| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Сестро моя, ріднесенька, любима ❤
Ти не сумуй. Ти ж зовсім не одна,
Є в тебе друзів купа і сім"я велика
А ти вже ладна пригнути з вікна
Утративши одна примарне щастя
Те що пішло - то не було твоїм
І не дивись йому у спину
Він лише перетнув твою стежину
То йди своєю тропою і лиш вперед
І не звертай з назначеного шляху
Ти як звернеш То потім не вернеш
І доведеться, блукаючи до ранку,
шукати вихід до свого світанку.
Давно вже замінивши сік на каву
Ти рідко спала темними ночами
Тобі б летіти десь подалі, ввись
Лишаючи свої страждання і тривоги
Лишаючи за обрієм, далеко за стіною.
І ти відчуєш, як в серці вмить здіймаються вітрила
І напувають силою твої кораблі
І тебе нездоланну і,як море синє , - глибоку
Понесуть десь далеко У нові світи
І у ніжнім сяйві колискової ночі
Ти почуєш тихі медові слова
І хай твої щоки сльози лоскочуть
Головне не тремти й не холонь у чужих руках
Я сидітиму поряд, ось тут, біля тебе
Витиратиму сльози з твоїх карих очей
З тих очей Що мене малою
Вели в світ за собою,
І співаючи пісню про велике і втомлене місто,
Відкривали все нові дороги й показували все нові зірки
Стань сьогодні для себе святом
Не зважай на те, що тобі встромили в серце ножа
Ти Є диво Яке не вмирає!
А вмираючи знову За мить ожива !
Не тремти! Ти Як квітка,
Не холонь у чужих руках ,
Ти єдина у світі зірка
Що так сяє серед похмурих барв
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740923
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.07.2017
А за вікнами літо
Сонце гріє шалено і обпікає шкіру
А ось в серці моєму грудень
Віє буря. Сипле сніг на мої сині губи
Я сама собі говорю: дихай
І зробивши ковточок кави - лину
І я йду піднявши зіниці
На схід сонця кортить подивитись
Ти не пий ту отруту, милий
Я наллю тобі краще кави
І відріжу шматочок серця
Та про завтра тебе запитаю
Чи поїдеш ти завтра від мене ?
Чи побачу тебе ще, милий ?
Чи допивши смачної отрути
Ти від мене навіки полинеш?
То не слухай більше моїх поем
Не читай більше моїх листів
Не питай мене більше про небо
І про спів тих нічних солов"їв
Я віддам тобі часточку себе
Я віддам тобі шматочок душі
Але прошу тебе, мій милий,
Випий кави. Отруту лиши мені
Тихий вечір і моя поема догорає в печі
Я спалила її для тебе
І разом із нею ,
́Перетворюючись на попіл шалений,
Я з собою тебе заберу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017