Марина Мара

Сторінки (1/7):  « 1»

Кора

Кора  обіймає  вразливий  стовбур
Така  стара  і  надійна  як  мати
Грубіє  від  часу  як  долоні  трудівника

Мозолиста
Розтріскана
Притулюсь

Ще  жевріє  на  ній  денне  тепло
Опускаючись  у  загойдану  вітром  траву
Холоне  як  пальці  померлого

Напружується  
Кістяніє
Пахне  стогоном

Лабіринтами  кори  серед  комах  і  жуків
Листяним  шелестом  сповзає  
Тремтлива  крапля  мого  тіла
Жадібно  вдихаючи  запах  кори

Пахне  швидко
Хаотично
Запахом  спогадів

Кора  обіймає  вразливий  стовбур
ЇЇ  я  своїм  тремтінням  ріжу
Я  маю  знати  чи  є  під  нею  
Жива  плоть

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762043
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.11.2017


Місто каже

Стій  
Тільки  не  відчувай  нічого    
На  шляху  до  завтра  
Птахи  втомлені  насняться  тобі
Розсипаючись  у  роті  шматками  солі
Пір'їнами  холодніх  снів  лоскочучи  горло.

Стій  
Про  щось  думати  треба  вночі
Обіймаючи  подушку  цвяхами  набиту
Тільки  нічого  не  відчувай
Зупини  очі  кольору  застуди  
На  іржавих  гніздах  втомлених  птахів
Стій  на  шляху  до  завтра.

Мої  вулиці  асфальтовими  зубами  домів
Вчепились  в  небо  твого    безсоння
Де  птахи  розсипаються  сіллю  
На  розгромлене  поле  твого  язика
Нерухомою  іржавістю  слів  засіяне
Так  просто  і  знесилено
Стій

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2017


Серед поля кімнати стоячи

Стінами  обрамлена  тепер
Чи  це  ти  стоїш,  дівчино
Серед  поля  кімнати  втомлена
Скажена
Двійників  у  дзеркалі  не  знаходячи
І  не  шукаючи
Як  вулиці  змінюють  взуття  не  чуєш

Ти  серед  поля  кімнати  вигадай  
Як  край  неба  заївся  вишнями
Літо  твоє  ковтаючи  небо  дихає
Розгойдує
Заляпані  думками  простирадла  хмар
У  архів  минулого  
М’ятні  лисенята  цілунків  його  ховаючи

Серед  поля  кімнати  мертвої
З  вуст  теплу  пташку  імені  випусти
Запах  вітру  тепер  обійми  
Бо  не  спиш.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2017


Станеться нічого

Нічого  не  станеться.

Порцелянові  вирази  обличч  
Розкидані  серед  мотлоху  днів  
У  порожніх  кімнатах  
Мого  існування

Ти  стоїш  
Навпроти  дощу  моїх  думок
І  будуєш  паркани  з  лози  
Сухого  мовчання

А  я  шукаю  
Серед  шаленого  безладу
Потрібну  порцелянову  посмішку
Щоб  сховати  голі  слова

Тепер  нічого  не  станеться
Ніколи
Мотлох.  Порцеляна.  Паркани.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761700
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.11.2017


Спогади хворого

Брудно-зелені  стіни  лікарні
Поступово  звужувались  
Стискаючи  мене  
У  холодних  обіймах,  
Врізаючись  у  свідомість  
Слизьким  склом  вікон
І  запахом  йоду  
Та  розірваної  вати.

Розмірені  кроки  нагадують  
Смертельний  танок  годинника.
Він  танцює  для  тих,
Хто  чекає  в  палатах
Затуляючи  у  вікнах
Спітнілими  долонями
Осінь.  

Падають  листя,  
Хвилини,  
Скальпелі,
Краплі  дощу  і  крові.

Панує  спокій.

Коридорами  блукають  останні  подихи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761353
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.11.2017


Колапс

Артеріальний  тиск  цього  міста  впав
Воно  давно  втратило  свідомість  
На  розлитому  асфальті  

Голодні  двори  цього  міста  
Кожен  вечір  розтуляють  пащі
І  чекають  на  ковток  світла  

Порожні  дороги  цього  міста  
Щоразу  приводять  тебе  до  них
І  ти  маєш  увійти

Тому  стисні  свій  заржавілий  
Від  сонного  мовчання  голос  
Щоб  не  скрипіли  сухі  слова  

Знайди  у  кишенях  свого  пальто  
Скляні  руки    і  торкнись  темряви
Темрява  цього  міста  порожня  

Жодної  мотузки  
Жодного  скальпеля
Жодної  думки

Хіба  що  в  тебе  є  ліхтар

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761352
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.11.2017


Сни

Я  хотіла  б  ніколи
Не  знати  тебе,
Але  ти  вже  став
Загадковим  візерунком  
У  заплутаному  мереживі  
Моїх  спогадів.
Хотіла  б  ніколи  
Не  чути  твоїх  віршів,
Але  твій  голос  
Заблукав  у  лабіринтах  
Мого  волосся.
Я  озираюсь.
Намагаючись  стерти  
З  коридорів  днів  
Тінь  твоєї  усмішки
Я  чекаю  ночі
Бо  вона  не  стирається.  
Тому  щодня  
На  холодній  підлозі
Я  босоніж  ріжу  сни  
Ножицями  реальності,  
І  вікна  здригаються  
Від  мого  погляду.
Я  знаю  
Що  тебе
Не  існує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2017