| Сторінки (4/344): | « | 1 2 3 4 | » |
В світі подільному
для серця вільного
є два шляхи.
Зваж волю твердою,
зваж силу гордую, -
яким іти?
Одна простора нам
дорога топтана
страстей раба,
по ній велика там
до спокус жадібна
іде юрба.
Про життя щире в ній,
про цілі зоряні
думка смішна.
Кипить там вічний бій
у формі нелюдській,
вража війна.
За блага тлінні
душі невільні
повні гріха.
На вид блискуче
життя гнітюче,
к добру глухе.
Інша - тісна
дорога, чесна,
по ній ідуть
лиш душі сильні
любвіобільні
у бій, на труд.
За обійденого,
за пригнобленого –
по їх стопам
йди до принижених,
йди до покривджених –
будь першим там!
Некрасов Микола Олексійович,
в перекладі Коваленка Павла
згідно оригіналу:
Средь мира дольного
Для сердца вольного
Есть два пути.
Взвесь силу гордую,
Взвесь волю твердую, –
Каким идти?
Одна просторная
Дорога – торная,
Страстей раба,
По ней громадная,
К соблазну жадная
Идет толпа.
О жизни искренней,
О цели выспренней
Там мысль смешна.
Кипит там вечная,
Бесчеловечная
Вражда-война
За блага бренные.
Там души пленные
Полны греха.
На вид блестящая,
Там жизнь мертвящая
К добру глуха.
Другая – тесная
Дорога, честная,
По ней идут
Лишь души сильные,
Любвеобильные,
На бой, на труд.
За обойденного,
За угнетенного –
По их стопам
Иди к униженным,
Иди к обиженным –
Будь первый там!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Як сніг на голову весною,
буває, падає на нас
нещастя й горе із бідою,
що ходять у незручний час,
коли їх зовсім не чекають
й ніхто ніде завжди не жде,
і вимушено зустрічають,
й чекають, коли ж все пройде.
Усе приходить і відходить,
як й сніг весною розтає,
допомагає чи нашкодить –
хто на що заслуговує,
та навіть попри небажання
приймати сум а чи журбу,
це все одно – випробування,
яке дорожче від скарбу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Весною розквітають перші первоцвіти
і пахощами сповнюють повітря, і лоскотять ніс,
і розпускаються бруньки, і зеленіють віти –
знов до життя вертається потроху ліс.
Підсніжники і білоцвіт весняний,
морозники й шафрани – відійшли,
і ось вже в лісі укриваються поляни
квітами рясту*, що так рясно розцвіли.
Рясніє ліс від рясту кольорами –
і фіолетовим, і білим, і червоним,
і жовтим – із зеленим під ногами
між стовбурів дерев біля основи.
Весняний цвіт не хочеться топтати,
що прикрашає ніжністю ліси, –
на повні груди хочеться вдихати
і шаленіти від природньої краси!
Весна пробуджує у нас бажання жити,
хочеться вірити, що все буде гаразд.
Дай Бог нам всім життя по повній пити,
коли доводиться топтати ряст**.
*РЯСТ(Corydalis Medic). Багаторічна трав’яниста лікарська рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними в китиці.
**Топта́ти ряст — жити, ходити по землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Сумуємо. З відчаєм
боремось. В серці тримаєм
і не відпускаєм
свій біль, що з'їдає
нас зсередини. Не знаєм,
як бути. Втікаєм.
До кого? Немає,
до кого... Ридаєм
і плачемо, важко зітхаєм,
як знову згадаєм,
тих, яких пам'ятаєм
і любимо. Знаєм,
що не допомагає,
та знов на ті самі граблі наступаєм
і ... відступаєм.
На валер'янку чи валідол підсідаєм.
Біль помаленьку нам душу з'їдає
і наше серденько на куски крає,
бо ми її не відпускаєм.
Так можна дійти і до самого краю.
Я вірю, що все буде добре. Я - знаю!
І навіть тоді, як батьків ми втрачаєм,
весна неодмінно приходить з розмаєм,
і все навкруги знов розквітає,
і у саду соловейко співає,
і ми знову любимо, знову - кохаєм!
Нехай же весна сум розганяє
а серце втрату і біль відпускає,
бо життя вже нічого назад не вертає,
хоч пам'ять у спогадах завжди тримає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Поки ми живем на цьому світі,
наша свічка ще горить і світить.
Світло бореться постійно з тінню,
поки ти підтримуєш горіння.
Догорає свічка… Догорає –
і людина раптом помирає –
настає кінець гніту чи тлінню
й світло поглинається все тінню.
Гасне свічка – хтось іде, померши, –
і на світі світла стане менше.
Гніт згорів увесь на попіл в порох.
Смерть занурює людину в морок.
Що лишається від свічки після?
- Запах недогарка й відблиск світла,
що із мороку пітьми звільняє душу,
освітивши вічність непорушну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Надірвалося серце у матері,
яка похоронила сина,
пульс у кров’янім фарватері
застукав безладно й безсило.
Душа в тілі не знайшла собі місце –
заметалася від розлуки,
вирвалась й покинула світ цей,
залишивши у тілі всі муки.
Положили її мертве тіло
як годиться, до домовини
і душа навздогін полетіла
після синової сороковини.
Син без матері міг би жити ще,
молодим помирати не гоже,
в серці матері з горя – щем,
і без нього вже жити не зможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Задощилася весна, задощилась
І на себе в калюжах задивилась,
Відображенням своїм милувалась
І з людей перехожих дивувалась:
Чом приходу весни не зраділи,
Чом з піснями її не зустріли,
Чом з весною не привітались
І усі по домівках сховались?
Тож весна на усіх розгнівилась,
Ще сильніше навкруг задощилась,
По ярах у струмках розтеклася,
По хмарках в височінь піднялася
І на крилах птахів полетіла, -
Тих, що з теплих країв прилетіли.
Та не треба на весну ображатись,
Нам тепла би тільки діждатись,
Бо набридли сніги і морози,
Хай ідуть краще дощі та грози,
Щоб росло все кругом й зеленіло,
Щоб птахами в садах гомоніло,
Щоб бруньки наливалися цвітом
І щоб швидше наблизилось піто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
І знов дощі...
Дерева мокрі, як хлющі,
і на дорогах - калюжі.
...Якось незатишно в душі
від того, що немає сонця,
і дивимось на світ з віконця,
присівши в хаті на ослонця*
під дахом в ролі охоронця.
Але така вона - весна:
чи то похмура, чи ясна,
чи то знадвору, чи з вікна,
всерівно пора чудеснА.
*Ослі́н, ослон (зменшені — ослі́нець, ос¬лі́нчик, осло́ник) — у сільській ха¬ті — коротка переносна кімнатна лава для сидіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
Історію переписати неможливо,
але можна змінити її хід,
і тоді все те, що було важливо,
ховається в тінь предків мимохіть.
Тінь предків нависає понад нами
у пластах часу й минулих років
пам’яттю, залишену дідами,
і розповідями наших бабів.
Для того, щоб змінити хід історії,
наприклад, роду (його родовід),
достатньо розселить по території
рідних людей, які складають рід,
поставить їх в умови виживання,
чи знищити фізично когось з них,
і ті, хто справиться з випробуванням,
історію продовжать в молодих.
Так само і в історії народу
долі людей міняють хід подій,
коли хтось помирає за свободу
і забирає світ надій і мрій.
Хто знає, хто може сказати,
як ми жили, коли б живі були
ті, кого забрали в каземати,
всі, кого згноїли табори…
Історію переписати неможливо,
не можна зупинити хід століть,
але щоб жити могли всі щасливо,
події не пускайте самохіть.
Історія народу чи країни
складається з цеглинок людських доль,
і непомітні історичні зміни
творить робота і твоїх долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Велике починається з малого,
як витікає із струмка ріка.
Якщо ми прагнемо до головного –
в життя, як в русла, лінія чітка.
Ми, як ріка, минаєм перешкоди,
долаємо пороги на путі,
очікуємо всі винагороди
сьогодні, завтра і у майбутті.
Працюємо щодня і без зупину,
в ім’я держави, для суспільства чи сім’ї,
бо, кажуть, - праця возвеличує людину,
здобутками вінчаючи її.
Зблизька не видко, чи твій шлях великий,
щоденну працю велич не проймає,
та тисячі таких, як ти, річок безликих
своїм трудом-водою хвилю підіймають.
Поразки, помилки і з ними – страждання,
невдачі, втрати і з ними – жалі
ведуть нас часом до розчарування
і ми поводимося, як діти малі.
Бо ми, як діти, – хочем перемоги
в своїй діяльності упродовж життя,
тому і вибирати маємо дороги,
які ведуть нас до вершин, до їх взяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Життя людині не належить,
хоч з чортом, з Богом дружить.
Від чого хто в житті залежить,
як раб, той тому й служить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
Ми в зоні особливої уваги
всі під контролем разом живемо,
свобода і здоров’я – противаги:
одне другим обмежуєімо.
Лякає декого про COVID інформація,
яка щодня транслюється в новинах.
У карантинній зоні, як в резервації*,
перепустку носить має людина.
В червоній зоні ввели заборони
роботу торговельно-розважальних центрів,
відвідувать спортзали, глядачами – стадіони
й вірянами - богослужінь у церкві.
І не ляка, що їздитимуть в тури
за тридев’ять земель в теплі краї,
й що закриття всіх закладів культури
нас перетворюють на кураї**.
До їжі не впускають нас без масок,
у магазин – в наморднику заходь!
Не хоч – не йди, й затягуй пасок,
без маски просто з дому не виходь!
Лякає деяких дистанція і штрафи,
щоб, не дай Бог, хтось з кимось не зійшовсь,
або май шию довгу, як в жирафи,
аби до рота вірус не дійшов.
Кафе чи ресторани – лиш на винос!
Із друзями посидіти десь – зась!
Звичайно, комусь – плюс, а комусь – мінус,
тож в сумі ця затія обнулилась.
І не ляка, що дехто опинився
в безвиході через той карантин***,
бо його бізнес владою закрився
й не стало заробітку разом з ним.
Хто занедужав, здає неодмінно
на SARS-CoV-2**** ПЛР-тест*****,
як позитивний результат, то дистанційно
сам ізолюйся на два тижні й постав хрест.
Лякає цілий рік нас пандемія******
і додає страху комусь ВООЗ*******,
що на вакцину лиш – одна надія –
без неї в людства невтішний прогноз.
Лікарні переповнені по вінця
коронавірусними хворими тепер,
які чекають черги й ліжко-місця,
або займають місце тих, хто вмер.
Лякає те, що може надто пізно
хвороба виявить свої симптоми,
тому від страху задихнутись – люди різні
перевіряють сатурацію******** удома.
В навчальних закладах навчання – дистанційне –
навчаються всі через Інтернет,
освіта – право ж бо конституційне,
якщо дозволить у батьків бюджет.
Нікого не лякає її якість,
ні навіть те, що не дає знання,
лякає лишень її вартість
техніко-апаратно забезпечення.
*Резервація, ї, жін.
1. Збереження чого-небудь у резерві.
2. У деяких капіталістичних країнах — місце примусового оселення корінних жителів з метою загарбання у них кращих земель.
**Кураї, солянки (Salsola, L.) — рід рослин родини амарантові (Amaranthaceae). Види поширені переважно на рівнинах, на сухих солонуватих ґрунтах. Трав'янисті степові рослини групи перекотиполе, які ростуть в посівах різних культур, як бур’яни.
***Карантин (італ. Quarantena < quaranta giorni — сорок днів) — комплекс обмежувальних медико-санітарних і адміністративних заходів, спрямованих на попередження поширення карантинних інфекційних хвороб.
****SARS-CoV-2 (скорочено від англ. Severe Acute Respiratory Syndrome Coronavirus 2) - одноланцюговий РНК-вмісний штам виду SARSr-CoV роду бетакоронавірусів, що вперше був генетично виявлений 2019 року в пробі пацієнта з атиповою пневмонією під час спалаху пневмонії в Ухані, збудник коронавірусної хвороби людини.
*****ПЛР-тест (полімеразна ланцюгова реакція ) – метод, який визначає наявність в організмі людини коронавірусу SARS-CoV-2 шляхом виявлення його генетичного матеріалу ..
****** Пандемія (від грец. παν «пан» — увесь + грец. δήμος «демос» — народ) — найвища інтенсивність розвитку епідемічного процесу, що характеризується прогресуючим поширенням інфекційного захворювання з надзвичайно високим ураженням населення на значних територіях.
*******Всесві́тня організа́ція охоро́ни здоро́в'я (ВООЗ, англ. World Health Organization (WHO)) — спеціалізована установа Організації об'єднаних націй, яка опікується проблемами охорони здоров'я у світовому масштабі. День набуття чинності Статуту ВООЗ — 7 квітня 1948 р. — вважають Днем заснування цієї організації і щорічно відзначають як Всесвітній день здоров'я.
********Сатурація киснем крові (англ. oxygen saturation) — у медицині, це частка насиченого киснем гемоглобіну відносно загального гемоглобіну (ненасиченого + насиченого) в крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
Вітаю всіх колег, хто дає думкам волю
в словах із римою, і всіх, хто свою долю
зв’язав із творчим розчерком пера!
Тож Вам усім - ні пуху, ні пера, -
тобто, удачі я бажаю, і натхнення,
щоб Ваші щирі одкровення
ніжної й прекрасної душі
нам дарували вІрші і віршІ !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
То дощ, то сніг,
то дощ зі снігом
чи сніг з дощем,
або щось падає іще
весною з неба, –
певно, так треба:
з колообігом
вода тече з-під ніг.
Погода – в дристь:
то вірус-грип,
то просто геерзе
простуда підвезе –
хоч – кашляй-чхай,
ліки приймай,
поки не влип,
їж вітаміни і держись.
В новинах – жерсть –
кругом лиш смерті:
когось хтось вбив,
хтось – не дожив,
а хтось хворів -
в жарі згорів.
В цій круговерті
зберегти хоча б честь.
То сніг, то дощ,
то якийсь вірус...
Страхають всюди,
щоб боялись люди
жити нормально.
Парадоксально!
Плюс йде на мінус
в нуль замісто прощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Біжать струмки й дзюркочуть між собою,
у кого русло із водою більше
і хто з них добіжить скоріше
до місця зустрічі з великою водою.
Пісня в струмків весела й голосна,
з якою вони стрімко летять з гірки
й хлюпочуться водою дзвінко
про те, що пізно розбудила їх весна.
Течуть струмки донизу зусібіч навесні,
поки в ярах увесь сніг не розтане,
лише тоді струмків не стане
й нарешті стихнуть дзюркотливі їх пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
Весняний дощ вже миє грішну землю
й змиває бруд, як із душі гріхи,
дзюрками грязними в ставок стікає з греблі,
щоб з повноводдям повернутись до ріки.
Дощ весняний он стукотить по мосту
й змиває намул з полотна доріг,
перед початком Великого посту* -
дороговказом нам замісто віх**.
Дощ навесні – як єлей*** для природи,
що благодаттю розтікається в землі,
як божий дар, що замість нагороди,
врожаєм щедрим проросте з ріллі.
Весняний дощ без вітру несе спокій
і впевненість для завтрашнього дня,
щоб були ріки повноводні і глибокі,
щоб бруд з душі змивавсь, як мул із дна.
*ВЕЛИКИЙ ПІСТ:
головний тривалий піст в християнських конфесіях — православ'ї, католицизмі тощо, мета якого полягає у приготуванні до святкування Великодня. Великий, він же Великодній піст вважається найсуворішим в році. Тривалість Великого посту пов’язана з числом 40, адже він був встановлений в пам’ять про те, що Христос постився в пустелі сорок днів.
В цілому піст прийнято вважати періодом духовного і фізичного очищення, за час якого християни готуються до святкування Великодня.
**ВІ́ХА, и, жін.:
1. Тичина, жердина, гілка (часто з віхтем на кінці), якою вказують дорогу…
2. перен. Те, що становить етап у розвитку кого-, чого-небудь.
***ЄЛЕ́Й, єлею, чол.:
1. Рослинна, перев. маслинова олія, що використовується для церковних обрядів; олива.
2. перен. Те, що заспокоює, втішає, вихваляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
Усіх простив я вже давно
кого знав й бачив,
мені в принципі все одно,
хто не пробачив.
Кажуть, що Бог на світі є
і він все знає,
хто кому винен й де чиє –
Бог всім прощає.
Як вмів, так сам і в світі жив,
не все вдавалось,
ні в кого зайве не просив,
ще й щось зосталось.
Було усякого в житті,
та не жалкую,
я вірив людській доброті
і не шкодую.
Час непомітно промине
й життя скінчиться,
проте в житті є головне:
вчасно проститься.
Хочу дожити до тих днів,
як всі побачать:
поганого я не хотів
й мені пробачать.
14.03.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
В Прощену неділю –
останні весілля
перед Великим постом,
тому на Масницю
народ веселиться
й дружно гуляє гуртом.
Надворі гуляєм –
зиму проводжаєм
так, наче в останній раз.
Млинцями вгощаєм
і кривди прощаєм,
щоб Бог простив і всіх нас.
«Пробачте» – три рази –
з Господнім наказом
вголос проговорив:
зникають відразу
обіди й образи,
як камінь спадає з гори.
Не осудіть когось нині –
будьте несудимі,
не слухайте брехні й плітки,
шляхми сповідними
місцями святими
очистяться ваші думки.
Неділя Прощена –
як звичай священний,
традиціям шана й обряд,
так треба, напевно,
щоб ми були чемні
й позбавилися своїх вад.
Бажаю прощення
і всім – смирення
у тім, що не можна змінить,
і сил – в сьогодення,
щоб душа спасенна
подужала піст пережить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Я вЕсну чекаю
таку, щоб з розмаєм, –
чарівну, квітучу й зелену,
щоб без кінця й краю
над рідним краєм
ширилася незбагненно,
і щоб неозорі
оживали простори
після цієї зими,
і щоб в ріках прозорих
відобразились зорі,
у яких би скупалися й ми.
Я чекаю на ве́сну,
коли лід в річці скресне
і вода змиє бруд з берегів,
і земля піднебесна
разом з нею воскресне
і нарешті звільниться з снігів –
від зимньої облуди,
від морозів й остуди –
і від сонця пройметься теплом,
і в поля вийдуть люди,
і все добре в нас буде,
навіть краще, аніж було.
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Надворі вже весна! І сонечко пригріло,
сніг почав танути і потекли струмки.
Земля з під снігу виглядає почорніло
й рілля чека часу, щоб потепліло,
щоб знову впало зерно із руки.
Земля вчергове подолала своє коло.
Від літа до весни стрімко біжать роки.
З весною ожива в природі все навколо,
і хай поки що навкруги ще голо,
але вже повертаються пташки.
Земна півкуля повертається до Сонця,
на іншій в той же час все стане навпаки.
Ми кожен під крилом ангела-охоронця
у глибині душі десь біля донця
весну леліяли всі залюбки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Зима повільною ходою
йде, зжавши хвіст,
втікає з талою водою
асфальтом міст,
зливаючись з розбігом
десь там ярами
з останнім своїм снігом
і з туманами,
ховаючись ночами
терпляче, одначе
що скапує з гілок крапками,
неначе плаче,
поки ще сплять усі
в будинках
і весну бачать в сні
в картинках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021
Іще лежать довкола й навкруги
білі сніги,
і замерзають з стріх бурульки, наче сльози,
бо ж морози!
Ще в календарної зими все до снаги
й повно жаги
лишити все як є, й весну спинити у дорозі
вона ще в змозі.
Та зимі сонця не спинить – вже скоро березень.
Збільшився день.
Синичка проспівала: «Тінь! Тінь-тінь-тінь-тінь!
Коротша тінь»,
а горобці – «цвірінь…» - співали і своїх пісень
між теревень.
Приготувалися вже всі до перемін…
Зимі – амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Літа, як птахи, відлітають у вирій,
й щороку вертаються до нас весною,
яку ми чекаємо в надії щирій,
прощаючись подумки щораз з зимою.
З роками виски посріблить сивина,
притрусить, неначе зима білим снігом,
з очей виглядає років глибина
під поглядом чи то жалю, чи то сміху.
А десь у душі поселилась печаль
від того, що хоч і вертаються весни,
та роки, як птахів, не вернеш, на жаль,
хоч хочеться вірить, що душа воскресне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
На світі є багато і народів, й різних мов,
для всякого народу його мова – рідна,
коли людина забуває рідну мову – стає бідна
її душа без своїх витоків й основ.
У кожного із нас є своя рідна мова,
яку з дитинства чув, якою розмовляв,
і на якій слухав улюблені пісні, й співав –
такою мовою і весь час мислив, думав.
Я – українець. Українцями були мої батьки.
Та я родивсь і жив в Радянському Союзі,
де спілкувалися й російською знайомі й друзі,
тож на російській можу думати й читать книжки.
Виходить так, що рідних мов у мене дві:
одна – дарована Булгаковим, Єсеніним і Блоком,
а інша та, яку всмоктав у себе з молоком,
із колисковими піснями і в крові.
Я ними розмовляти і співати звик,
обидві мови я по своєму люблю,
але для мови нема більшого жалю
коли говорить не людина, а язик.
Язикомовність – це не суржик й діалект,
це – показ зверхності, пихатості і чванства,
що зустрічається і в простолюду, й панства,
і свідчить лиш про низький інтелект.
«Скільки одна людина знає різних мов,
стільки разів вона в житті і є людина».
Мабуть, погано, якщо рідна мова в нас єдина,
яку використовуємо в спілкуванні для розмов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
Я не прихильник війн і революцій,
і не любитель мордобію й бійок,
коли в крові вирує шквал емоцій
і чорна жовч вилазить із печінок.
Я із презирством ставлюсь до насильства,
а також до погроз і застережень,
коли хтось із представників суспільства
окреслює коло моїх обмежень.
Я не люблю примушувати інших
робити щось проти своєї волі,
й не хочу поміж них шукати грішних,
й судить, й вирішувати чиїсь долі.
Але, на жаль, у цім буремнім світі,
я мушу бути сильним й вольовим,
щоб втриматися на своїй орбіті
і залишатися в історії живим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021
Святкуємо річниці й круглі дати,
вшановуємо пам’ять про героїв,
щоб не забути і щоб пригадати
що хто зробив, а хто і що накоїв.
Історію свою потрібно знати,
щоб не повторювати помилок,
й державні свята разом святкувати,
коли уже засвоєно урок.
Бо якщо свято наше без здобутків,
що наближають перемогу хоч на крок,
воно нічого, окрім незабудків,
нам не лишає на майбутній строк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021
Зима зі снігом – радість для дітей.
Як же вони снігу уміють радіти!
Без лиж з гори спускаються й саней
Так, ніби найщасливіші у світі.
І нам, дорослим, хочеться, бува,
Радіти снігу щиро, як дитина,
Коли у пам’яті дитинство ожива,
Скільки б років не прожила людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Снігопад, снігопад, снігопад
Засипає дорогу назад,
Засипає й дорогу вперед –
Сніг довкола поміж і серед.
Снігопад скрізь у небі літа
Й засипає снігами міста,
Й перетворює в армагедон
Те, що подарував Посейдон.
Снігопад, снігопад, снігопад
Засніжив білим снігом весь сад,
Засніжив і ліса, і поля,
Й стала білою наша земля.
Сніг сиплеться навпрошки
Й засипає доріжки й стежки,
Снігопад засипає й мости,
Що не видно кудою іти.
В снігопад, в снігопад, в снігопад
Потрапляємо ми невпопад
У полон із змерзлої води,
Що ховає за нами сліди.
Доведеться іти напролом,
Натикаючись своїм чолом,
На сніжинки, що з неба летять,
Й теплим подихом їх розганять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Я знаю, звідки вітер віє,
й куди веде русло струмка,
і чітко бачу, хто й як діє,
й чия за ним стоїть рука.
Я бачив, як вітер колише
гілля, і хвилю підіймав,
і знаю точно, хто й чим дише,
і що хто має й що не мав.
Я вірю в те, що не даремно
вітер у спину чи в лице,
і думаю, що все, напевно,
в нас передбачено творцем.
Але якщо є сонце в небі,
не страшний вітер, ні вода,
в житті здолаю все, що треба,
яка б не сталася біда.
PS. Творець – не той, хто живе з нами,
й не той, хто був серед живих –
закон, що рухає світами,
і тими, хто існує в них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2021
Нема страшнішого в житті, ніж нагла смерть,
яка приходить неочікувано й швидко:
була людина – й тут її не видко,
і плани розлетілись шкереберть.
І що найгірше – то це те, що у душі
не встигнеш прийняти, як божу милість,
причастя і покаяння можливість,
очистившись від скверни і фальші.
Як важко потім повертати людям борг
до сьомого коліна свого роду,
коли душу твою, як нагороду,
ставлять у митарствах на торг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Гомоніла Україна від Шевченка до Костенко.
Свою душу виливала в піснях рідна ненька.
Гомоніли міста й села і вели розмову,
Добалакались до того, що знищили мову.
Гомоніла Україна від Керзоння* й до Кубані,
Розпорошувала сили свої у повстаннях.
Заморили, засудили, розстріляли без отвіту –
Розійшлися українці по усьому світу.
Гомоніла Україна. Балакали, говорили,
В балачках свою державність розгубили.
Гомоніли про свободу, незалежність й волю,
Забалакали й приспали своє щастя й долю.
Гомоніла Україна буцімто про гідність,
І захоплено сприймала все людська наївність.
Революцію купили, продали Майдани,
Платимо за все сповна життями відданими.
Гомоніла Україна без кінця і краю,
Поки в кожного не стала своя хата скраю.
Гомоніли й оглядались із острахом люди,
Що хотіли - шепотіли по кухнях усюди.
Гомоніла Україна все без діла й міри,
Залишилась душа в тілі із окрайцем віри.
Розіп’яли Христа й Бога люди між церквами
І виросла ворожнеча поміж всіма нами.
Гомоніла Україна… Гомонить і досі.
Зосталися прості люди самі голі й босі.
Нема дружби й розуміння, кожен сам за себе.
Невже так нам, українцям, тепер жити треба?
*Керзоння (Лінія Керзона (англ. Curzon Line) — умовна демаркаційна лінія, запропонована Джорджем Керзоном як можливий кордон перемир'я у війні між більшовицькою Росією і щойно відновленою Польською республікою під час Польсько-радянської війни 1920—1921 рр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Чудовий вдавсь зимовий день!
Іскриться сніг на сонці.
Пташки наспівують пісень
в садочку під віконцем.
Прокинувся, на ноги встав,
а сніг рипить із ранку.
Мороз в лід річку закував –
негайно на рибалку!
Зібрався швидко, на ходу
вдів свою одяганку
і вже з плішнею на льоду
пробив враз ополонку,
взяв в руку вудочку свою,
вдів мотиля наживо.
Чи щось зловлю, а чи не зловлю –
то навіть не важливо.
Сяду на ящик і підставлю
до сонця спину,
плечі і душу я розправлю,
і трохи відпочину.
А чом би й ні? Чудовий день,
та ще й неділя!
Просиджу на льоду, як пень,
серед довкілля,
послухаю, що каже тиша
нам вдвох із тінню,
як вітер очерет колише
у мерехтінні.
Свіже повітря бадьорить
мій кожен подих.
Здається, це – щаслива мить –
усім на подив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Цілий день ішов сніг
Навпрошки без доріг
І мела звідусіль
Вслід за ним заметіль -
Замітала сліди,
Там, де сніг походив.
Але сніг те не знав,
А тому заблукав.
Сніг за день находивсь
Й непомітно стомивсь,
Зупинивсь, відпочив,
І всю землю накрив.
Потім знову побрів,
Поки ніч не зустрів.
Впав на землю й заснув
Куди йшов він – забув.
05.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
Я зиму не люблю, відколи став шофером,
і долю випробовую покриттям доріг,
тим паче, як летить на землю з атмосфери
дощ при морозі або морозний мокрий сніг.
Я зиму не люблю з тих пір, як сам «газую»
і дровами топлю свій тепловий двигун,
будинок гріти газом давно не ризикую –
при нинішніх тарифах замерзну на бігу.
Я зиму не люблю, коли морозний вітер
з дощем чи з мокрим снігом проймає до кісток
і не допомагає ні алкоголь, ні світер,
і кров у жилах схожа на лід наших річок.
Я зиму не люблю, коли в таку негоду
доводиться в машині сидіти за кермом,
тоді клянеш про себе дорогу і погоду,
й з машиною говориш, як із якимсь Богом.
…Проте я люблю зиму із теплої лежанки,
коли надвір не треба нічого йти робить,
і милуватись снігом з вікна через фіранки,
який красиво з неба на землю так летить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Тотальний контроль в соціальних мережах
над нами посилює знову цензуру,
яка в Інтернеті окреслює межі
встановлюючи цифрову диктатуру.
Якщо хтось ненароком щось напише проти
політики влади, чи, ба, - думку свою,
відразу за банять той пост якісь «боти»,
або вмить заблокують, як фейк і брехню.
WhatsApp, Instagram, Facebook і Twitter
чийсь поширюють вплив на свідомість людей
і вже хтось контролює майже пів світу,
обмежуючи свободу думок та ідей.
Всі стереотипи, шаблони і кальки
розмножують чиїсь ідеї й думки,
які легковірні «маньки» і «ганьки»
розповсюджують через свої язики.
Тепер ваш телевізор, як «зомбоящик»
порівняно із Інтернетом – відстій,
«фейсбук» із «ватсапом» справляються краще –
про безконтрольність думок і не мрій!
Усе контролюється цифрою в світі –
настрої, емоції, думки, почуття, –
і найбільше страждають від цього діти,
що формують лиш погляд свій на життя.
Цифрова диктатура для всього народу
вступає вже у повноцінні права
і намагається контролювати свободу,
яка поки що ще в наших душах жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Коли співпадають бажання,
і плани, й можливості,
люди готові до дій,
що в міру їх особливостей
ведуть до здійснення мрій,
і, щоб здійснити задумане
й цілі в житті досягти,
засоби різні придумують,
аби дійти до мети.
«Ціль виправдовує засоби!» -
часто всім кажуть вожді,
жертвують грішми і масами
різних людей на Землі,
істинні цілі приховують
й шляхом підміни понять
цілі народи зіштовхують,
щоб друг друга вбивать.
Люди ж із своїми мріями,
в силу своїх же бажань,
сповняють плани надіями
повними рішень й вагань,
зусиль докладають пошуком
засобів, щоб вижити,
і смерті бояться з острахом
не встигнути до мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021
Як навесні в гаях співають солов’ї –
від співу їхнього душа також співає,
та як хворіє хтось із рідних чи з сім’ї,
ніяка радість серце не втішає.
Душа гнітиться у безсиллі, як у кліті,
коли зусилля твої в допомозі марні,
тоді і будні, й свята стають непривітні,
й сонячні дні здаються чомусь хмарні.
Й не полишають голову думки страшні:
що можуть привести хвороби за собою?
Життя тоді минає, як у кошмарнім сні,
і ніби то, здається, не з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
А кактуси так схожі чимось на людей:
колючі – зовні, неприступні й грізні,
та зсередини розквітають квіти ніжні,
ніби серце відкриває душу із грудей.
Як добре кактусам, що в них у товщі
м’ясистого й вічнозеленого стебла
є завжди про запас вода – замість тепла
в людей, – що живить їхні кактусові душі.
Колючки в кактусів весь час на сторожі –
їх захищають від топтання і зубів.
Буває, що в протистоянні ворогів
всі люди інколи на кактуси похожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Як дід старий із бородою,
усіх вітаю з Колядою
і з світлим празником Різдва,
поки в нас віра ще жива.
Бажаю Вам у дім достатку,
щоб все було у Вас в порядку
і панували у родині
завжди лад і мир віднині.
Нехай Зірка й Сонце ясне
розбудять в Вас в душі прекрасне
і доброту, як божу милість,
Вам подарує людська щирість,
і, як засіяне зерно,
у серці проросте добро,
щоб Ви у цьому році новім
були щасливі і здорові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Як ми були ще молодими,
то верби ці були малими,
з світло-зеленою корою
гілля звисало над водою,
в ставку було повно води
і всі спішили осюди
компаніями з усіх ніг,
як тільки но розтане сніг,
і вся природа оживає,
і скрізь зелена вже трава є, -
щоб відпочити при нагоді
подалі від села й народу
під «івками», як ми казали,
коли зустрітись планували,
й замочували шашлики,
і наливали у пляшки
для друзів різнії напої,
і приміряли роль героїв,
чи просто тих, ким потім стали.
…Верби потроху підростали.
Стекло води з тих пір доволі.
Ми у житті міняли ролі,
дорослішали і мужніли,
і наші верби постаріли
Пройшло вже більш, як пів століття,
для верб настало лихоліття,
як після жнив палять стерню,
чи очерети на корню,
тоді в них стовбур підгорає
й верба повільно усихає.
Їх там лишилось одиниці!
Вода втекла з ставка й криниці,
на дні водойм – не Посейдон,*
а репаний армагеддон,**
що заростає бур’янами
і різними чагарниками.
І треба ж так – серед ставка –
ніби насіяла рука,
з обох боків від берегів
зійшли дві полоси вербів!
І хтозна, чи вони там треба,
чи їм дадуть зрости до неба,
але природа не старіє
і з кожним роком молодіє,
і подає нові надії,
і в нас народжуються мрії.
*Посейдон - у переносному значенні: морська стихія
**Армагеддон - переносно: катаклізм, масштабна невідворотна катастрофа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Мовчи, народ, ти все, що міг, сказав,
тепер навіть перечити не смій,
де ти, а де, ті, кого ти обрав,
хіба що в своїй кухні десь помрій.
Мовчи, народ, ти маєш те, що й мав –
сповна вина, видовищ і хліб свій,
і не бурчи на тих, кого обрав,
що всіх не справдили твоїх надій.
Мовчи, народ, хіба ти те не знав,
який хрест нелегкий і тяжкий твій –
служить своїм або чужим панам,
втративши здатність до активних дій.
Мовчи, народ, хоча й шумить Майдан –
то шоу, яким править лицедій,
ніхто щось задарма не віддасть вам,
хоч ти там ляж кістми, хоч сядь, хоч стій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2021
В нас зруйнували комунізм
і перейшли в феодалізм –
тепер будують замки і дворці,
в яких живуть там як пани,
мають прислугу й машини
і цвірінчать у стрісі горобці.
Ми у Європі живемо
й на заробітки їздимо,
щоб назбирати грошей для життя,
Ми у Європі живемо –
по європейські платимо,
чому й за що – неясно до пуття.
В тих, хто до влади знов прийшли,
ростуть маєтки, як гриби,
лиш за парканом видно верхівці,
в яких живуть там як пани,
мають прислугу й машини
і цвірінчать у стрісі горобці.
Ми у Європі живемо
й на заробітки їздимо,
щоб назбирати грошей для життя,
Ми у Європі живемо –
по європейські платимо,
чому й за що – неясно до пуття.
На Україні біля міст
нема землі і мало місць,
де не стоять палаців острівці,
в яких живуть там як пани,
мають прислугу й машини
і цвірінчать у стрісі горобці.
Ми у Європі живемо
й на заробітки їздимо,
щоб назбирати грошей для життя,
Ми у Європі живемо –
по європейські платимо,
чому й за що – неясно до пуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021
Знову Новий Рік стрічають
всі люди.
Всюди в небі бахкають, злітають
салюти.
Веселяться і радіють, стрибають,
як діти.
Скільки грошей викидають
на вітер.
А могли б вони не тратить
ті гроші
на забави, а на справи направить
хороші.
От, приміром, було б можна
й корисно
гроші дати незаможним
навмисно,
у яких не вистачає пенсії
на треби
й надіються на допомогу месії
й на небо.
Чи краще було б купити для діток
на свято
в дитбудинок подарунків й іграшок
багато,
щоб вони відчули радість
й турботу,
а в людей з’явилась гордість
за таку роботу.
Чи, наприклад, для наших бійців
в окопах
за ті гроші придбали б приціл
з телескопом,
щоб вони могли стріляти по ворогу
точно
й наблизити перемогу
остаточно.
А якщо вони так схочуть
стріляти,
нехай їдуть на фронт й беруть
автомати,
там побачать під обстрілом заграви
й канонади,
чи будуть тоді пускати салюти забави
заради?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Я вітаю Вас всіх із кінцем цього календарного року,
який світу приніс стільки горя і бід, безліч втрат і проблем,
і бажаю всім щиро з вінцем достатку, й здоров’я нівроку,
українцям всім – миру і тільки хороших новин й світлих тем.
Не вернуться назад ні роки, ні життя, що так швидко пройшло,
не вернеться і той, хто від чогось загинув чи в муках помер.
Хай скінчиться назавжди нещастя й погане усе, що було,
і почнеться тільки хороше і краще в житті відтепер.
В переддень новорічного свята також хочу Вас привітати
із початком кінця, що настане так само, але через рік,
аби людям усім від душі на майбутнє їхнє побажати,
щоб зараза уся і страхи не змогли вкоротити їм вік.
Хай же рік, що настане ось-ось за зміною дат календарних
Вам додасть віри в Бога і в чудо, і впевненості своїх дій,
щоб повік Вам всім добре жилось між людей добрих та гарних,
і щоб власть дала змогу для люду наблизитись до своїх мрій.
30.12.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Відколи світ стоїть, існує в ньому фальш,
але мене чомусь одне бентежить,
що влада вторить весь час, ніби «отче наш»:
«Крим наш!», - та він, на жаль, нам не належить.
Відомо всім, що з м’яса роблять різний фарш
(щоб м’яса вміст у виробі обмежить).
Приємно українцям думать, що борщ наш,
але, на жаль, і він нам не належить.
Коли закінчують щось, то кричать: «Шабаш!»,
хоча кінець від цього не залежить.
Відкрив Х-промені Пулюй - учений наш,
та слава відкриття нам не належить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020
Погода якась тепер не така –
сніг розтає, а дощ замерзає,
сонце у хмарах десь днями блука
і свою Землю не зігріває.
Тепла катма, та й морозу нема, -
щось зіпсувалося, очевидно,
і вийшла у нас гібридна зима,
яка місить грязюку огидно.
Коні застрягли по грудень в грязі,
сани полозами в ґрунт примерзли,
краще б їхав Новий Рік на возі,
то, може, коні швидше б довезли.
Скоріш б закінчився цей Старий Рік –
двадцять двадцятий рік високосний,
і наш двадцять перший буремний вік
не буде більш такий лихоносний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020
Глобалізований1 наш світ до фаталізму2
Через оцей усюдисущий Інтернет
У владі діджитал-тоталітаризму3
Що важко вирватися із його тенет.
Вся інформація про кожного в big data4
Збирається постійно з всіх девайсів5,
Людська душа вай-фаями6 розп’ята
З печаттю електронних аусвайсів.7
Життя людське нічого в нім не варте –
Важливі лиш народження і смерть,
Як точки «А» і «Б» в маршрутній карті,
Що з’єднують життєву круговерть.
А люди – лиш населення в країні,
Юрба, що називається «народ»,
Довірливі, безпечні і наївні
Живуть ілюзіями своїх прав й свобод,
Себе віддали добровільно в рабство
Залежності від побутових благ,
Свободу замінивши на нахабство,
З одною ціллю – кайфу8 від розваг.
Нам лиш здається, що ми робим, те що хочем –
Нами керують через створення умов,
Кожен наш крок під постійним контролем,
Нас програмують і до дій, і до розмов.
Ми – одинички й нулики в програмах,
Написаних для всіх кимось із нас,
Де тіло наше, ніби голограма9
Крутиться у профіль10 і в анфас.11
Все оцифровано у віртуальнім світі:
Думки й розмови, почуття й бажання,
Із кодом – номером – народжуються діти,
Поділені на батьківську любов й кохання.
І не сховатися нікуди, як від Бога,
Від технологій12 стеження й контролю,
Які усюди є, як тотальна облога,
Що стримують свободу й людську волю.
Фантастика13 проникла у реальність
Й створила антиутопічний14 світ,
В якому бюрократія15 й формальність16
Стали причиною всіх людських бід.
Люди безсилі, як немає віри,
І безпорадність завчена17 в вустах,
Сидять в домівках-клітках, наче звірі,
Ніяк не можуть подолати страх.
Здається, людство захворіло безнадійно,
І не врятує його навіть сам ВООЗ,18
Бо ця хвороба шириться медійно,19
А науково зветься масовий психоз. 20
В суспільстві наростає недовіра
І упередженість в відносинах людей.
Потрібно кожному в собі убити звіра,
Щоб якось врятувати від кінця світ цей.
1Глобалізація (англ. globalіzatіon) — перетворення певного явища на світове, планетарне; те, яке стосується усієї Землі, земної кулі. Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Також це процес розповсюдження інформаційних технологій, продуктів і систем по всьому світі, що несе за собою економічну та культурну інтеграцію.
2Фаталізм (від лат. fátalis — визначений долею) — визнання панування над суспільством і людиною невідворотних сил, які наперед визначають їхню долю.
3Діджитал тоталітаризм (цифровий тоталітаризм) від двох слів:
Діджитал (від лат. digitus — «палець», англ. digital — «пальцевий, цифровий») — сучасне міжнародне науково-технічне поняття, яке в українській мові може мати близькі, але різні значення: дискретний, цифровий, електронний.
Тоталітари́зм (італ. totalità і прикметник італ. totalitario, від лат. totalitos цілісний — той, що охоплює усе загалом) — система державно-політичної влади, яка регламентує усі суспільні та приватні сфери життя людини-громадянина і не визнає автономії від держави таких недержавних сфер людської діяльності, як економіка і господарство, культура, виховання, релігія. Тоталітаризмом вважається політичне панування, яке вимагає необмеженого керування підлеглими і їхнє повне підкорення поставленим згори політичним цілям. Примусова уніфікація і невпинна жорстокість тоталітарної влади зазвичай обґрунтовується внутрішніми або зовнішніми загрозами існуванню держави.
4Big Data (англ. великі дані) – позначення структурованих и неструктурованих даних величезних обсягів і значного розмаїття, що піддаються ефективній обробці програмних інструментів, які горизонтально масштабуються та з’явились у кінці 2000-х років, і альтернативних традиційних систем управління базами даних і рішенням класу рішень Business Intelligence»
5Девайс (англ. device — прилад, пристрій) — самостійний, багатофункціональний пристрій працює від батареї або електромережі. Для роботи девайса не потрібні допоміжні пристрої.
6Вай-фай (від англ. Wireless Fidelity, Wi-Fi, WiFi; — бездротова правдивість відтворення) технология беспроводной локальной сети с устройствами на основе стандартов IEEE 802.11. В побуті – пристрій для передачі цифрових потоків даних по радіоканалах.
7Аусвайс (нім. аusweis) – в значенні «посвідчення особи».
8Кайф (розмовне) - задоволення, насолода від чого-небудь
9Голограма – об’ємне зображення об’єкта.
10Профіль (фр. profil, від лат. fīlum «нитка») – обриси чого небудь збоку.
11Анфас (від фр. en face - в обличчя) – вид особи, предмета прямо спереду; положення обличчям до глядача.
12Техноло́гія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη — майстерність, техніка; грец. λογος — (тут) передавати) — наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці).
13Фантастика (від дав.-гр. φανταστική — мистецтво уяви, фантазія) - 1. Поняття, образи, створені уявою, тобто такі, що не відповідають дійсності; вигадка. 2. Зображення подій, явищ у надприродному вигляді, не існуючих у дійсності. 3. Щось видумане, нереальне, пов'язане з фантазією.
14Антиутопія (грец. αντί-, грец. ου — не, грец. τόπος — місце; [2]) — зображення у художній літературі чи кінематографії небезпечних наслідків, пов'язаних із експериментами над людством задля його «поліпшення», певних, часто принадливих, соціальних ідеалів, антитеза утопії («утопія» означало прекрасне, але нездійсненне майбутнє з елементом соціальної міфології, як країна, яка була досконалою, країна мрій про щастя, зображення досконалого суспільного устрою).
15Бюрокрáтія (від фр. bureau — бюро, канцелярія та грец. κράτος — влада, панування) — спосіб побудови організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади й пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами й обов'язками, що визначають їх дії і відповідальність. Синонім — адміністративна система.
16Формальність, ності, жін.
1. Те саме, що формалізм Виконання якого-небудь традиційного звичаю, виробленого правила, що не має істотного значення.
2. Дія або умова, необхідна для виконання якоїсь справи відповідно до прийнятого порядку, законності.
17Завчена безпорадність. Вивчена безпорадність (англ. learned helplessness), також придбана, набута, або завчена безпорадність — стан людини або тварини, в якому індивід не робить спроб до поліпшення свого стану (не намагається уникнути негативних стимулів або отримати позитивні), хоча має таку можливість. З'являється як правило, після декількох невдалих спроб впливати на негативні обставини середовища (або уникнути їх) і характеризується пасивністю, відмовою від дії, небажанням змінювати вороже середовище або уникати його, навіть коли з'являється така можливість. У людей, згідно з рядом досліджень, супроводжується втратою почуття свободи і контролю, невірою у можливість змін і у власні сили, пригніченістю, депресією і навіть прискоренням настання смерті. Феномен відкритий американським психологом Мартіном Селігманом в 1967 році.
https://www.sens.lviv.ua/.../shho-take-zavchena.../
18ВООЗ - Всесві́тня організа́ція охоро́ни здоро́в'я (англ. World Health Organization(WHO)) — спеціалізована установа Організації об'єднаних націй, яка опікується проблемами охорони здоров'я у світовому масштабі.
19Медійно - від ме́діа (англ. media, від лат. medium — посередник) — засоби передавання, зберігання та відтворення інформації, призначені для її донесення крізь просторові, часові чи інші перепони. Проте зазвичай під медіа розуміються технічні засоби та канали комунікації, такі як радіо, телебачення, інтернет, поширення знімних носіїв інформації, що формують особливе середовище комунікації.
20Масовий психоз – це психічна епідемія, в основі якої лежить подражаємість і сугестивність (навіювання). Масовий психоз вражає колектив або групу людей, в результаті чого людина втрачає нормальну здатність до судження і нормальний спосіб судження, що робить людину одержимим чимось.
https://uain.press/.../psyhoz-shyzofreniya-karantyn...
https://www.ukrinform.ua/.../3145511-covid-psihoz-i-upiri...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020
Я довго мовчав
і не писав
вірші,
та з кожним днем
для всіх і мене
ставало гірше.
Маразм* ніби сказ
гнітить щораз
душу,
що я, як й народ,
урізання свобод
терпіти мушу.
Корона – вінець.
Коли ж їй кінець
й розв’язка?
Натомість в отвіт
як пропуск у світ –
маска!
Перетворює страх
цінності в прах –
звикаєм,
дружба й любов
без щирих розмов
згасає.
Отак живемо
й весь час боїмось
загрози,
в постійному стресі –
цугцванг** інтересів
й неврози.
Про зустріч і свято,
щоб гостей – багато, -
лиш мрієм,
сподівання народні
на милість господню –
надія.
Хтось хворіє,
а хтось багатіє –
на горі,
хтось їде в Карпати
відпочивати,
а хтось – на море.
Люди хворіють,
і помирають
завчасно,
а хтось на цьому
ще й заробляє.
Страшно.
Лізуть у владу
спереду й ззаду
за грішми,
а якийсь даун
придумав локдаун*** –
невтішно.
Грошей замало,
наче не стало
(хтось свиснув).
Для тих, хто вмирає,
не вистачає
кисню.
Ніби потвори
Содому й Гоморри**** –
світ цей,
і як божа кара,
блукає примара
з вінцем.
* МАРА́ЗМ (від грец. μαρασμός – виснаження, згасання) – патологічний психічний стан, здебільшого зумовлений нейродегенеративною патологією головного мозку та деякими іншими психіатричними захворюваннями, що супроводжується значною атрофією центральної нервової системи та проявляється майже повним припиненням психічної діяльності людини на фоні загального виснаження. Характеризується стійким зниженням пізнавал. діяльності людини, втратою набутих та неможливістю засвоєння нових знань і вмінь; супроводжується вираж. втратою здатності до самообслуговування та самост. пересування.
** Цугцванг (нім. Zugzwang — «примус до здійснення ходу») — термін, який використовують у шахах, шашках, та деяких інших іграх, а також у комбінаторній теорії ігор. Це становище, коли будь-який хід гравця веде до погіршення його позиції. У теорії ігор цугцванг означає те, що безпосередньо змінює результат партії з перемоги на поразку.
*** Локдаун (Запертя́)[1][2] (затвор[1][3], локда́ун, англ. lockdown) — це нагальний протокол дій і система обмежувальних заходів, що вводяться з метою стримання поширення захворюваності. Локдаун зазвичай забороняє людям вільно відвідувати або залишати певну зону. Таке «блокування» або «карантин» використовується для захисту комп'ютерної системи або людей всередині об'єкта чи зони від загрози зовнішніх подій. Під час локдауна діє режим ізоляції населення, обмежується свобода пересувань і дій в межах певної зони[4].
**** Содо́м (івр. סְדוֹם, Sədom — «палаючий»; грец. Σόδομα) і Гомо́рра (івр. עֲמוֹרָה, ʿAmora — «занурення, потоплення»; грец. Γόμορρα) — два з п'яти стародавніх біблійних міст (Содом,Гоморра,Адма,Севоїм і Цоару), які, згідно з Біблією, були знищені Богом за гріх хтивості (через гомосексуальні контакти мешканців тощо)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020
Троянди ще цвіли, коли прийшла зима,
і ніжні пелюстки холодним снігом вкрились,
мороз все зіпсував – було тепло й нема,
уся їхня краса під снігом опинилась.
А так хотілось нам, щоб квіти ще цвіли,
щоб дарували всім свою красу і вроду,
щоб ми ними щодня втішатися могли
й отримували з того втіху й насолоду.
Подумаєш: ну й що ж, замерзли – то пусте,
красиве все, на жаль, таке скороминуще,
скоро прийде весна і знов все розцвіте,
і з’являться нові квітки над кожним кущем.
Та все одно чомусь троянд замерзлих жаль,
що пізно зацвіли й потрапили в морози,
і дивлячись на них, охоплює печаль,
й здається, то не сніг, а замерзлі сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
Зазиміло. Засніжило. Забіліло.
Білим-білим покривалом все накрило.
Захололо. Від морозу зціпеніло
і водойми усі кригою схватило.
Вранці сонце засвітило. Заясніло.
Інієм позолотило й посріблило.
Око пораділо. Душі – закортіло.
Серце жваво застукало, полюбило.
Зарипіло під ногами. Задзвеніло.
Тіло з клітки душу відпустило.
Стало ясно раптом й зрозуміло,
що для щастя одного лиш дня хватило.
Серед грудня на відлигу потепліло.
Затуманилося. Мерзле все розтало..
Похмарніло і відразу потемніло,
й почорніло, як сонця не стало.
День коротшав. Сонце ледь зоріло,
за туманами і хмарами ховалось.
Рік закінчувався якось підозріло,
ніби щось від нього трохи залишалось.
Потьмяніло у очах. Змарніло тіло –
те, чому воно раділо, десь пропало.
Накотилося на душу. Заболіло.
Щастя й радості відразу стало мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
Ми граєм роль чи принца, чи принцеси
в пилу зарозумілості і чванства
із прагненням отримати пів царства.
Нема любові – є корисні інтереси.
Не дивлячись на успіхи прогресу,
ми в помислах усі наївні й чисті,
які залежать часто від користі.
Немає дружби, є лиш спільні інтереси.
Розчарування наражають нас на стреси
і часто змінюють відношення до світу,
і після того все здається непривітним.
Нема довіри, є лиш спільні інтереси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
Время титушек и масок,
мнимых вождей и лжецов,
сгущенных теней и красок
и многих начал без концов
пришло в этот мир и осталось
как будь то бы и насовсем,
хотя нам сначала казалось,
что лишь на время. Меж тем
время само всё быстрее
кружит пространство и мир,
чувства вдруг стали острее
и как будто концами рапир
жалят в сердце и душу,
не оставляя следа…
Законы свои не нарушив,
в мир возвратилась беда,
и тянет всё время нас к краю,
диханье своё затаив.
…Смотря на время, что убегает,
и на лица, что празднуют пир,
я чувствую, как умирает
духовный внутренний мир.
28-31.08.2020р.
https://www.facebook.com/100005782398848/videos/1042670705935666
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
Доборолась Україна
до самого краю.
Доморощені пани
її розпинають,
розтягують, хто що може,
і ті, хто при владі,
а суд ще й поможе,
і всі тому раді,
що за всі їхні крадіжки
їм ніщо не буде,
і ні сорому ні трішки,
й чхать, що скажуть люди.
Доборолись… Майданули!
А чого ж хотілось,
як під шинами всі гріли
свою душу й тіло?
Гідно жити, як в Європі,
і щоб поважали,
і щоб наші з вами попи
за кордон пускали
без грошей і візи?
…Он пустили…батраками.
Пакують валізи,
щоб руками й ногами
заробляли гроші,
працюючи в пана,
щоб вдома хороші
дітки і кохана
жили у достатку
й з голоду не вмерли,
і могли б у хатку
прикупити меблі,
чи придбати машину,
ще й зібрати статок
і купити квартиру
на майбутнє для діток…
А тим часом у країні
пани хазяйнують
свої – не чужії,
а на сході – ще й воюють
наші з москалями
сьомий рік вже поспіль,
і з їх холуями,
яких у нас вдосталь
розвелось в суспільстві
й пролізло у владу,
як паршиве свинство,
де вчиняє зраду
під зовнішнім управлінням.
Доборолися до згину –
попри всі стремління
залишили Україну
крадіям й злодюгам,
що за гроші вірно служать
закордонним другам
і гідність паплюжать,
а народнії багатства –
ліс, бурштин і зерна –
з поміччю свого братства
за плату мізерну
везуть за кордони
нашої держави
попри заборони.
Ні честі, ні слави!
Ні совісті й міри!
Ні божого страху,
ні справжньої віри,
ні козацького духу
у таких немає.
І хто ж їх у владу
весь час обирає,
чи дає посаду,
яка робить усіх їх
такими панами?
Певно, тільки хтось з своїх,
що є поміж нами.
Яка влада, така й гідність –
соромно й огидно,
що через людську наївність
народ став, як бидло.
Ох, і де ж ти, Майдане?
Лежиш в карантині?
Життя, Богом дане,
прожити повинні
ми з честю і гідністю
вільної Людини
в ім’я незалежності
нашої країни –
нашої із вами,
яку ми й будуємо.
…Щоб стати панами…?
Отак хазяйнуємо!
Поширилось із Китаю,
де було так тихо,
світом й до нашого краю
короно вірусне лихо
без усяких перепон
в самоізоляцію,
а хто перетнув кордон,
тих на обсервацію.
Доборолися нівроку, -
каструлі і каски
за якихось там півроку
змінили на маски
й наділи на рота,
як намордник, й «дишим»,
сидимо як в норах
й мовчимо, як миші,
і під страхом смерти
носимо покірно,
бо боїмось вмерти
(хоч помрем все рівно
всі в свій час – не зразу!),
тільки б не від «ковіду».
Вже дійшли до сказу,
що на Паску й проводи
не прийшли до храму,
рідні діти із міста
не їдуть до мами,
щоб не заразити (-сь), як сісти
за столом в родині…
При зустрічі друзі
вернуться, як свині,
рухи – у напрузі,
тримають дистанцію,
підходять несміло,
через ту інфекцію
зирять підозріло.
У новинах всіх каналів
і в селі, і в місті
скрізь той «ковід-дев’ятнадцять»
на першому місці,
і людей ним всіх страхають,
як скелетом з шафи,
ще й без маски не пускають –
придумали штрафи –
ні в кафе, ні в магазини,
в театри й спортзали,
навіть в школу діти нині
щоб маску вдягали,
наче вона щось поможе.
…Як мерцю – припарка.
Хоча в масці бува гоже
ні холодно й жарко.
Дожилися… Напоролись,
як в сінях на вили,
на те ж, за що і боролись,
й негідників били,
та, напевно, мало,
бо із гідністю людей
малувато стало,
що без грошей для ідей
витрачають силу,
щоб свою країну
зробити щасливу,
а не як руїну
посеред розмаю
у центрі Європи.
…Своя ж хата скраю
й кожному до попи,
за що там вмирають
ті, хто ще воює
за свою державу –
їх ніхто не чує
і уже не слуха –
слухають всі Вову.
Брехня ллється в вуха,
очі бачать шоу
крізь стереотипи,
рейтинги і кальки,
люди-однотипи
з мисленням «Вітальки»
ходять, як сновиди,
поводяться, як зомбі,
шопінги всіх видів
стали для них хобі.
Доборолися… Герої
лежать в домовині,
а ми ніби то із вами
ні в чому й не винні –
від виборів й до виборів
живемо спокійно,
влітку їздим до морів
і нам всім все рівно,
хто і скільки там украв,
лиш би нам хватало,
і зарплату хтось давав
на хліб-масло й сало,
а якщо щось і не так,
просто погуторимо:
хай хоч так, аніж ніяк,
й лишим все по старому.
Україно моя рідна,
ти така багата,
а простий народ живе бідно
по селах у хатах,
зрідка чутно на селі
там пісні веселі,
мало родяться малі
діти, пустують оселі.
Доборолась Україна,
що вже вимирає,
молодь – для країни зміна –
за кордон втікає,
аби там десь заробити
пристойну зарплату,
за яку можна прожити
з гідністю. Оце так розплата
за усі майдани,
за вдавану перемогу
всі життя віддані,
а душі дані Богу,
і, як божа кара
для всього народу,
висить, як примара,
ще й війна зі сходу.
Де ж поділася та гідність,
за яку боролись?
У суспільстві лиш ригідність
пристрастей схололих.
…Живемо в своїй країні
по всякому всюди,
люди вірять ще – наївні,
що все у них буде,
що за справедливістю
треба йти до суду,
що державну владу
обирають люди,
й що їм кажуть правду
із телеефіру,
й обіцянки кандидатів
сприймають на віру
під час їх дебатів.
А що їм робити?
В більшості немає грошей,
щоб за все платити,
і немає розкошей,
як у можновладців,
і нема гарантій,
як у німців чи голландців,
тому вони й толерантні
до влади, байдужі –
хай там будуть хто небуть,
навіть якщо й чужі,
все одно не у них суть,
головне – в системі:
«ти – мені, а я – тобі»,
«в долі» або «в темі»,
й кожен на умі собі.
Поборолися? Все рівно
далі треба жити
і в житті за все неодмінно
потрібно платити,
де грошима, де совістю,
де душею й тілом,
продаючи усе з користю
чи з вигодою ділом,
бо нічого в цьому світі
не дається даремно.
От лиш Сонце усім світить,
щоб не було темно.
24.06.-03-28.08.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Нереальне життя в віртуальному світі
вирує,
потрапляють в полон і дорослі, і діти
не всує,
на глобальних просторах мереж Інтернету
гендлюють,
як павук павутинням, хватають в тенета,
полюють,
задурманюють мозок, висмоктують душу
до дна
і людина лишається сама з собою
одна.
А десь там, зовсім поруч – за дисплеєм екрана –
реальність,
до якої лиш крок із застиглого стану –
банальність,
лиш потрібно всього на всього самому
устати,
вийти із Інтернету, з квартири, із дому,
із хати,
і звільнити свідомість свою від сатрапа*,
і з ходу
відчути на дотик, на смак і на запах
свободу.
*САТРА́П, -а, чол. – тут в значенні підлеглого правителя, що є покірним виконавцем його волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Людина живе і не знає,
що доля готує їй наперед,
планує щось й передбачає,
а життя все біжить уперед
до закінчення свого – до смерти,
й неважливо, від чого помреш,
ти ідеш і долаєш уперто,
поки дихаєш ще і живеш,
перепони усі й перешкоди,
часто йдучи по самій межі,
заподіюючи собі шкоди,
і лягаєш на стіл під ножі,
щоб продовжити перебування
на цім світі хоча б на мить,
витрачаєшся на лікування,
аби трохи подовше пожить,
намагаючись смерть обдурити
і продовжити долю свою,
так неначе щось можна змінити
над прірвою на самому краю
де спиняється твоя дорога
перед страхом померти живим,
і з’являється віра у Бога,
і надія на чудо із ним,
яке станеться саме з тобою
і продовжить твоє життя
з дня на день, доба за добою
до прозріння і каяття,
що які б не бували грізні
випробовування в майбутті,
змінить долю ніколи не пізно,
як життя ставити на меті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Любов – володарка сердець
усіх-усіх закоханих у світі –
між стріл амурів і букетів квітів
будує для коханих свій дворець*,
де у поривах пристрасті й зізнання
в теплих обіймах ніжності і ласки
самі закохані, немов герої казки,
леліють і ростять своє кохання.
Любов, ніби музичний інструмент,
мелодією проникає в душу,
тамуючи немов би спрагу в сушу,
бажання близькості момент,
якої так весь час хотіло
виснажене в палкім сподіванні
і нетерпляче у своїм чеканні
їхнє таке чисте й ніжне тіло.
Любов – вогонь, який і дім зігріє,
і тим, хто йде назустріч, путь освітить,
орієнтирами своїми шлях помітить,
аби не заблукала їхня мрія,
народжена у полум’ї кохання,
поміж численних перешкод і перепон
в уявному тумані всяких заборон,
й щоб не пропали марно всі старання.
*Дворець (діал.) — те саме, що й Палац (застаріла назва палацу…) [1]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Нестерпна спека землю допікає
до самого сухого до остатку,
вбираючи про дощ останню згадку,
про який вже ніхто й не пам’ятає.
Рослини в’януть прямо на корню,
який не дістає вже з ґрунту воду,
втрачаючи під сонцем свою вроду
під нищівним потоком променів вогню.
Жара така, що вітер невпопад
ледь-ледь колише з в’ялим листям віти,
яке вже навіть встигло пожовтіти
й розпочинає літній листопад.
Ставок - і той помітно обмілів,
і у криницях теж води замало.
Ох, ця вже спека літня всіх дістала!
Вже більше місяця немає тут дощів.
Лише вночі, як сонечко зайде,
усіх рятує нічна прохолода
і та незрима у повітрі пара водна
краплинами роси на землю упаде.
16.08.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Смеркається… Вже сонечко зайшло
за тихий обрій і скотилося донизу,
і подих прохолодний від нічного бризу
поширився від берега в село.
Ще ледь світився краєм небосхил
в останніх променях від західного сонця,
що в відблисках стрибали в склі віконця,
як змінювавсь кут зору чи нахил.
При тьмяному освітленні в проміннях
від сонця, що втекло за горизонт,
у спробі взяти погляд наш на понт
навколишній світ множився у тінях.
Повільно сутінки оточували вечір
і підминали під собою тупо тіні,
що застигали враз в своїм тремтінні
і падали з полегшенням на плечі.
Зникали сумніви і лишки протиріч
у давній суперечці тіні з світлом
й, наповнюючи світ весь новим смислом,
прожитий день замінювала ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Коли закінчиться ремонт
і всядеться пилюка,
і виконаний робіт фронт
завершить довгі муки, -
тоді візьму весь інструмент
й закину десь подалі,
усядуся, як президент,
і буду «тралі-валі»,
тоді дружина скаже: «Так!
Скінчилося це горе,
із хати зникне весь бардак –
з одягу й меблів гори!»,
тоді нарешті будем всі
спокійно вночі спати,
не думатимем про гроші
щоб будматеріал купляти.
Коли закінчиться ремонт,
будемо всі радіти,
поїдемо за горизонт
і я, й дружина, й діти, -
коли закінчиться ремонт,
хату полишим, як обнову.
…Але мине трохи часу, і – от:
ремонтувати треба щось ізнову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Позаростали береги, що й не пройти,
там осока, і бур’яни, й очерети,
а поміж них ховаються корчі й пеньки,
від коренів яких зросли чагарники.
Нема води – втекла вода хтозна куди,
як передвісниця великої біди.
…А ще колись між берегів були ставки,
в руслі яких тепер стирчать пеньки
від старих верб, посаджених дідами,
які обкошували береги віками,
бо знали, що коріння воду п’є,
дістаючи з глибин, й джерелам віддає,
щоб і ставки, і ріки не міліли.
Отак наші діди уміли
хазяйнувати на землі,
коли ми ще були малі.
А зараз що? Ох, Господи, прости!
Позаростали береги, що й не пройти –
немає тих, хто їх косить повинен,
й ніхто не знає, хто у цьому винен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Коли помирає бідняк,
то на похоронах лише піп і дяк,
і ще дехто із його рідних,
таких же нещасних і бідних,
а якщо вмирає, бува, багатир,
то сходиться на похорон увесь мир –
і рідні, й знайомі, й представники знаті,
а також сусіди, колеги, і бідні, й багаті.
Чому так ведеться, ніхто не знає,
пояснення цьому і досі немає,
хоча очевидно це все неспроста,
але мовчать про те вперто вуста.
Ніхто помирати, звісно, не поспіша,
та коли покидає вже тіло душа,
не люблять душі нещасних і бідних,
навіть якщо такі є серед рідних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Людина з’являється в світ
слабка й одна -
з утроби звільняє живіт
як вирин з дна.
Душа її прагне в політ
весь час кудись
на протязі прожитих літ
униз чи ввись.
Життя людське як божий дар
або каприз,
і тягнуть гріхи, як тягар,
до дна униз.
Доля приймає удар
у повний зріст,
рятують і гріють, як жар,
молитва й піст.
Щира віра в Бога –
спасіння міст –
людям дає допомогу
до сіл і міст,
Людина осилить дорогу,
якщо піде,
коли не порушить строго
заповіді ніде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Під небом голубим удень либонь
земля, як сковорідка, розігріта
від сонця, що пече ніби вогонь,
пройшло вже більш, як половина літа.
Червоні вишні й жовті абрикоси,
що під вагою нагинають віти,
а у полях – жнива й свіжі покоси, -
пройшла вже більша половина літа!
У озері, у річці, у ставку
купаються усі – й дорослі, й діти,
ховаються від спеки в холодку –
пройшло вже більш, як половина літа.
Збираються у зграї знов шпаки
і галасують: «Куди ж полетіти?
Де є шовковиці, черешні й черв’яки?...
Пройшла вже більша половина літа!»
Сонце пече, щодня стоїть жара,
ніби у пеклі десь із кінця світу.
Мабуть таки прийшла ота пора,
що зветься «більш, як половина літа».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Ходили в ліс на тихе полювання,
коротше кажучи - ходили по гриби,
щоб розрядитися і знизить хвилювання,
що накопичуються кожної доби.
У сосняку між падалишніх шишок
під килимом із хвої і кори,
де панує тиша і затишок,
ростуть собі тихенько маслюки.
Вони маленькі, липкі і красиві,
коли ще тільки випнулись з землі,
ми назбирали їх й були щасливі,
й щиро раділи, як діти малі.
А в дубняку, де запахи всі тлінні
і шурхотять старі листки й гілки,
у світлотіньовому мерехтінні
ростуть бабки, решітки й синяки.
Щоб їх знайти і назбирати досить,
треба раніше втрапити туди,
як тільки сонце визбирає роси
й ніхто до нас ще не ходив сюди.
Нам повезло – грибів ми назбирали
й прийшли додому не з пустим відром,
та головне, що ми відпочивали
і повернулися додому з вечором.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Кує зозуля літом – на тепло, -
так часто кажуть люди із народу,
ніби до того часу холодно було
і зовсім не було тепла в природі.
А я все слухаю оте «ку-ку, ку-ку…»
й рахую, скільки літ зосталось
мені прожити у цім світі на віку,
і хочу, щоб «ку-ку» те не кінчалось.
*****************************************
Хоча насправді їй байдуже до людей
і до того, кому і скільки жити,
а спів самця «ку-ку» оцей
значить: «я буду любити»
Зозуля звичайна – це птах родини Зозулевих, що широко поширений в Україні. «Кує» зозуля тільки навесні – від Благовіщення до Івана Купала – а як виб’ється ячмінний колос, перестає… Птах першим вилітає у вирій, і останнім звідти повертається. Зозуля відома тим, що відкладає свої яйця у гнізда інших птахів (причиною цього є те, що самиця відкладає яйця з інтервалом у три дні). Зозуля перестає кувати, коли нікуди вже підкладати яйця, бо і відповідні птахи перестають їх відкладати. Під час шлюбного сезону самець вигукує "ку-ку" з періодом 1–1.5 секунди, серіями по 10–20 раз у серії з паузами у кілька секунд між серіями. На початку шлюбного сезону у квітні вигук "ку-ку" відповідає мелодії низхідної малої терції. Згодом цей інтервал стає ширшим і досягає великої терції, потім — кварти. У червні пісня змінюється, і у ній можуть з'явитися навіть висхідні інтервали.
Те, що зозуля надто схожа на яструба-гороб'ятника, дуже стає їй у пригоді. Шугаючим польотом над землею, вона лякає маленьких пташок, які злітають зі своїх гнізд, відкриваючи їхнє розташування. Тим часом зозуля зазирає в кожен кущ, спускається на землю, відшукує гнізда потрібних їй пташок, щоб підкласти туди своє яйце. Інколи зозуля непомітно сидить десь на дереві, спостерігає, де пташки будують гнізда, щоб потім при відсутності господарів доповнити їхню кладку своїм яйцем. Поблизу сидить і самець, опустивши вниз крила і трохи піднявши вгору довгий, злегка розчепірений хвіст. Він нахиляється, хитає головою і, роздуваючи горло, не розкриваючи рота, співає свою шлюбну пісню: «ку-ку», «ку-ку». Крик самки при зустрічі з самцем подібний до «клі-клі-клі-клі», рідше вона приглушено регоче — «тюку-тюку-тюку-тюку-тюку».
Період розмноження зозулі звичайної досить довгий, відбувається переважно з квітня по травень, але інколи аж по серпень. Яйця зозуля підкладає до птахів родини горобиних.
Її пташенят вигодовують прийомні батьки. Кожна зозуля підкидає яйця у гнізда того виду птахів, які вигодували її саму. Оскільки у яєць зозулі період інкубації коротший, ніж в інших птахів, то її пташеня вилуплюється першим. Пташеня зозулі більше за інших пташенят. Наступного дня у зозуленяти проявляється рефлекс викидання: все, що лежить в гнізді, зозуленя прагне викинути.
Живляться зозулі звичайні на гілках дерев, перш за все гусінню, жуками, мухами, інколи ягодами. Зозуля — єдиний птах, що знищує так багато волохатої гусені (шовкопряда соснового та інших), яка є надзвичайно небезпечним шкідником лісу. Отруйні волоски гусені шовкопрядів не завдають їй ніякої шкоди. Споживаючи таку гусінь, зозуля не змогла б вигодувати нею своїх пташенят, бо для них ті волоски є дуже небезпечними. Шлунок її періодично очищається від колючих волосків гусені виверженням їх разом з кутикулою. За годину зозуля може з'їсти більше 100 гусениць. Спостерігались випадки, коли при великому скупченні волохатої гусені окремі зозулі з'їдали їх за хвилину по 10 штук. Крім того, зозуля знищує багато личинок пильщиків, хрущів, кобилок та інших комах, теж дуже шкідливих. Тому зозуля є надзвичайно корисним птахом.
Зозуля – символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя. Може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево – бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься – то чекай доброго врожаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Все рідше ми стрічаємось разом –
У кожного із нас справи свої.
Все рідшає над зморщеним чолом
Волосся буйне в нас на голові.
Все рідше ми мандруємо кудись –
Кожен із нас тягар свій сам несе.
Все менше й рідше мрієм, як колись,
Коли здавалось нам – могли б усе.
Все рідше ми радіємо рокам –
Із кожним роком важчає дорога.
Все менше й рідше кажемо: «Я сам!»,
Й самі ж радієм, якщо є підмога.
Напевно, ми мудрієм з року в рік -
Хоча не всі, звичайно, у це вірять.
…Але допоки живе чоловік,
Він звик своє життя по собі мірять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Недовгий людський вік:
Лиш народивсь недавно,
Неначе і не жив, а помирати час.
Чи хоче чоловік,
Та опиратись марно,
Бо нам судилось жити лише раз.
Все поспішав кудись –
Не вистачало часу,
Щоб розпочате все довести до пуття.
То вчився, то женивсь,
То працював на касу,
А що хотів зробить – не вистачить життя.
Недовгий людський вік -
З роботи і додому,
І навіть не встигаєш відпочивать як слід.
Потроху з року в рік
Ти набираєш втому
І до кінця життя все знижуєш політ.
Прожив як у кіно:
Важливе – поза кадром,
А те, що на виду, лиш суєта суєт.
Та смерті все одно,
Був добрим ти чи гадом,
Бідний чи багатий, письменник чи поет.
Всього не забереш
На той світ із собою -
Ні злото, ні майно геть непотрібне там.
В останню путь підеш
І підуть за тобою
Усі твої гріхи, в яких ти винен сам.
Недовгий людський вік.
Душа покине тіло
І піде на митарства у чужі світи.
Як жив цей чоловік,
Розкаже його діло
І той життєвий шлях, яким він встиг пройти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Життя людини починає відлік з мами,
яка від самого початку завжди з нами,
куди б не їхали ми, чи не йшли,
вона єдина в світі, хто із вами
поєднана і душами, й тілами,
хоч скільки б ви на світі не жили.
Доля людини визначається зірками,
але й вона залежить теж від мами,
яких висот ми б у житті не досягли,
ми все одно під цими небесами,
мандруючи всі різними світами,
все ж повертаємось до місць, в яких зросли.
Усе в житті бере початок з мами
й благословляється її молитвами,
з якими на нас ангели зійшли,
і вдячність їй не виразить словами
за ту любов до дітей до нестями,
яку нам всім наші мами дали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Ми надто зайняті своїм,
що з часом і не помічаєм,
як непомітно забуваєм
про тих, хто у житті твоїм
і в твоїй особистій долі
був свідком деяких подій,
твоїх ілюзій, планів, мрій
й знайомим, другом поневолі,
з яким ходив ти у кіно,
чи на футбол, чи на концерт,
чи у кафе їли десерт,
чи пили пиво чи вино,
але, на жаль, помер давно
й назавжди полишив цей світ,
і вже не скаже нам «привіт!»,
від чого нам стає сумно,
що їх назад не повернути,
і огортають нас печалі,
і ми вдаємся у деталі,
які про них могли забути
коли жили своїм життям
у мурашиній метушні
і цій буденній маячні,
що є тепер смислом буття
для більшості живих людей,
які вбачають в цьому суть
питання «бути чи не буть?»,
а не якихось там ідей,
за які можна було б вмерти,
але всі зайняті своїм,
тому й здається усім їм,
що можна запобігти смерті,
і все, що сталось з кимось іншим,
тебе ніяк не зачіпає
і твою долю оминає,
аж поки не стає ще гірше
від того, що не повернути,
тих, кого нема в живих,
і ти знов згадуєш про них,
бо неможливо їх забути,
хоч ми всі й зайняті своїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Як добре повертатися додому
після численних пройдених доріг
до хати, із дитячих літ знайому,
в якій чекає батьківський поріг.
Як добре виглядати у віконце
з будинку в світ через зелений сад,
і милуватися, як сходить сонце,
так само, як багато літ назад.
Як добре, що подвір’я знову квітне
і ароматом шириться у вись,
і зустрічати кожен день привітний,
не поспішаючи знов їхати кудись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Прорвалося небо холодним дощем
і плаче, все плаче і плаче,
накрило все хмарами, ніби плащем,
й земля заховалась неначе
в густій, непроглядній, суцільній імлі,
в якій навіть світу не видно,
й здається, що небо лежить на землі –
у калюжах очевидно,
а зверху на нього ллється вода
і голосно булькають краплі,
ніби дощу поважна хода
на довгих ногах, як у чаплі,
що чапає скрізь і лишає сліди
мокрі, такі ж, як ті калюжі,
поверхня яких, здається, з слюди
віддзеркалює, як вітражі,
в яких розділяється небо навпіл
на дві паралельні ті грані,
що зливають разом у водорозділ
хмар шматочки, вітром порвані,
якими прорвалося небо дощем
і плаче, все плаче і плаче,
від чого на серці з’являється щем,
що жаль чогось неба, одначе.
Кінець цього травня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
У передгроззі небо в хмарах,
які снують сюди й туди,
ніби овечата отара,
в загоні крутяться кудись,
в товщі яких водяна пара
народжує краплі води
в якихось таємничих чарах,
що і гадати не ходи,
як в передгроззі небо в хмарах.
Хмари штовхаються у чварах
і не знаходять злагоди,
і як небесна божа кара,
вдаряють блискавки сюди,
від чого як якась примара
у передгроззі небо…
Червень 2020 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
Все набагато простіше,
як все геніальне – просте.
Стає багатшим щедріший,
який не бере, а дає
Ми прагнемо мати побільше
усього в своєму житті,
і хочемо, щоби не гірше,
й щоб ніхто не стояв на путі.
Намагаємось бути щасливими,
і в цьому не наша вина,
що стають неможливими
долі щасливі сповна.
Просто не треба багато
людині для щастя свого,
досить на кожний день свята
лише всього на всього.
Все набагато простіше,
і це у житті – головне,
для щастя не менше й не більше
потрібно лише одне:
щоб бути щасливим у долі,
потрібно зусилля волі,
щоб швидко вирішувати
і з вдячністю все приймати.
https://coma.in.ua/36472?fbclid=IwAR0bmUZMMDjaRh60MkOQqW9JIMoJcKSLvz8Ik-bMJGP_fOU4jSDqC4L8qXU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Той дивний каструлеголовий народ
стрибав на майдані в каструлях як в касках
під лозунгами європейських свобод
з наївною вірою в чудо і в казку,
герої якої вели в хоровод
людей, що тримали в зап’ястках
древка владних і славних клейнод
предків великих, що стали в нащадках
якихось чужих і заморських заброд.
Майдан в головах зробив переворот,
революція ж наша зазнала фіаско,
каструлі зняли із голів, але от
до мозку пристала емаль, ніби краска,
тому став каструлеголовим народ,
який тепер ходить усюди у масках…
17.05.2020р.
Фото з Інтернету, сюжет - із сьогодення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Хіба треба війна,
щоб упала стіна
недовіри й непорозуміння?
Життя – штука складна,
її правда – сумна,
жаль, що пізно приходить прозріння.
Світ наш повний людей
й не сховатись ніде
від його всюди сущого впливу.
Чи заради дітей,
чи во ім’я ідей –
кожен з нас мріє жити щасливо.
Люди різні усі –
в ріст високі й низькі,
відрізняються й кольором шкіри,
та у нас на Русі
людей ділять вожді
за ознаками мови і віри.
Хоч насправді нема
поміж нами всіма
різниці, а лиш пересуди.
Якщо совість німа,
страх людей не трима,
то й примирення для них не буде.
Хто правий, а хто – ні,
з’ясували в війні,
але кожен лишивсь при своєму.
Не зійшлися в ціні
в смертях друзів й рідні,
тож примирення знову не в тему.
Щоб пробачити гріх
й помирити усіх,
треба мати бажання й стремління
в тім покаятись всім
і почуть херувим,
щоб не мучило більше сумління.
08.05.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
Шість років в Україні йде війна –
непримиренна, позиційна і гібридна,
і, як примара, «русская весна»,
блукає десь і корчиться єхидно.
Шість років йде війна по всіх фронтах
за Україну, за державу і за мову
і в перемогу віра тане на очах,
і вороги перегруповуються знову.
А на війні бува як на війні –
і провокації, й диверсії, й атаки,
життя людське рідко бува в ціні,
перебування на війні дається взнаки.
В бою вбиває не лише свинець,
фортеці здобувають і облогою,
а перемир’я на війні – це не кінець,
війни кінчаються поразкою чи перемогою.
«Какая разница!» - чи мова, чи «язик», -
кричали ті, хто владу обирали,
був би лиш хліб із маслом, ковбаса, й балик,
і щоб чиновники з казни поменше крали;
що «нужно просто прекратить стрелять»
і з ворогом за стіл переговорів сісти,
яка різниця – «говорить» чи розмовляти,
коли в людей нема за що поїсти?
Казали так і обіцяли нам
в черговий раз чергові кандидати.
А що тепер? До лампочки панам,
за що на фронті знов гинуть солдати.
Звісно, вся справа у ділах, а не в словах,
хоча, як виявилось, в мові є різниця.
Війна триває в людських головах –
війна ідей, переконань теж не дрібниця.
Мова, як зброя. І летять слова
як кулі в ціль – у нашу підсвідомість,
і залишають в людських головах
іржаві діри в пам’яті натомість.
А пам’ять історична ще жива,
бо ще живі на світі її свідки.
Якою мовою в нас дума голова,
такою мовою говорять й наші дітки.
Немає єдності сьогодні іще більше
в питаннях мови як колись, так й нині,
але перемогти можна в війні скоріше,
як будем всі народом сильні і єдині.
Аби не втратити країну і свободу,
не досить добрих намірів й стремлінь.
Сильна держава, якщо влада із народом,
сила народу – у єднанні поколінь.
24-30.04.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
То «інь», то «янь»,
як «ляж» і «встань»,
як «стій» і «йди»,
поруч завжди.
Ті «янь» та «інь»,
як світло й тінь,
одне без одного – ніщо,
а разом – створюють дещо.
Де «інь», там й «янь»,
куди не глянь,
родись і вдайсь,
та не здавайсь.
До «янь» йде «інь»,
як в стійло кінь,
бо без «яні»
всі коні п’яні.
І «інь», і «янь»
у час гулянь
сповнені мрій
бажань й надій.
І «янь» чи «інь» -
лиш половінь
того, що в кров
дає любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020
Палає Полісся, димить Україна
під тиском вітрів «ляха» і «москаля».
Пожежники гасять вогонь звіддаля,
та не може спинити пожежу країна.
Палає Полісся, димить Україна,
горять у вогні і ліси, і поля, -
вогонь на своєму шляху спопеля,
що після лишається тільки руїна,
Палає Полісся, димить Україна,
дим по просторах із вітром гуля
і смог їдким смородом все устеля,
що атмосфера стає отруєна.
Палає Полісся, димить Україна,
в полум’ї гине життя до нуля,
й домівки тварин, і гніздо журавля,
й пісня змовкає в гаю солов’їна.
Палає Полісся, димить Україна
через звичайне людське свавілля.
Зникає безслідно природнє довкілля
і це найстрашніша з усіх переміна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872476
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2020
Весною погода мінлива:
То холод і сніг, то сонце й тепло,
Але ми ідемо сміливо
Надвір – хоч щоб там не було.
Буває і хмура, й привітна
У неба блакитна емаль,
Бо дме із усіх боків квітня
То «турок», то «донець», то «лях», то «москаль».
Вітри нам приносять надію,
Що зміниться раптом усе,
І хочеться вірити в мрію,
Що здійсниться понад усе.
І всупереч примхам погоди
Весною дерева цвітуть
В надію на силу природи,
Що осінню плід їх діждуть.
Квітень 2015 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871237
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.04.2020
Короновірусна паніка
має ефект «Титаніка»,
що в народу породжує страх
і сіє в душах тривогу,
руйнуючи віру у Бога,
і мрії приводить у крах.
Люди бояться померти,
та боятись не варто смерті,
бо не смерть страшніша всього, -
страшніше, коли в людини
поступки стають, як в тварини,
для задоволення «Я» свого.
Короно віруси були й будуть,
і вмиратимуть з часом люди
від старості, чи від хвороб,
але не треба лякатися
і паніці піддаватися,
хоча в смерті – багато спроб.
Життя від смерті сильніше,
бо дає набагато більше,
ніж може забрати смерть.
Людина завжди має силу,
щоб жити по-людськи й щасливо,
зі смислом, наповненим вщерть.
Не сприймайте усе на віру,
використовуючи довіру
до авторитетів чи ЗМІ,
і завжди на увазі майте -
довіряючи, перевіряйте,
щоб не викликати в курей сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871234
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2020
Заходи й сходи
на лоні природи
красивіші, ніж у містах,
де повно народу
згубили свободу
через обережність і страх.
За містом на волі
на видноколі
враз ширшає наш кругозір
і на горизонті
у сріблі і злоті
яскравіше світло від зір.
Схід сонця і захід
спрямовує наш хід
як компас і орієнтир
туди, де не тісно,
куди небудь за місто
подалі із тісних квартир.
Заходи й сходи
замість винагороди
для всіх, хто бажає втекти
у захмарні далі
від будинків подалі
поближче до мрії й мети.
Мета наша спільна –
почуватися вільно,
як у польоті той птах.
Свобода, як крила,
в ній наша сила,
яка переборює страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870829
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.04.2020
Тиша нічна
така гучна
в час, коли вітру немає,
повітря таке
пружне й дзвінке,
що шепотом в вуха стріляє.
Небо ясне
світло несе
з темряви як із безодні,
ніч на дворі,
зірки – вгорі
і в ріки дзеркалі воднім.
Світ вдалині
ніби на дні –
можна пірнути й дістати,
під звуки луни
ввижаються сни
й до ранку не хочеться спати.
Хочеш – лети
в інші світи, -
в уяві, як на ракеті,
лиш до сходу
встиг б на ходу
спинитись на нашій планеті,
щоб тишу нічну
таку гучну
пити, як воду цілющу,
що заодно,
наче вино,
мудрість дає невмирущу.
Тиша нічна
така гучна
і, ніби пісня, лунає,
й звуки нічні
є магічні
в час, коли вітер стихає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870803
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.04.2020
Ми в карантині сидимо,
як у криївці,
як миші в норах, живемо
в своїй домівці,
і все жуємо і їмо,
як кози й вівці.
Ми в карантині сидимо,
як у криївці!
По вулицях не ходимо
ми по бруківці
і на курорт не їдемо –
кінець мандрівці –
бо в карантині сидимо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870205
рубрика: Поезія, Рондель
дата поступления 01.04.2020
Страшна трагедія... Без сліз
про це немо́жливо читати,
коли дітей батько чи мати
своїх мусять скидать на віз
вже бездиханних. Подих смерти
нам всім у спину (комусь - в груди!)
Як взнати нам, що завтра буде?
Чи жити ще, чи вже померти?
Але не будем грішити
на нашу долю і на Бога, -
життя наше ніби дорога,
яку потрібно нам пройти
зі своїм посохом в руці,
долаючи зусиллям волі
усі випробування долі,
щоб смерть зустріти у кінці.
22,03.2020р.
Відредаговано 30.03.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869924
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.03.2020
Красива жінка Неоніла
на фото, як і у житті,
струнке й чарівне її тіло
таке жіночне у платті,
що забуваєш мимоволі
про її особистий вік,
й закохуєшся проти волі,
як у дівчисько чоловік,
що починаєш вірить в чудо,
як взірець втілення краси,
яку з собою несуть люди
крізь вічність на усі часи.
Красива й юна Неоніла
на фото і в своїй душі
лишитися в житті зуміла
без фальші і без ретуші,
без лицемірства і обману
чесно несе життєвий хрест,
і терпить біль, й лікує рани,
підкорюючи еверест,
і падаючи - піднімалась,
і далі вперто йшла вперед,
бо ніколи не здавалась
із труднощами тет-а-тет.
Чарівна жінка Неоніла
десятиліттями все та ж:
дивиться прямо гордо й сміло,
відкрита, щира і проста,
хоча не все у неї в долі
складалося і легко, й просто,
і не один з’їла пуд солі,
щоб вирости до свого зросту,
вона наперекір незгодам
лишалась вірною меті,
за що їй вдячність – нагорода:
служіння людям у житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869922
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.03.2020
Життя - це весь час рух, і кожен його п́орух
захоплює наш дух, але смерть завжди поруч
крутиться, як обруч, чека на слабкість духу,
і, як страшний той покруч, творить в нім пор́уху.
Та не смерть страшна, нагла чи неминуча,
Страшніша біль утрати гнітюча і пекуча,
Коли ніхто не може уже нічим зарадить,
Але життя триває, й смерть цьому не завадить.
25.01.2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869915
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2020
З роками ми усі мудрішими стаємо
й не поспішаємо стрибати в вир життя.
В першості молодшим перемогу віддаємо -
не той азарт уже і не те завзяття.
Пізно засинаємо і рано устаємо,
і прислухаємося до серцебиття.
З роками ми усі мудрішими стаємо
й не поспішаємо стрибати в вир життя.
Ми світ довкола глибше пізнаємо,
бо розумієм, що назад немає вороття.
Частіше співчуваємо й прощаємо
і навіть інколи приймаєм каяття.
…З роками ми усі мудрішими стаємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869911
рубрика: Поезія, Рондель
дата поступления 29.03.2020
Зима повернулася знов в Україну,
Напевно, забулася, що вже весна,
Накидала снігу по самі коліна
Й на сорок святих розгулялась сповна.
Сніжинки спадали з небес, як пір’їни,
Й летіли донизу, до самого дна,
Вкривали дерева, будинки, стежини
Й довкола поширювалась білизна,
Зима повернулася…
Діти зраділи, що врешті зустрінуть
Справжню зиму, яку бачили в снах,
І навіть повірили в цю переміну,
Але сніг розтанув – картина смішна.
…Зима повернулася знов в Україну,
Напевно, забулася, що вже весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868963
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.03.2020
Наділи маски всі на лиця
Із виразом якимсь німим
І неможливо роздивиться,
Що там за поглядом сумним.
Снують скрізь постаті понурі -
Люди, як привиди, чумні,
Нещасні душі – у зажурі
Й не раді черговій весні.
Біжать кудись і кудись їдуть,
І, поспішаючи, ідуть,
Ніби бояться, що не дійдуть,
Чи то бояться – не знайдуть.
З німим обличчям стають в чергу
І стоять мовчки за своїм,
Приймаючи участь підлеглу,
Що доля зготувала їм.
Короновірус звідкись виліз
І нагло в душі всім заліз,
І заховавсь за маски виріз,
І не пускає з очей сліз.
Наділи маски всі на лиця
Із поглядом дещо сумним
І неможливо роздивиться,
Що там за виразом німим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868915
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2020
Упала корона донизу
У нашої шляхти** відразу,
Як тільки із кашлю і слизу
В легенях знайшли в нас заразу.
Страх маскою вріс у мармизу***,
Ввійшовши у відчаю фазу,
Й личина**** зазнала стриптизу,
Відкривши гниле нутро зразу,
Як впала корона донизу.
Ввійшла Україна у кризу
Начебто як по заказу.
Із-за чийогось капризу
Люди доходять до сказу.
Упала корона донизу
Під короновірус-заразу.
*МЕТАМОРФО́З, у, ч., спец. Перетворення, перехід з однієї стадії або форми в іншу, що супроводжується набуттям нових функцій, іншого зовнішнього вигляду.
**Шля́хта, жін. вищий суспільно-політичний, привілейований, провідний соціальний стан
***МАРМИ́ЗА, и, жін., вульг. Обличчя.
****ЛИЧИ́НА, и, жін., заст. Машкара (у 1 знач.), маска (у 1 знач.)., перен. Удавана зовнішність людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868628
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2020
Ми всі були дітьми.
Колись… Повиростали,
стали дорослими,
самі батьками стали.
Але життя тепер
змінилося у світі
і ритм наших манер
повторюють і діти.
У кожного – смартфон,
всі вдома – в Інтернеті,
немає заборон
потрапити в тенета.
Який вже там режим –
всяк робить те, що хоче!
Забули разом з тим,
що спати треба в ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868526
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.03.2020
Багато дивного відомо в нашім світі,
Але найзагадковіше із див -
Життя клітини в мікросвіті,
Яке ще до кінця ніхто так й не розкрив.
Ріст, розвиток, розмноження й рухливість,
Подразливість і обмін речовин
Все дивним чином зв’язує властивість
Перетворення енергії всередині клітин.
Молекули мембран і в розчині іони,
Враховуючи свій редокс-потенціал,
В клітинах генерують електрони,
Що електричний створюють сигнал.
Переплелось хімічне і фізичне
У функціонуванні органел
І можна описати все математично
Що? Де? Коли? І з яких джерел.
Безмежний Всесвіт усередині клітини
Нам розкриває чудеса й дива,
Які розширюють кругозір людини
Про молекулу, що у клітині ожива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868525
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.03.2020
Як вийшло так, що українці,
Свої такі багатства маючи,
Живуть, бідуючи й прохаючи,
У себе вдома, як чужинці?
Як сталося, що наш народ
На протязі стількох сторічь
Між історичних протиріч
Зазнав багато бід й незгод?
Як бути українцям в світі,
Коли країна в нас одна є,
Але держава не єднає
І на чужині наші діти?
…Питань багато виникає,
Та відповідь ніхто не знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868416
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2020
Люблю я Київ тих років вісімдесятих!
Спокійний ритм столичного життя.
Газована вода у спеку з автоматів
Під кронами каштанів – від сонця укриття.
На вулицях столичних тодішніх і дорогах
Немає пробок, іномарок і безліч машин,
І ще немає у підземних пішохідних переходах
Суцільної стіни з ларьків і бутіків вітрин.
На виході з метро чи на якійсь зупинці
Кіоски з пресою і черги до свіжих газет,
В яких при будь якій вільній хвилинці
З кросвордів і новин складався дня сюжет.
Уранці трохи сонні й заклопотані кияни
В автобусах, в тролейбусах, в трамваях і в метро,
Читаючи газету чи журнал, як істинні містяни,
Спокійно поспішали на роботу у місто,
А ввечері поважно, приховуючи втому,
Зайшовши по дорозі у звичайний гастроном
Купити хліба, ковбаси чи молока додому,
Розслаблялись за кавою, за пивом чи з віном.
Люблю я Київ і киян років вісімдесятих, -
Відкритих, чемних й доброзичливих людей,
Які могли до себе будь кого прийняти,
Хоч будь ти іноземець, чи якийсь спудей.
Той Київ назавжди лишився в моїм серці,
Може тому, що я був в той час молодим
І то були роки наші юнацькі і студентські,
Під час яких із друзями його пішки сходив.
А, може, ще й тому, що в час перебудови
На зламі історичному імперії й епох
Київ став українським, як ніколи, й новим,
І я був свідком тих подій одним із багатьох.
Сьогодні Київ теж новий і - невпізнанний, -
Нові мости й розв’язки, дороги і шляхи,
Інші назви вулиць, проспектів і бульварів,
З рекламними біг-бордами будинки і дахи.
Столиця українська, як місто велетенське,
Для українців стала трохи як чужа.
Написи довкола на мовах європейських,
І російська мова скрізь переважа.
Древньою історією стоїть оповитий
На обидвох берегах старого Дніпра.
Як же нам той Київ колишній не любити,
Від якого в спогадах серце завмира?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2020
Я пам’ятаю, що бабусі в дитинстві розказали
Про ті роки, як людям не було що їсти
Тому що все прийшли й позабирали
Зі зброєю місцеві активісти й комуністи.
Від голоду тіла спочатку пухли,
І трохи паморочилося в голові,
А потім люди поступово худли,
І, помираючи, ставали неживі.
Я пам’ятаю із дитинства розповіді мами
Про те, як ще вони дітьми збирали колоски
На колгоспнім полі, десь ховаючись ярами,
Щоб не побачив їх об’їждчик на коні верхи,
Бо як побачить, не дай Бог, й застане
З торбинкою назбираних тих колосків,
То неодмінно по спині нагайкою дістане,
Ще й матір без зароблених залишать трудоднів.
Я пам’ятаю й те, що ми вивчали в школі,
І те, яким щасливим український став народ,
Що ми за все повинні дякувати в долі
Комуністичній партії у честь її щедрот.
І жовтенята, й піонери, й комсомольці –
Ми всі свідомо вірили державі і брехні,
І лиш померлі в голодовку рідні й односельці
З часом нагадували про ті страшні роки мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868288
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2020
Я друзів багато маю рі́зних-різни́х:
дитячих, студентських, шкільних,
далеких й близьких, старих і нових,
випадкових зустрічних,
попутних, фейсбучних,
з педагогів і учнів,
із односельчан
і просто з землян.
Але я ніколи їм не набридаю
і в гості до них не приїжджаю,
й нічого від них не вимагаю,
бо, те що треба, про кожного знаю, -
кожен із друзів мене поважає,
може, інколи співчуває,
чи, може, точно так, як і я є,
мені зайвий раз не набридає.
Як добре мати друзів багато:
багато вітань й поздоровлень на свято,
куди б не йшов, зайдеш в будь яку хату,
де б ти не був – тебе стрінуть завзято,
з друзями можна спорить затято,
в шахи чи в карти зіграть хитрувато,
за плечі по дружньому обійняти
і завжди є з ким келих підняти.
Друзі про друга хороше все знають,
все, що погане було, забувають,
вади й недоліки друзям прощають,
а за найкраще навіть підхвалять;
як друг спіткнеться, друзі підтримають,
від необдуманих рішень стримають,
в біді допоможуть (чи хоч поспівчувають),
і всього найкращого побажають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868287
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2020
Чудовий день!
Пташки пісень
співають
і на деревах
вже бруньки
всі оживають -
бубнявіють,
бучавіють
і набухають,
і молодесенькі
листочки
розпускають
по всім гіллі,
а на землі
теж зеленіє
трава весняна,
молода
на сонці мліє,
а десь у полі звіддаля
лисніє в відблисках рілля -
зерна чекає,
весна запрошує в поля
і земля Бог благословляє
для нового врожаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868246
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.03.2020
Життя людське – не жарт,
і смерть – завжди серйозно.
Хто чого в житті варт,
смерть знає скрупульозно.
Буває, що азарт
веде нас переможно,
але успішний старт
фінішу не тотожний.
Життя людське – не жарт…
Як шлях у рай чи в ад
й маршрутний лист дорожній.
В житті шляху назад
нема – це знає кожний!
…Життя людське – не жарт,
і смерть – завжди серйозно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868243
рубрика: Поезія, Рондель
дата поступления 16.03.2020
Кінець цього Світу вже не за горами
і людство дійшло до своєї межі,
за якою вже люди природі - чужі,
й невідомо, що завтра буде із нами.
Природа вмирає й знинають види
під дією нашого споживацтва,
перевиробництва і марнотратства,
для задоволення, аж до огиди.
Планета не стерпить такого знущання
над своїм витвором - даром життя, -
і викине людство, ніби сміття,
у бездну за межі свого обертання.
https://politcom.org.ua/rimskij-klub-jubilejnyj-doklad-verdik/?fbclid=IwAR2V4vwHYbih8UzLNHwqxUaYGf7o44KAhI4lkAu9o76dEikhCRJJBeJY1m0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868041
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2020
Життя людське – не жарт,
і смерть – завжди серйозно.
Хто чого в житті варт,
смерть знає скрупульозно.
Буває, що азарт
веде нас переможно,
але успішний старт
фінішу не тотожний.
Життя людське – не жарт…
Як шлях у рай чи в ад
й маршрутний лист дорожній.
В житті шляху назад
нема – це знає кожний!
…Життя людське – не жарт,
і смерть – завжди серйозно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868038
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.03.2020