019
Вчора (20 червня) завершився процес подачі в ЦВК документів кандидатів у народні депутати, і я згадав про пісенну пародія на мелодію пісні з кінофільму
«Трактористи» «Куплети Курочкіна»
Хочу стати депутатом,
Щоб ваш округ представлять,
Й депутатськіїм мандатом
Інтереси захищать.
Перетвориться на свято
І робота, і життя,
Тільки дайте кандидату
Свою більшість завзяття.
Я брехати вам не стану –
Ви ж бо мій електорат,
Прочитаю ось програму
Кандидата в депутат.
В неї є солідний спонсор
І привабливий сюжет,
В ній написано, що скоро
Ми поліпшим свій б’юджет.
Я хвалитись вам не стану,
Я – за вас хоч до небес!
З неба зірочку дістану
І зроблю всім «соцзабез».
Хай про нього люди скажуть;
«Оце хлопець – хоч куди!
Він проблеми всі розв’яже
І врятує від біди».
…Ось і вибори скінчились,
Розійшовсь електорат.
Його мрії всі здійснились –
«ВпалНамочілсь» депутат.
Та тільки став він депутатом,
Лиш згадав про «мать твою»,
І прикрив отим мандатом
Недоторканість свою.
1998 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839508
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.06.2019
Впали густі роси на зелені трави,
Як сонце закотилось геть за виднокрай,
Й розлилося раптом море із отави,
Що б’є прохолодою хвиля через край.
Приспів.
Вечір свіжий росяний
В гості йде непроханий
З літа і до осені -
Лиш на нього жду,
Щоб украй закоханим,
Хай навіть забрьоханим
І ногами босими
Я на зустріч йду.
Причаївся тихо гай зелений скраю,
Слухає, як любо десь соловей співа.
Розлилося всюди зілля із розмаю,
Від пахощів якого кру́гом голова.
Приспів той самий.
В крапельках на травах виграють яскраво
Діаманти, перли й падають до ніг.
Соловей співає на всі три октави
Про моє кохання, що сказать не зміг.
Приспів той самий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2019
Що таке війна словами солдата,
Який добровольцем пішов колись сам на фронт?
Це коли люди гроші збирають з пенсії чи з зарплати,
Щоб купити бійцям медикаменти, речі чи дронт.
Що таке війна словами солдата,
Який мріє на фронті лише про коханої поцілунок?
Це коли увесь взвод ладен гроші для тебе віддати,
Щоб дружині на іменини купив подарунок.
Що таке війна словами солдата,
Який хоронив побратимів і друзів вірних своїх?
Це коли ворогів всіх твоїх скрізь чекає розплата,
Від якої ти в відчаї плачеш без сліз через сміх.
Що таке війна словами солдата,
Який нюхав порох в окопі й зблизька бачив смерть?
Це коли ти удома шукаєш свого автомата,
Прокидаючись посеред ночі від сну шкереберть.
Що таке війна словами солдата,
Який рахував дні в розривах гранат і вибухах мін?
Це коли переповнена тишею квартира чи хата,
А ти здригаєшся раптом удень від різких шумів.
Що таке війна словами солдата,
Який втратив усе, те що мав у житті чи знайшов?
Це коли твої друзі колишні дзвонять завзято
І запитують в тебе: «Навіщо туди ти пішов?»
Що таке війна словами солдата,
Якого додому з війни по дорозі ніхто не підвіз?
Це питання німе: «Чи варто було його воювати,
Якщо у суспільстві і досі там байдужості віз?»
Що таке війна словами солдата,
Який повернувся з війни і живе серед нас?
Нелегко це знов пережить і йому пригадати,
Війна для людини в житті найжахливіший час.
http://chas.cv.ua/war/47402-shho-take-vijna-slovamy-soldata.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838473
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.06.2019
Чи патріот сьогодні я? Хто знає?
Від мене, друже, ти не вимагай.
Хоча душа моя із тими, хто вмирає
Зі зброєю в руках, боронячи свій край.
Я не шукаю в цьому виправдання
І ні від кого не чекаю співчуття.
Та все ж у серці ношу сподівання,
ЩО не доведеться віддавать життя.
Я розумію тих, хто за ідею
Готовий до кінця сам воювати,
Але ніколи я натурою своєю
Людей живих не зможу убивати!
Я – патріот? Ні, перш за все людина,
Яка ще вірить в доброту людей,
Кохає жінку і любить дітей,
І береже завжди свою родину.
Якщо посміє хтось це зруйнувати,
Тоді йому прощення не знайти
Й нікуди від розплати не втекти,
Бо своє кожен буде захищати.
Але сьогодні гинуть патріоти
Не за своє – за наше з вами діло -
І йдуть у бій безстрашно й сміло,
Хоч помирати в них нема охоти.
От тільки жаль, що смерть їх героїчну
Гідно не оцінює держава,
І залишається їх дітям тільки слава,
Вплетена в історію трагічну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838090
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.06.2019
Уже п’ять років у нас на Сході
війна триває
і кожний день десь там, на фронті
когось вбиває.
Гуде напругою у м’язах втома.
Стоять в окопі.
Від диму й пороху в зубах оскома
з залізом в роті.
Після розривів під час обстрілів
лунає тиша.
Десь причаївся снайпер з прицілом
і в спину дише.
Жити так важко, померти легко
й ніхто не знає,
а хтось удома десь там далеко
на них чекає.
Чекають рідні, що повернуться
бійці живими
і Бога просять, й тихо моляться
з всіма святими.
А поруч з ними у всіх на виду
хтось п’є й гуляє
і ні на них, ні на саму війну
геть не зважає.
Живе у мирі і на свободі,
хоч кожен знає,
що десь далеко у нас на Сході
війна триває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838047
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.06.2019
Можливо, хтось не любить говорити,
та я б хотів послухати когось,
того, хто може щось нове створити
й ніщо перетворити в щось.
Можливо, хтось не схоче навіть чути
а я б дуже хотів почуть про те,
як в Україні нашій далі жити,
щоб зберегти все добре і святе.
Можливо, хтось не буде це робити,
а я б хотів зробити щось таке,
що допомогло б людям довше жити
й не жаль життя віддати за яке.
Можливо, хтось не буде це й читати,
те що я сам собі тут написав,
але комусь я маю це сказати,
щоб хтось, крім мене, про це також знав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837796
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.06.2019
А ми були такими молодими,
коли на літо роз’їжджались в табори,
щоб працювати з дітками малими
під час канікулярної пори.
А ми були такими молодими,
такими юними студентами колись
і всі були веселими, смішними,
і один одному у вірності клялись.
А ми були такими молодими,
в собі упевненими і повними сил,
що інколи здавалися дурними
і розпорошували свій юнацький пил.
Ми всі були такими молодими,
серйозними й не дуже водночас.
Тепер, коли стаємо вже старими,
згадаємо ті роки ще не раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2019
Зацвіли троянди – значить: вже літо,
морозів не буде уже (до зими).
Повітря, земля і вода – все прогріте,
і навіть нагрілися трохи і ми.
Пелюстки рожеві, і жовті, і білі,
й червоні, й лілові, й махрові у них
відтінками різними грають на світлі
й виблискують в крапельках у росяних.
Над ними з громами пронеслися грози,
мили дощі, били вітри і гради.
Не знаю, чому називають їх «рози»,
мені більш подобається «троянди».
Милуються очі й душа їх квітками
які ціле літо на клумбі цвітуть,
дарма, що колючі вони і з шипами,
за те їх так ніжно у руки беруть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2019
Ми всі повторюємо щось,
мудрість шукаючи в словах,
що залишають в головах
думки, підслухані в когось,
з яких виловлюємо суть
того, без чого не зуміти
нам у житті все зрозуміти
і до кінця всім осягнуть,
щоб не зробити помилок
в реалізації мети,
яку ми прагнем досягти
із допомогою думок,
які тримаєм в головах
і довіряємо лиш слову,
повторюючись знову й знову
у котрий раз – ну просто жах!
А нам кричать: «Це – плагіат!
Ти вкрав у мене оце слово
і думка твоя вже не нова,
і висловлена невпопад».
І ми не знаєм, що робить
і як нам бути й жити дальші,
аби уникнути тут фальші
і нове щось та й сотворить,
да так, щоб і не повторити
чужих, а чи своїх думок,
які сплелися у клубок,
і – головне щоб не згубити
в пошуках істини щодня
між побуту і суєти,
із складнощів і простоти…
От така, вибачте, х@рня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837356
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2019
Ніколи не кажи «ніколи»,
навіть якщо всьому кінець,
адже життя - широке поле,
де ти на ньому вічний жнець.
Ніколи не кажи «не знаю»,
хоч й не можливо знати все,
краще скажи, що: «Пошукаю», -
й життя відпОвідь принесе.
Ніколи не кажи «не хочу»,
і зробиш все, що буде треба
по саме що не є не схочу,
бо рухає життям потреба.
Ніколи не кажи «не можу» –
якщо захочеш – усе зможеш,
надійсь на себе й силу божу,
і віра тобі допоможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837355
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2019
Цвіте півонія, що посадила мати
під тином біля хвіртки від дороги
під вишнею, щоб ми не забували
свій шлях до отчого порогу.
Мама любила ці вишневі квіти,
що пахли вечорами на весь сад.
Вона навчила нас всьому радіти,
хоча й пішла від нас багато літ назад.
Йду з дому чи додому я без страху,
бо знаю, що у пам’яті ти з нами:
під тином біля хвіртки, що від шляху,
цвіте півонія, як привіт від мами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2019
Рондо з ірисами
Цвітуть ірИси попід тином у людей
І звеселяють мимоволі око,
У тих, хто по дорозі, бува, йде,
Коли потраплять в погляд ненароком,
Який у перехожих їх краса краде,
Що хочеться пройтись повільним кроком,
Щоб милуватись Ірисами, схожими на орхідей,
Які не поступаються їм геть нівроку.
Цвітуть ірИси,
НазвАні так від Гіпократовських ідей,
Згідно з якими вслід за дощовим потоком
Там, де на землю край веселки упаде,
Як слід богині райдуги Іриди, - щороку,
Схожі на пір’я півників в курей,
Цвітуть ірИси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2019
Здрастуй, Літо,
Зеленню покрито,
Сонечком зігріте,
Дощиками вмите,
Росами зарошене,
Квітами прикрашене,
Вітерцем овіяне
І таке омріяне!
Ми йдемо до тебе
В гості просто неба
Під пташиний щебет
Між трав’яних стебел,
Щоб трохи для себе
Розім’яти ребр,
Коли є потреба
У траві полежать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2019
"Все частіше порівнюю людей з дверима. Знайомишся з ким-не-будь і бачиш симпатичні дверцята з мідним номерком в завитках. Штовхнеш, а за ними крихітна кімната три на два. Поговорив з людиною п'ять хвилин і відчуваєш, як тісно в його суспільстві, як нудно серед поличок з квітковими горщиками і плюшевих ведмедів. А буває навпаки - відкриєш обшарпані двері, а там всесвіт: комети, планети, чумацький шлях ... Але таких мало. Зазвичай за дверима або коридор - вузький і довгий, або стіна. Скільки в неї не стукай - нічого крім глухої цегляної кладки не побачиш."
© Л. Романова, "Люди дахів".
Перечитав, подумав годину і ось що вийшло:
Знайомлюся з людьми як відкриваю двері.
Всі вони різні. Є симпатичні з мідним номерком,
Є металеві і подвійні, а є броньовані і з не одним замком,
Рідше – обшарпані й старі, чи просто – на папері.
Одні відкриєш, а там вузькі душі,
Як крихітна кімната в два на три.
Розмови про горшки й ведмедики
Навіюють сум і нудоту в уші.
Інші відкриєш – там цегляна стіна,
А за якою нічого не видно.
І так чомусь стає огидно,
Що за стіною там людина геть одна.
Часто відкриєш - двері з коридором,
Яким ще дуже довго треба йти,
Аби людину в нім знайти,
І не зустрітися з позором.
Буває, стукаєш у двері як в броню,
Яка людину відгороджує від світу,
І ні отвіту з-за дверей, а ні привіту,
Всі добрі паростки зов’яли на корню.
А інколи відкриєш якісь двері –
Старі, обшарпані і непримітні, -
А там живуть такі люди привітні,
І вільно з ними, як у атмосфері.
Напевно, люди в дверях знають толк -
Їх вибирають по своїй натурі
Й живуть із ними, як у фурнітурі,
Ховаючи личину свою в кокон-шовк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836261
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.05.2019
Минуле наше віддаляється щоразу
І наближає нас щодня до розуміння,
Що не буває у житті усе й відразу,
І лише згодом прийдуть і знання, і вміння.
Минуле віддаляється, лишаючи на згадку
У пам’яті яскраві моменти із життя,
Яке постійно нам підкидує загадку,
Розгадку від якої ховає в майбуття.
Ми живемо сьогоднішнім днем, значить:
Не можна розслаблятися, а також лінитись.
Минуле пам’ятаймо, бо майбутнє не пробачить,
Вік жити нам потрібно і цілий вік – учитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836259
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2019
Багато загадок на світі,
Попробуйте цю розгадать:
Навіщо той Місяць світить,
Якщо ліхтарі горять?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835474
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.05.2019
Світить ліхтар посеред ночі,
Ховаються від його світла тіні
Такі горбаті і нерівні
Й нахабно кидаються в очі.
Кругом ні вітру і ні звуку,
І тиша мертва ріже уші,
Страх закрадається у душу,
Кидаючи її на муку.
Надворі ніч, нема нікого,
Але ліхтар не зна спокою
І світло ллє всю ніч рікою,
Щоб видною була дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835473
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.05.2019
Із чого почалося людство?
Із акта створення Адама
І Єви, що стала його серця дама,
А потім - їхніх дітей мама?
Чи, може, з одухотворення,
Що надихнуло на натхнення
Творить продовження своє?
А, може, й справді (не дай бог!)
Усе від мавпи почалось?
Коли ж в історії буття
Людське з’явилося життя?
Хто нам сказати точно може? -
Наука наша? Слово Боже?
Чи, може, інопланетяни,
Що мандрували десь світами
І нас лишили на планеті -
Від Сонця по порядку третій?
Питання це - одвічний камінь,
Граніт науки й спотикань, -
Не може вирішить ніхто,
Хоч виникло воно давно.
Так само, як не знають люди,
Що у майбутньому в них буде.
Та нам, здається, важливіше
Замислитись, що головніше,
Адже - тут ніде правди діти -
Ми всі Землі своєї діти.
Для існування у природі
Усих-усіх земних народів
Важливо кожному для себе
Створить самому те, що треба,
І визначитись всім, що - брать,
А що - природі віддавать,
Да так, щоб менше було шкоди
І для суспільства, й для природи.
Всім людям треба усвідомить,
Що шлях в майбутнє кожен творить,
Тому сьогодні вкрай важливо
Нам всім надіяться на диво,
Що шляхом тим, яким ішли,
Ми не дійдемо до біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835378
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2019
Є в нашім світі сто причин,
Чому людей не поважають,
Проте, якщо поважний чин -
Причин не треба, всі це знають.
Але щоб мать повагу від людини,
Нам однієї вистачить причини:
До неї ставиться з добром
І вірить в те, що є воно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835377
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2019
Ось вони тут лежать: кістками у труні,
Віддавши Богу – душу, землі – тіло,
Лишивши на Землі все своє діло,
А також світлу пам’ять у рідні.
Вони пішли від нас кожен в свій час –
В кожного свої були причини.
Приходить смерть раптово до людини
І забирає на той світ когось із нас.
Стоять хрести, як свідки тих подій,
Коли живі з померлими прощались,
Які навіки в пам’яті зостались
Такими, як жили у світі мрій.
Щороку в один день живі приходять
На кладовища, цвинтарі, гробки,
Щоб вшанувати вмерлих за роки
Й продовжуватись в тих, кого народять.
У день цей пам’ятний стрічаються усі
Душі людей померлих із живими -
Ми відчуваємо прямий зв'язок із ними
Який закінчується десь у позачассі.
Вони лежать. Стоїть навколо тиша
І вічний спокій душу огортає.
І час спинився, і вічністю дише,
І, ніби то, на когось там чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2019
Соловей співає серед саду
Своїй солов’їсі серенаду,
Солов’їха сидить смирно - слуха
Солов’їне соло. Серце стука.
Спить село спокійно. Сім снів сниться.
Солодко співучо сонно спиться.
Соловей старається, співає,
Спів струмками струменить, спадає
Спить садок, стоїть серед співанок,
Слабким світлом стелиться серпанок.
Скоро-скоро стане скрізь світати,
Соловейко скінчить спів співати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2019
Прилетіла ластівка до оселі
Із теплих країв по весні
Й почала співати пісні веселі
Про пташині радості неземні.
До свого гніздечка, що біля стелі,
Яке мріялося їй у сні,
Прилетіла ластівка до оселі
Із теплих країв по весні.
Розрізаючи крилами паралелі,
Хмари піднімаючи навісні,
Милі долаючи небесні́
І вертаючись до рідної землі, -
Прилетіла ластівка до оселі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2019
Тюльпани зацвіли червоним цвітом
на майже голій, чорній ще землі
вслід за нарцисом й первоцвітом
нас радують. ... Як ми були малі,
то теж раділи всім весняним квітам
і всьому новому в природі взагалі
якраз весною, а не теплим літом
коли по берегах бродили, а в селі
тюльпани зацвіли!
Червоні пелюстки колише вітром,
що обриває їх й встеляє по землі,
яка, здається, вкрилась самоцвітом
й рубінами красується на віддалі.
…А то всього лише червоним цвітом
тюльпани зацвіли.
01.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019
Жорстокості немає меж,
яка приходить виправданням
й руйнує наші сподівання,
лишаючи взамін страждання
і шлях втікання від пожеж,
що серед гніву і печалі
у нашім серці на причалі
розпалює сама ненависть…
А будить все це наша заздрість,
наш егоїзм, егоцентризм
й мавп’ячий космополітизм,
і все, що зверхньо і надмірно
людей приводить неодмінно
в протистояння між собою
й життя наповнює бідою.
і не уникнуть тоді горя
у плаванні житєйським морем,
якщо дозволимо собі
хоч раз піддатись боротьбі
людей з людьми за краще місце.
…Відколи створено ще світ цей,
немає в ньому вороття:
нехай і після каяття -
все залишається таким,
яким його ми сотворим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834100
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2019
Дорога криється в імлі
І ні кінця їй, ні початку,
Життя на ній лишає згадку
Про тих, хто жив на цій землі.
А дні сплітаються у роки,
Помножені на власний труд, -
Їх жорна часу перетруть
І згодом стихнуть наші кроки.
Залишиться лиш битий шлях,
Яким життя пройшло юрбою,
Забравши поспіль із собою
Усе, перетворивши в прах.
Тим шляхом інші знов підуть
І прокладуть свою дорогу.
Можливо, й наший слід знайдуть
І скажуть: «Були люди, слава Богу».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834049
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2019
В сум’ятті днів під покривом ночей
Переплелися думки й почуття
Й перед тобою враз постане все життя,
Як один кадр у відблиску очей,
Що промелькнуло, як німе кіно,
Лишивши головне усе за кадром,
Й не ясно зразу, чи було воно,
Й не зрозуміле за сюжетом й жанром.
А ти стоїш, неначе сам не свій
І ніби все це було не з тобою,
І розгортаєш пам’яті сувій
Той, що життя писало добу за добою.
Та пам’ять наша наче той клубок,
Де почуття сплелися, і події, й дати,
І ти розплутуєш за витком виток,
Щоб хоч найважливіше пригадати.
Пригадуєш - крутиш за кадром кадр,
Та стрічку пам’яті не можна зупинити,
Й дістатися не можна її надр,
Щоб знову й ще раз усе пережити.
І все одно, хоч як ти не крути
В сум’ятті днів чи під покривом ночі,
Того, хто мусив на той світ піти,
Життя оживлювати з пам’яті не хоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833999
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2019
Тінькають синиці, цвірінькають горобці,
Сонце розлило навкруг теплі промінці,
І трава, й дерева розпускають листя,
У веснянім цвіті губиться обійстя.
В садочку під хатою абрикоси цвіт
Пелюстками білими сиплеться із віт,
Поруч розцвітає ніжно алича,
Ніби в нареченої вквітчана фата,
А позаду хати розцвітають сливи
Білосніжним цвітом чистим і красивим,
Під вікном – черешні, трохи далі – вишні
Розцвітають дружно, ніби тільки вийшли.
На клумбі під ганком пишно квітнуть квіти:
Нарциси, тюльпани й різні первоцвіти
Всіма кольорами й барвами веселки,
Що зайняли в просторі усі закапелки.
Хочеться дивитися на усі ці квіти
Милуватись ними і красі радіти,
Разом із весною молодіти й жити
І усе сильніше кохати й любити!
23.04.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833886
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.04.2019
Великодня коломийка
Лине звістка великОдня,
Лине понад світом,
Що вже благодать Господня
Йде до нас з привітом.
Спраглі душі скрізь чекають
Благодатного вогню
І в молитвах наближають
Паску по кожному дню.
Лине звістка великОдня
Для всього народу
Як істина первородна
Дана в нагороду.
Святкувати Воскресіння
Готуються люди
Й надіються, що спасіння
У дУші прибуде.
Лине звістка великОдня
По всій Україні
І лунає клич господній:
«Ні – триклятій вІйні!»
Хай з великоднім із дзвоном
Змовкнуть враз гармати
І повЕрнуться додому
З фронту всі солдати.
Лине звістка великОдня
Із пташиним співом,
Якась сила надприродна
Сповнює все дивом.
До великодня в природі
Усе розквітає
І при будь якій погоді
Радо зустрічає.
Лине звістка великОдня
Й сонечко сіяє,
Кожен вірний християнин
Бога прославляє.
Вже чекає на це свято
Царство все небесне.
Хай добра буде багато,
Хай Христос воскресне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833679
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.04.2019
Бджоли гудуть понад веснЯним квітом,
Проголодавшись після довгої зими.
Весна невпинно шириться над світом,
В якому зараз всі перебуваємо і ми.
Потроху зеленіє все довкола,
І навіть мохом вкривсь трухлявий пень.
Земля, яка була ще донедавна гола,
Вквітчається під шум пташні й пісень.
І сонце ясне, й чисте небо,
І білий колір в цвіту абрикос
Дає надію й відчуття, що треба
Життя сприймати мовчки, а не вголос.
Навіщо говорити – чути краще,
Як вітер ніжно доторкається квіток,
Які стають від того ще пахуще
Запрошуючи усіх бджіл на взяток.
Почути кожний звук весни у тиші
Й відчути тишу в гомоні пташок,
Й полинути душею в самі виші,
І віднайти для себе в душу затишок.
21.04.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019
Народ у нас – як той дрімучий ліс:
Є в ньому й велетні – могутні деревА,
Є деревця, як карлики (це той, хто не доріс),
А знизу – зарослі кущів і всяка там трава.
Повіє вітер – у верхівках зашумить.
Десь стукне дятел, то довкола йде луна.
У лісі затишно і зручно усім жить,
Лиш коли вирубка – картина геть сумна.
Слухаю народ, спілкуючись з людьми,
Я переконуюся в тому знову й знов:
Чим далі в ліс заходим ми,
Тим усе більше в ньому дров.
* * *
Рубають ліс і палять замість дров,
Згорають кращі в полум’ї війни.
Поміж пеньків повиростають знов
Дерева, та не Смереки й Ясени.
А ще може ввірватись буревій
І вирвати Дуби прямо з корінням.
Куди вже нам там до здійснення мрій,
Коли у боротьбі згорять сумління.
Народ – дрімучий ліс непрохідний,
В якому тоне істина у тінях,
І вовком виє той, хто ще живий
Й шукає правду у своїх коріннях.
* * *
Ліс перезимував і стрів весну,
Й від радості увесь поЗеленів.
Прийняв до себе усю пташину,
Що прилетіла з далеких країв.
До шуму вітру додалися голоси
Заморських пташок перелітних,
Які у лісі серед дикої краси
Побудували свої гніздечка елітні.
- Це наший ліс! - співали і кричали,
- Давайте виберім лісничого для лісу!
У шостий раз всі проголосували
І шостого лісничого обрали (й послали к бісу!).
PS: Це ж треба так, що майже із півсотні кандидатів
проходять ті, кого не варто й вибирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833364
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2019
Ліс перезимував і стрів весну,
Й від радості увесь поЗеленів.
Прийняв до себе усю пташину,
Що прилетіла з далеких країв.
До шуму вітру додалися голоси
Заморських пташок перелітних,
Які у лісі серед дикої краси
Побудували свої гніздечка елітні.
- Це наший ліс! - співали і кричали,
- Давайте виберім лісничого для лісу!
У шостий раз всі проголосували
І шостого лісничого обрали (к бісу!).
19.04.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833273
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2019
Рубають ліс і палять замість дров,
Згорають кращі в полум’ї війни.
Поміж пеньків повиростають знов
Дерева, та не Смереки й Ясени.
А ще може ввірватись буревій
І вирвати Дуби прямо з корінням.
Куди вже нам там до здійснення мрій,
Коли у боротьбі згорять сумління.
Народ – дрімучий ліс непрохідний,
В якому тоне істина у тінях,
І вовком виє той, хто ще живий
Й шукає правду у своїх коріннях.
18.04.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833216
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2019
Народ у нас – як той дрімучий ліс:
Є в ньому й велетні – могутні деревА,
Є деревця, як карлики (це той, хто не доріс),
А знизу – зарослі кущів і всяка там трава.
Повіє вітер – у верхівках зашумить.
Десь стукне дятел, то довкола йде луна.
У лісі затишно і зручно усім жить,
Лиш коли вирубка – картина геть сумна.
Слухаю народ, спілкуючись з людьми,
Я переконуюся в тому знову й знов:
Чим далі в ліс заходим ми,
Тим усе більше в ньому дров.
17.04.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833139
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2019
Душа моя зробилася німою:
Хоче кричать, але бракує слів,
І сам не розумію, що зі мною,
Вночі не сплю й давно не бачив снів.
Десь у душі закралася тривога
І стисла серце щоками лещат.
І вже не заспокоює дорога,
Хоч тиснеш газ, а гальма все вищать.
Життя зробилось враз неначе мука.
Щодня із фронту жду добрих новин
І у висках від хвилювання пульс аж стука:
«Дай Бог, щоб кожен повернувсь живим!»
А там – війна… І страх щоразу поруч,
Коли від вибухів здригається земля
І піднімається з осколками угору,
Щоб потім впасти смертю на поля.
Але не смерть страшна - загинути не страшно,
Страшніше залишити все, як є,
І уявити, що без мене буде важко
Комусь продовжувать життя своє.
20.02.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2019
Задощилася весна, задощилась
І на себе в калюжах задивилась,
Відображенням своїм милувалась
І з людей перехожих дивувалась:
Чом приходу весни не зраділи,
Чом з піснями її не зустріли,
Чом з весною не привітались
І усі по домівках сховались?
Тож весна на усіх розгнівилась,
Ще сильніше навкруг задощилась,
По ярах у струмках розтеклася,
По хмарках в височінь піднялася
І на крилах птахів полетіла, -
Тих, що з теплих країв прилетіли.
Та не треба на весну ображатись,
Нам тепла би тільки діждатись,
Бо набридли сніги і морози,
Хай ідуть краще дощі та грози,
Щоб росло все кругом й зеленіло,
Щоб птахами в садах гомоніло,
Щоб бруньки наливалися цвітом
І щоб швидше наблизилось піто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Весною погода мінлива:
То холод і сніг, то сонце й тепло,
Але ми ідемо сміливо
Надвір – хоч щоб там не було.
Буває і хмура, й привітна
У неба блакитна емаль,
Бо дме із усіх боків квітня
То «турок», то «донець», то «лях», то «москаль».
Вітри нам приносять надію,
Що зміниться раптом усе,
І хочеться вірити в мрію,
Що здійсниться понад усе.
І всупереч примхам погоди
Весною дерева цвітуть
В надію на силу природи,
Що осінню плід їх діждуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2019
Абрикоси цвітуть. Цвітуть абрикоси,
Але не літають ні бджоли, ні оси –
Без них на деревах не буде плодів.
Лиш вітер пелюстки із квіток обносить
Й по закутках рівно кладе у покоси,
Так, ніби то хтось саме цього хотів.
Цвітуть абрикоси. Уквітчані віти.
Як жаль, що холодний дме весь час вітер –
Така вже холодна ця рання весна.
Так важко одному в цю пору зігрітись
І, навіть якщо доведеться зустрітись,
Можливо таке тільки у теплих снах.
Цвітуть абрикоси, хоч холодом віє,
Адже білий колір – то колір надії.
Надія лишається часто одна.
Та сонце ясне скоро землю нагріє
І бджоли літатимуть. Здійсняться мрії
І сповняться щастям по вінця й до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2019
Розірвали країну на шмаття
Передвиборчі речі і гасла,
Підливаючи у вогонь масла
Політичного шоу-багаття.
Розділили народ на частини
За ознакою мови і віри
Й сіють зерна злоби й недовіри
До державної влади й країни.
Розіп’яли Христа між церквами
Й зіштовхнули вірян між собою,
Ґвалтуючи віру юрбою,
Поставивши себе царями.
Що ви можете ще нам сказати?
Ми ж для вас все одно лише бидло.
Як же ви усі нам вже набридлі!
Нащо нам ваші підлі дебати?
Може, хватить травить анекдоти?
Настав час для системних змін!
Хто прагне хоча б якихсь перемін,
той голосує не «за», а вже «проти».
13.04.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832536
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2019
Зариті в нашу пам’ять назавжди
Різноманітні дати, і події, й лиця.
Якщо заглянеш інколи туди,
То навіть образ твій в ній не завжди
Не зможе ясно там відобразиться.
Ми заглядаємо із часом всі туди -
У пам’ять, щоб у спогадах вернутись
В той час, коли усі живі були:
І наші друзі, і батьки, й сусіди,
Яких нам вже ніколи не забути.
І пам’ять наша оживляє все,
Чим ми жили, робили що, любили,
Вона, як нами писана есе, -
Нас у минуле вмить перенесе, -
Щоб жити далі дати нам всім сили.
Минулого вже нам не повернуть,
Але для того й пам’ять нам дається,
Щоб ми не забували всі про суть:
Із ким і ким в житті ми хочем буть,
Й над чим життя і журиться, й сміється.
11.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832336
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2019
Читаю у Шевченка в «Кобзарі»
Про те, як українці-злидарі
В часи кріпацтва бідували. Дивно як
Це уявити в нашій Україні,
Де люди родяться всі вільні
І роблять вибір на свій смак…
Багато хто панами стали,
Пишні маєтки збудували
Й прислугу мають… Як й колись,
Пани жирують, п’ють, гуляють,
В державі на закони чхають
І все купують. Дожились:
Сьогодні прості українці
Радіють будь якій копійці,
Яку пани їм кинуть. Боже!
Хіба ж це милостиня їм –
Пенсіонерам, старим всім –
Зароблена ж ними добавка? О, допоможе
Сконати їм від болячок
Й пустить по світу діточок,
А більш нічого. Що ж це, люди?
Хіба ж діди кров проливали,
Щоб ми ізнов наймитували
В своїй землі? Коли вже буде
Та справедливість, за яку
Страждав народ наш на віку
І піднімався на Майдани? Мо’ доволі
Перед панами спину гнуть, народе?
Чи не козацького, бува, ти роду,
Що сунеш шию у ярмо? Адже до волі
Ти прагнув завжди, до свободи.
Про неї мріють всі народи,
Які живуть на Україні. Що ж сьогодні?
Знов прості люди-трударі
Гнуть від зорі і до зорі
Спину на панщині. Діла господні!
Бідний народ наш - знов злидар!
…Якби побачив це Кобзар,
То здивувався, мабуть, дуже,
А ще, якби пішов в село,
Побачив те, що і було
На Україні… Гірко, друже,
«У тім хорошому селі
Чорніше чорної землі
Блукають люди; повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати…» Часи настали
Такі, як двісті літ тому назад були:
«Людей у ярма запрягли
Пани лукаві», що і нині
За мирські вигоди чи гроші
«Жидам, братам своїм хорошим
Останні продають штани…» Як свині
Рвуться нахабно до корита -
Бюджетного - вся їхня свита,
Аби країну грабувати. Ні совісті
У тих панів, ні сорому, ні честі!
Державу свою продають за безцінь –
За іноземні папірці… Сумний кінець в цій повісті.
25.03.2016р.
Фото з Інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832054
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2019
Від третьої особи (за мотивом вірша О.Сапріянчук-Маротчак)
Ідуть своєю стежкою в житті
Лиш сильні і сміливі люди,
Які завжди вірні своїй меті
І не бояться людської осуди.
Вони не вибирають легший шлях,
Яким усі ідуть кудись юрбою.
Для них повзти чи летіть як птах
Не страшно – лиш би залишатися собою.
Життєві труднощі, що виникають на дорогах,
Їх не зламають, а додають лиш сили.
Бо щиро вірять, що Божа допомога
Надходить вчасно, якщо попросили.
Лиш сильні люди серед гірших почуттів
Уміють добре й позитивне відшукати.
Вони ідуть своєю стежкою в житті,
Щоб між чужих стежин не заблукати.
07.04.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832053
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2019
Українців багато
Ми єсть народ, «…якого правди сила
Ніким звойована ще не була».
Ми, українці, любим жить красиво,
Щоб наша слава у віках жила.
Нас так багато, що нас не подолати,
Які б не були сильні вороги,
Бо в нас єдина Україна-мати,
Ми – її славні доньки і сини.
Так, ми народ, і в цьому наша сила,
Ми разом всі – одна сім’я.
Давайте ж дружно і щосили
Покажем світу своє «Я».
Відкинемо убік всі наші чвари,
Об’єднує ж людей лише добро.
Допоки не згустилися ще хмари,
Пора посіять мудрості зерно.
2005 р.
http://music.i.ua/player/9479871/114432/4540408/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831713
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.04.2019
NEGATIV
«Чи вірю я в майбутнє України ?» -
Спитав мене товариш з-за кордону
І я, забувши обережність й заборону,
Йому, не думаючи, відповів, що ні.
Не вірю я, що може бути раєм
Земля, яка сплюндрована була
Країною своєю вкрай із краю,
Яка в життя свої закони провела.
Яке майбутнє мають ті закони,
Що дозволяють землю грабувать,
Аби від неї чим побільше взять,
Не зваживши, що є природні перепони ?
Повірить важко, що «представники народу»
Живуть «чуттям єдиної родини»,
Коли вони не можуть навіть нині
Згадать до третього коліна свого роду.
Не вірю я також, що є майбутнє
В народу, який часто забува
Історію свою, і вірить не у правду, а в дива,
Й не пам'ятає навіть те, що стало незабутнім.
Невже це той «...народ, якого правди сила
Ніким звойована ще не була» ?
Повірить в це сьогодні - вже несила,
Минула слава вже давно спливла.
POZITIV
Я вірю в майбутнє твоє, Україна!
Нехай моя віра на хвилях Дніпра,
І в горах, й в степу на вітрах -
Лине як мова твоя солов'їна.
Вірю, що «пісня не вмре, не загине»,
Як би не гнув наш народ свою спину.
Не зупинить, не вернуть часоплину -
Пісня вкраїнська над краєм все лине.
В майбутньому - вірю - розвіється страх
Й земля, де родився Великий Тарас,
Не втратить своїх дивовижних прикрас
І буде прекрасна, як у нього в віршах.
Вірю, що люди, які тут живуть,
Зможуть знайти спільну мову завжди,
Буде в суспільстві у нас «все лади»
І «в сім'ї вольній, новій» діти зростуть.
І поміж сумнівів і протиріч
Вірю в майбутнє держави, яку
Вистраждав наший народ на віку
Й славу для неї беріг кілька сторіч.
Вірю, не буде в нас більше «руїни»,
Дав би Бог мир й не було б щоб війни.
Хай сняться вам всім тільки мирнії сни!
Повірте в майбутнє своє в Україні!
Написано давним-давно
http://music.i.ua/player/9479871/114432/4540406/
http://music.i.ua/player/9479871/114432/4540398/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831706
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2019
Схилились старі верби над водою
В зажурі, що нема куди рости
І сохнуть їхні гіллячки бідою,
Яку й вода не може віднести.
Уперлись в небо, а воно – високе, -
Край неба десь далеко у в імлі,
А в верб таке коріння неглибоке,
І страшно відірватись від землі.
Можливо, їм хотілось рости вище,
Аби дістатись до самих зірок,
Але вони схиляються все нижче
До землі день за днем, за кроком крок.
Люди, як верби: кроною думок – у небо,
Молитвою до Бога, а душею – у політ,
Та не пускає щось їх - чи, може, так треба, -
Коріння роду чи гріхи прожитих літ.
Стоять верби на березі, сумують
За тим, що їхня молодість пройшла,
Й трухлявий стовбур дятли все штурмують,
Видовбуючи дупла для шпака.
Скрипять, хитаючись, падають ганебно
В кінці кінців донизу їхні стовбури, гілки.
Але прийде весна і в тиждень вербний
Позеленіють верби і розпустяться бруньки,
Може, і люди, що не прагнуть вищого,
Всихають розумом й душею не ростуть
Як оті верби серед неба віщого, -
До сонця тягнуться, та черви їх гризуть?
04.04.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2019
Ми залишаємось такими, як були,
Лиш час-пісок шліфує наші грані.
Добро й любов лікують рани рвані
І проростає молодість в сліди, де йшли.
Ми забираємо з собою усе те,
Що нам приємно згадувати буде,
А також те, що пригодиться людям,
І те, що в кожного в душі святе.
Ми не забудемо ніколи ті роки,
Коли нас переповнювали мрії
І подавали ми усім надії,
І з гордістю дивилися на нас батьки.
…Ми всі лишилися такими, як були -
Не перешкодить цьому ніяка робота,
І свідками цього є старі фото,
Бо ми в душі такі ж, як і колись!
30.03.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2019
Не жди мене сьогодні – я люблю
Розлуку більше, ніж нещасну долю
Любить того, хто не дає вогню,
І мучити, як в клітці, свою волю.
Пробач за все, але не можна так!
Не можна жити і терпіти муки.
Любов не просять, як мідяк,
Тому любов міняю на розлуку.
Не жди мене й назавтра – я пішов
Туди, звідкіль прийшов: у свої мрії.
Я лиш хотів, але ще не знайшов
Того, чий образ в снах собі навіяв.
Пробач мене за те, що помиливсь
В тім, що удвох щасливими не бути,
А втім, можливо, я просто стомивсь
І просто хочу трохи сам побути.
Не жди мене ніколи. Я прийду,
Коли надія знову розгориться,
Як сніг тобі на голову впаду,
Щоб у твоїх обіймах розчиниться.
Пробач, прийми і зрозумій мене:
В коханні нашім винні ми обоє.
Моя любов тебе не омине,
Нічого більш не треба, як нас двоє.
1988 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2019
Коханій дружині
Кохати можна стрімко, як в польоті,
То вверх злітаючи, то вниз,
Віддаючись у владу своїй плоті,
Виконувати будь який каприз.
Кохати можна сильно, до безтями
І милий образ свій боготворити,
Стоять на смерть за нього аж до ями,
Як свічкою, своїм життям горіти.
Кохати можна просто без оглядки
І, живучи сьогоднішнім лиш днем,
Розгадувати кожний день загадки
Й в уяві викликати безліч тем.
Кохати можна пристрасно, без болю,
Не помічаючи буденності життя,
Не слухаючи нарікань на долю,
Робити щораз нові відкриття.
Кохати можна ніжно, як у пісні,
Торкаючись душі, немов струни,
І вірити у сни свої провісні,
І в те, що щастя принесуть вони.
Кохати можна навіть безотвітно,
Страждаючи, терпіти свою біль,
Й ходити тінню поруч непомітно,
Не ставлячи перед собою ціль.
Кохати можна всяк, аби лиш жити,
Й разом пліч-о-пліч ношу цю нести,
І тим, що є на світі, дорожити,
Й один до одного втікать від самоти.
Кохати можна так, як ти захочеш,
Ти лиш мені одному це скажи,
Але коли його нема – не купиш
Ні за багатство, ні за злото й за грошІ.
03.03.2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2019
Пісенна пародія на мелодію пісні «Поле»
В полі вітру роздолля,
Там колосяться пшениці й жита.
Омріяна воля, як наша доля,
Щедрим колоссям з зерна пророста.
Це – Батьківщина наша єдина,
Ми її діти – її колоски,
Тут наше коріння й наша родина,
Про Україну всі наші думки.
Там, де вітер гуля, найрідніша земля,
Там, де воля і праця, де поля і сади, -
Там Вітчизна моя, Батьківщина моя.
Її всі боронили: і батьки, і діди.
Довго ми воювали
За незалежність країни свою.
Землю орали, піт проливали,
Щоб годувати родину свою.
На Батьківщині моїй Україні
Час лихоліття піде у віки,
Житимуть в мирі люди щасливі,
Поки всі разом, і діти, й батьки.
Це Вітчизна твоя - Батьківщина твоя,
Тут живе твій народ і живе увесь рід.
Україно моя, наша древня земля,
Борони тебе, Боже, від нещастя і бід!
Ненько моя, Батьківщино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830488
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2019
Ми вибираємо, нас – вибирають,
Рідко буває, що співпадають.
Ми хочемо тіні влітку під сонцем,
Взимку – чекаємо теплого сонця.
Взимку буває мороз і відлига.
То в очах – сльози, то в серці – крига.
То ми щось хочемо, а то – не дуже,
А то їсть мовчки душу байдужість.
Ми ходимо тінню, коли кохаємо,
Власної тіні не помічаємо.
Можемо довго будь що терпіти,
Лиш би із нею поруч сидіти.
Та серце, буває, не помічає,
Як його лихо підстерігає.
Де ходять двоє, є ще хтось третій,
Рідко буває вірність до смерті.
Часто буває – не вистачає
Часто буває, що хтось не встигає.
Часто здається чорне нам білим,
Часто здається світле нам сірим.
Може, це так просто здалося,
Чи, може, здавна так повелося,
Що не світитиме лампа без струму,
І не буває радість без суму.
До 1998 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2019
Слухати за адресою: http://music.i.ua/user/9479871/114432/4540402/
Світить місяць та й не гріє,
А дівчатонька не сплять.
Кожна дівчинонька мріє
Свого парубка обнять.
Ой, посвіти місяченьку,
Хоч до ранку посвіти,
Посвіти на доріженьку,
Щоб мій милий міг прийти.
Приспів.
Чекають кохання, любові чекають,
Юні серця у надії живуть
Ночі не сплять, свою зірку шукають,
Ждуть, що кохання і щастя прийдуть.
Світить місяць – просто сяє,
Зіроньки всі мерехтять.
Парубок дівчат чекає,
Щоб із ними погулять.
Ой не світи місяченьку,
Хай посвітять зірочки,
Бо розбудеш чиюсь неньку
Й не відпустить знов дочки.
Приспів.
Чекають кохання, любові чекають,
Юні серця у надії живуть
Ночі не сплять, свою зірку шукають,
Ждуть, що кохання і щастя прийдуть.
Світить місяць, світить ясний,
Листя тихо шелестить.
Молодість – це час прекрасний,
Коли хочеться любить.
Ой, світи ж ти, місяченьку,
Поки роси не впадуть,
Хай же мила із миленьким
Один одного знайдуть.
Приспів.
Хай чекають кохання, любові чекають,
Юні серця хай в надії живуть
Хай ночі не сплять, свою зірку шукають,
Хай ждуть, що кохання і щастя прийдуть.
22.10.2014 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830477
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.03.2019
Пісня «Сучасна жінка»
Сучасна жінка, ти емансипована,
Харчуєшся продуктами готовими
І користуєшся досягненнями новими,
І носиш не спідницю, а штани.
Жінка сучасна, ти емансипована -
На працю, як комп'ютер, програмована
І вся така ти техногенізована,
Але не втратила своєї ти краси.
Приспів.
Ти, жінко, можеш радувати всіх,
Але ти створена не тільки для утіх.
Кохання дарувати – це не гріх,
Бо ти ж – кохана, і дружина, й мати.
Сучасна жінка, ти всьому научена,
Волосся твоє хімією кручене,
Лице твоє малюнками прикрашене.
Які ховають зморшки від життя.
Жінка сучасна, ти така освічена!
Квітами і лаврами увінчана,
Навіки вічнії з весною ти обвінчана
Й не втратила ще ніжні почуття.
Приспів.
Ти, жінко, можеш радувати всіх,
Але ти створена не тільки для утіх.
Кохання дарувати – це не гріх,
Бо ти ж – кохана, і дружина, й мати.
Сучасна жінка, ти зробилась вільная.
У шлюбі ти - дружина добровільная
І участь з чоловіком в тебе спільная:
Дітей своїх глядіть-ростить удвох.
Жінка сучасна, ти не зобов'язана,
Нічим до чоловіка не прив'язана
І доля твоя вперед не заказана.
Та тільки жінка може зберегти любов.
Приспів.
Ти, жінко, можеш радувати всіх,
Але ти створена не тільки для утіх.
Кохання дарувати – це не гріх,
Бо ти ж – кохана, і дружина, й мати.
2005 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830474
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.03.2019
Більшовизм в психології мас
Не ізжив себе повністю з часом;
Він живе в підсвідомості в нас,
Із якої спливає щораз,
Якщо хтось помаха новим гаслом.
Більшовицькі ідеї старі -
Ще з первіснообщинного ладу, -
В генетичному коді й крові,
Лише в декотрих - у голові,
В переважної більшості - ззаду.
Більшовицька свідомість - це страх,
Перед тим, що ти можеш лишиться
Без підтримки оточення й більшості мас,
І постанеш один серед нас,
На якого всі будуть дивиться.
Ми, по суті, всі більшовики,
Коли із мовчазної згоди
Не перечили, щоб керівники
Перетворювалися у «царьки»
Й називались представниками народу.
2008 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830203
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2019
Нам здається, що ми вибираєм
Свою владу і керівників,
Але ми навіть всього не знаєм
Про народних тих представників.
Обираємо їх – обіцяють,
Навіть роблять до виборів щось.
Вони просто наш голос купляють,
Щоб задумане ними збулось.
Позаймають державні посади
І пригріють тепленькі місця.
І, як риба у місці принади,
Крісел держиться свита уся.
Ну, а згодом, дивись, і маєтки,
І машини у них недешеві,
Й за кордонах усі їхні «дєтки»,
І грошей у них повно в кишені.
Скільки можна обіцянкам вірить?
Мабуть, досить чекати добра
Від людей, які звикли все мірять
Лише кількістю свого «бабла».
Але люди їм вірять і досі
І наївно чекають чогось
До тих пір, як дадуть їм по носі,
Або якщо обдурять когось.
14.04.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830202
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2019
Ти любила читати романи -
Їх зачитувала до дірок,
Піддаючись самообману,
Все чекала із неба зірок.
Ми з тобою зійшлись випадково –
Такі різні й до того чужі.
Ти влюбилася у моє слово,
Я в кохався в твої міражі.
Ти під впливом примарних ілюзій
Опускалась до самого дна
І літала у хмарах без друзів,
Та боялась лишатись одна.
Я з тобою навчився літати
Понад світом вночі уві сні,
А ти встигла мене покохати
І в коханні призналась мені.
Із з тобою удвох одружились -
Поєднали і долі, й життя,
І польоти твої закінчились,
Як з’явилося перше дитя.
Ми навчилися разом радіти
Нашим успіхам і перемогам.
Розлетілись, бо виросли діти
По своїх невідомих дорогах.
Як колись на початку з тобою,
Ми удвох залишилися знову.
Пів життя – як стекло за водою, -
І принЕсло обом нам обнову.
Ти у хмарах уже не літаєш,
Бо онуків зібралась чекати,
І мене усе так же кохаєш.
…А я - так дуже хочу літати!
11.04.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
Хто я такий? – Для учнів просто вчитель,
Сусідам – звичайнісінький сусід,
Для односельців – такий само житель,
А для малечі може вже і дід.
Хто я такий? – Для своїх діток батько,
А для дружини – вірний чоловік,
Для родичів – племінник, брат чи дядько,
А для чужих – чужий я чоловік.
Хто я такий? – Я виборець для влади,
Хоч для закону я – громадянин.
Для комунальників, яким я дуже радий,
Я – абонент, із багатьох – один.
Хто я такий? – Ніхто для олігархів,
Для податківців - один із платників.
Колега – для колег, товариш – серед друзів,
А для начальства – один з працівників.
Хто я такий? Для когось - особистість,
Яка активність виявляє як суб’єкт,
Але для декого - як неприємна прикрість,
Або як річ чи заздрощів об’єкт.
Хто ж я такий насправді в цьому світі?
Поет, чи мрійник, чи заробітчанин,
Чи, може, просто сіра тінь на світлі,
А чи якийсь там інопланетянин?
Я лиш людина, яка хоче жити
В своїй країні у достатку й мирі,
І працювати, і добро творити,
І щоб в родині всі були щасливі.
08.02.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
Людей заставили повірить
У те, що в будь яку погоду
У нас не буде радіації.
Але чорнобильський мотив
Атоми мічені лишив.
Людей заставили повірить
У те, що влада – від народу –
Працює лиш на благо нації.
Але ніхто цього не знав
Із тих, кого люд вибирав.
Людей заставили повірить
У те, що всі перед законом рівні,
Що можна довірять міліції.
Але чомусь посеред рівних
Знайшлись рівніші від наївних.
Людей заставили повірить,
Що економіка працює
І в ній нема стагнації.
Але робочих місць немає
І безробіття все зростає.
Людей заставили повірить
У те, що гроші мають цінність
І не бояться геть інфляції.
Але не в грошах справжні цінності,
А в їхній натуральній кількості.
Людей заставили повірить
У те, що у майбутнє вірять,
Коли проводять агітацію.
Але брехня разом з обманом
Майбутнє вкрило все туманом.
Людей заставили повірить
У те, що їм дали свободу
І доступ до любої інформації.
Але свободу не дають -
Це те, що в нас не заберуть.
Людей заставили повірить
У те, що це – їхня країна,
І те, що разом вони – нація.
Але людей знов роз’єднали
Ті, що в державі весь час крали.
Людей заставили повірить
У те, що вони патріоти -
І в цьому вони мали рацію!
Але вони не оцінили
Того, що з нами сотворили.
…Люди не можуть всьому вірить,
Поки їхня не здійсниться мрія.
06.03.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830007
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2019
Ми всі живемо ніби то в чеканні:
Влітку – зими, зимою – літа.
Весною ми чекаємо кохання,
А восени – від сонечка привіту.
Чекаємо чудової погоди,
Коли на вулицю виходимо щодня.
Чекаємо всі підтримки і згоди,
Коли разом збирається рідня.
В дитинстві ми чекаємо на чудо
І хочемо, щоб сталось це скоріше,
А в старості – того, що краще буде,
Або, хоча б, щоб бУло та не гірше.
У юності на дружбу ми чекаєм,
І визнання чекаємо, й любові.
У зрілім віці ми чекаєм те, що знаєм,
Здається, що ми до всьогО готові.
Ми від людей чекаєм розуміння,
Чекаємо від ближніх співчуття,
І лише з часом настає прозріння,
Що доведеться нам чекати все життя.
І живемО отак усе життя з чеканням,
Що будуть краще жити наші діти,
І носимо у серці сподівання
В чеканні миру і ладу у світі.
19.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Зрівнявся день нарешті з ніччю
І почав збільшуватись щодоби,
Та залишилось протиріччя
В погоді – що тут не роби:
Вночі скрізь темно і морозно,
Лиш зірки в небі мерехтять,
А вдень - яскраво, світло й млосно,
Птахи, співаючи, летять.
Та скільки б не світило сонце,
Скільки б не збільшувався день,
Вседно вночі через віконце
Не чутно тих птахів пісень.
Ніч над Землею владарює
Нарівні з днем – як не крути,
І Місяць світло віддзеркалює
Від Сонця, що летить в світи.
23.03.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2019
Слова є всякі в кожній мові:
і технічні, і літературні,
і лайливі, і культурні,
і непристойні, й нецензурні,
що чуєш інколи в розмові.
Та найважливіші із слів
лиш ті, що виявляють щирість,
і ті, що викликають милість,
чи ті, що збуджують прихильність
чи ті, що утішають вдів.
Але важливіші насправді не слова чи слово,
а добре діло, без якого всі слова - полова.
08.05.2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2019
Політика – це економіка в квадраті,
Яку ховають за красиві балачки
Багато хто із наших депутатів,
Аби побільше грошей загребти.
Розказують, з трибуни виступають,
У об’єктив всміхаються нам мило,
І гори золоті наобіцяють,
Що житимемо ми усі щасливо.
Але чомусь як дійдеться до справи -
То в них хтось винен, то нема грошей,
Бо тягнуть кожен із бюджету у держави
Для свого бізнесу, та не для людей.
13.12.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829800
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2019
Народе мій, чого ти хочеш,
Перебуваючи в ярмі
Своїх обов’язків робочих
У зароблянні трудоднів,
Щоб вижити на ту зарплату
Й дожить до пенсії, яку
Не вистачає на квартплату
І гідну старість на віку?
Народе мій, про що ти мрієш,
Коли знов слухаєш пісні
Про віру, любов і надію
І соловейка навесні,
Що прориваються крізь крики
І галас вулиць і майданів
Поруч із душами убитих
За волю і життя відданих?
Народе мій, у що ти віриш,
Коли захоплюєш церкви
Й віялом пальці розчепіриш,
Аби подалі від Москви
Молитися в тому храмі
І Христа-бога прославлять,
Й через кадіння фіміаму
Злих духів й бісів виганять?
Народе мій – о, мій Народе!
Звільнись нарешті із тенет!
Ніхто не дасть тобі свободу
Без боротьби, й це не секрет,
Але війни і боротьби дорога
Нікого з нас не приведе
Ані до Храму, ні до Бога,
Як покаяння не прийде.
10.02.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2019
Всьому свій час.
Цей світ іде по колу.
Разом із Сонцем обертається й Земля,
Затягуючи нас
То вгору, то додолу
І ставлячи то упритул, то віддаля.
Є час, коли
Каміння розкидати
Доводиться навіть на межі,
І є (як у бджоли)
Час камінці збирати,
Долаючи докори байдужі.
Нічого тут не вдієш,
Бо є закон природи:
В природі все вертає на круги своя.
Те, що сам посієш,
Достойне нагороди,
А пожинать плоди – то місія твоя.
17.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2019
Куди втечеш від власних дум,
Коли вони в тобі, як струм,
Вогнем гуркочать день і ніч
На перехресті протиріч
І запобіжник де знайти,
Щоб не обвуглились дроти
Високовольтних дум і слів
І сам в вогні тім не згорів?
1989 рік
Найкращі ліки від самотності й думок
ніхто для всіх ще не придумав,
але щоб розірвати цей клубок,
потрібно рухатись реально, а не в думах.
Найкращий лікар від усього - рух,
він оздоровить тіло й зцілить душу,
додасть упевненості і укріпить дух,
й дурні думки із голови витрусить, як грушу.
18.03.2019 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019
Попри всілякі негаразди
Й непередбачені події
Спокій зберігайте зАвжди
Й завждИ плекайте свої мрії.
Сміло ідіть вперед до цілі
І будьте вірними меті,
Й доказуйте усе на ділі,
Коли щось хочете в житті.
Не варто розпиляти в часі
Свою енергію і силу,
Ловіть інерцію у масі
І направляйте по вітрилу.
Використовуйте закони
І у житті ловіть моменти,
Щоб через всякі заборони
Налаштувати сентименти.
Бо уся сутність існування
Дається нам у відчуттях
Від сприйняття й переживання,
З яких складається життя.
17.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2019
Час зупиняється, коли викривлюється простір,
Так, ніби, як в польоті зупинилася стріла
Вже після того, як зробили постріл,
Щоб ні одна секунда загубитись не змогла.
Спиняйте час, фіксуйте кожну мить
У пам’яті, у записах, на фото,
Бо час не жде й життя швидко біжить,
Роки минуть – а що залишиться, окрім роботи?
17.03.2019 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829475
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2019
Як добре, що прийшла весна
І ми разом усі діждались
Те, про що мріяли у снах,
І мріям вірними зостались.
Як добре й хороше усім,
Якщо на небі сонце сяє
І спів лунає звідусіль
Пташиний, що весну вінчає.
Як добре й радісно тоді,
Коли земля іще чорніє,
А на вербі вже молоді
Листочки з бруньок зеленіють,
Й на лицях посмішка ясна,
І у душі немає зла.
Як добре, що уже весна,
А то зима усім набридла.
03.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829190
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.03.2019