| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Ти прийшов непрошений
У моє життя
І збудив у серці
Ніжні почуття.
Добрий і хороший,
Щирий і простий,
Хлопче мій замріяний,
Будь завжди такий!
І тепер не знаю я,
Що мені робить -
Як тебе стрічаю я -
Музика звучить,
І голубить серденько
Любий голос твій,
І шепоче вербонька:
"Ти - коханий мій"...
То верба шепоче,
А вуста німі,
Лиш теплом тріпоче
Сонечко з-під вій.
1967
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2017
Сніг іде... Спадає тихо
На землю стомлену, німу...
Зимова ніч... Усе притихло,
У білу загорнулось млу.
Кудлатий морок темнобілий
Заглянув тихо у вікно,
Шепнув: "Облиш снувати мрії,
Засни... Засни... Вже ніч давно.
Засни, - шепоче, - сніг, як вата,
Я з нього сон тобі зліплю
І буду тихо колихати...
Засни... Засни-и-и...". Та я не сплю,
Вдивляюсь в білу сніговицю,
А там синіє капюшон,
І там... Ой, проліски! Це сниться?
О, ні! Це проліски - не сон!
Вони пройшли крізь заметілі,
Тендітні, милі, весняні...
... А сніг іде... І квіти сині
Приходять знов до мене в сні.
1967
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2017
Я змалку пам'ятаю: в хаті
Висів над припічком плакат,
Німецький танк на тім плакаті,
А проти нього наш солдат,
З гранатою, розправив плечі:
"Вперед! За Сталіна!" - на танк.
Та батько розповів малечі,
Що на війні було не так.
Він був на фронті, в самім пеклі,
Вернувсь живий - нога спасла,
Бо залишилась на тій греблі,
Що замінована була...
Вій бачив, як бійці вмирали,
І на устах у них було
Не ім'я Сталіна, а "Мамо,
Візьміть хоч мертвого в село,
У рідну хату, де стежина
Ще споришем не заросла,
І та криниця... Й та калина,
Що в нас під вікнами цвіла!.."
Село... Стежина і калина,
Кохана, мати, рідний край...
Вперед, солдат, за Батьківщину!
Впади, вмирай, і знов вставай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2017
[i][b]"Я в серці маю те, що не вмирає".[/b][/i]
Я так люблю життя - і ще не вечір,
Та вона по мене вже прийшла,
Учепилась боляче у плечі
І від вас навіки повела.
Посадіть ромашки на могилі,
В домовину покладіть вірші -
Хай вони, немов ті квіти милі,
Вічно будуть у моїй душі.
Мій коханий, мій єдиний, любий,
Проведи мене в останню путь,
Тільки не цілуй в холодні губи -
В пам'яті живою хочу буть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2017
Бабахнуло в лузі, здригнулася хата,
Забились в куточок під хатнім полом
Сестричка мала і ще менші хлоп'ята,
А лінія фронту уже за селом.
І мама десь ділась - побігла шукати
Козу, що втекла, нажахавшись стрільби.
Так страшно сидіть під полом і гукати,
А луг - за городом, побігти б туди...
Побігли всі троє - якраз до окопа,
Де німець сидів - передишка була.
Тікати - та пізно, а німець до лоба
Дитині долоню ласкаво приклав,
Не вдарив, не встрелив, а ніжно погладив:
"Майн кіндер... майн кіндер" - в очах дві сльози,
І щедро дітей пригощав шоколадом...
А мати біжить, не здоївши кози,
Побачила, скрикнула, впала, зомліла:
"О, Боже! Це ж діток поб'є супостат!"
Лиш дома, приспавши малих, зрозуміла:
Той німець не ворог - він просто солдат.
Сама задрімала, схилилася ничком
І бачила знову, в тривожному сні,
Малі, шоколадом замурзані, личка,
І доня цукерки несе в пелені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2017
Із темряви і чаду дискотеки
Хлопчина вискочив: "Оце-то в місті кльово,
Не те що вдома - клекотять лелеки,
Та жаби кумкають, та мукає корова...
А тут дівки - як тільки, то й відразу,
Та ще й сміливі, аж у вухах жарко..."
- Ну що, чувак, подвигали на хазу?
Живеш в общазі? Ну та знайдем шпарку.
Ти - во чувак, хоч і прикид хреновий,
На тебе в "диско" я запала зразу!
- І я тащусь, відірвемось по повній...
Так і розноситься поміж людьми зараза,
Ота чума страшна, несамовита,
Що назву має делікатно-грізну:
Синдром набутого імунодефіциту.
Так зупиніть її, бо скоро буде пізно.
Огляньтеся ну зовсім недалеко,
В минулий час, де "предки" школярами
Не бігли на сумнівну "дискотеку",
Бо танці звалися "шкільними вечорами".
Й перед усім був диспут "на ту тему":
Споконвіків були в пошані зроду,
На всіх шляхах-вибоїнах життєвих
Юнача мужність і дівоча цнота.
Та не цвіла б Вкраїна калиново,
І не лунав би сміх дитячий дзвінко,
Якби поводилась вся школа поголовно,
Як той "чувак" і та вульгарна дівка.
У нас прекрасна, працьовита молодь,
Порядна, вчена і морально чиста,
Але згадалась приказка про дьоготь,
Де мед зіпсований ніхто не буде їсти.
Які в них будуть діти? - Покоління,
Що візьме гени і страшні, й хороші.
Гниле коріння кволе дасть насіння,
Здоров'я ж нації - це найцінніші гроші.
Пережили війну, здолали голод,
Тепер би тільки жити й процвітати.
Як матимем здорову сильну молодь,
То й націю здорову будем мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2017
[i][b]"І летять, летять в небі журавлі,
Дзвоник ніби кличе в молоді літа..."[/b][/i]
Журавлиним криком ще не відшуміло,
Ще берізку білу літо пригорта,
А стареньку вчительку, як голубку, милу
Через півстоліття рідний клас віта.
- Дякуємо, матінко, за терпіння Ваше,
Серце ніжне й щире, мудрість, доброту.
Від душі синівської Вам подяка наша,
Хай Вам Бог дарує осінь золоту!
Хай життєва стежка Ваша не кінчається,
Зичимо Вам затишку, від дітей - добра,
Хай Вам у віконечко сонце усміхається,
Щоб завжди минала Вас туга і жура.
Квіти, поздоровлення, щирі побажання,
Та чомусь до серденька підкотивсь клубок,
Бо згадала вчителька, як вона востаннє
Ось у цьому класі їм провела урок.
Ось за цими партами парами сиділи
Надя, Саша, Віктор... Юні, повні мрій...
... І сидять за партами учні посивілі,
І сльоза непрошена котиться з-під вій.
Бо вже й наше літо крильми зашуміло,
Полетіли в вирій молоді літа...
Вчителько хороша, ластівочко мила,
Вже й до нас постукала осінь золота.
Не сумуйте, рідная, ми Вас не забудемо,
Усміхністься лагідно, з вій сльозу змахніть.
Вашими порадами завжди раді будемо,
Вашою наукою завжди будем жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2017
[i][b]"Як умру, то поховайте
мене..."[/b][/i]
О, наш Кобзарю, мій Шевченку!
Чому так тяжко зажуривсь?
В рідну похований земельку
На Україні, що як неньку
Ти так любив її колись.
Стоїш у Каневі на кручі
Уже багато літ і зим
І чуєш, як реве Ревучий,
Даруєш сум вербі плакучій
Журливим поглядом своїм.
Ти мучився, поневірявся
По наймах, службах, по світах
І, мов коханій, присягався
Вкраїні, і навік поклявся
Її звільнити... У віршах
[i][b]"Возвеличу
рабів отих малих, німих,
я на сторожі коло їх
поставлю слово".[/b][/i]
І возвеличив, і поставив,
Та так, що світ почув увесь!
І розірвалися кайдани,
І показилися тирани,
І воля вимріяна єсть!
Чому ж в очах зажура знову?
Якби ти встав та подививсь
На ту Вкраїну вольну й нову,
Неначе ясочка, чудову,
Яку ти заповів колись...
"Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли", -
До прірви, як отара, йдуть
І на плечах ярмо несуть, -
То туга б серденько здавила.
"О, люди, люди - небораки"...
Ти ці слова писав колись -
"Ви ж таки люди - не собаки"...
Устань з могили, подивись -
Чи так ти заповів? Молись!..
То, може, й ми молитись будем
Та бить поклони по кутках,
Щоб Україну злії люде -
І ту, що є, і ту, що буде,
Не розірвали по шматках
Та не розпродали, небогу -
Земельку "німцеві", а ми
Розліземось межи людьми
І підем в наймити з дітьми...
Молись, Тарасе, з нами Богу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2017
Липнева ніч - мов казки тінь
Майне, мов крила птиці:
Кружляють зорі в танці мрій,
Та вже й світанок сниться.
Вони зникають по одній,
Ховаються в серпанок,
Сльозинки з їхніх синіх вій
Зібрав рожевий ранок
І всипав ними всю траву -
Пругку, ранково-чисту...
Я свою донечку вберу
В те зоряне намисто.
1968
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2017
В серпневу ніч, як вітер спить,
Вдягнувши чорні шати,
Нараз стемніло в одну мить
Вікно моєї хати,
Пташина стихла і мовчить,
Лише важкі краплини
Землі спішили сповістить,
Що скоро злива рине...
І в передгроззі тім душнім
Враз тріснуло... розпалось...
І розкотився дужий грім,
Аж небо захиталось!
В нічній розпеченій імлі
Шугали блискавиці...
А спраглій, стомленій землі
Так мріялось напиться!
І щедрий дощ, як літепло,
Зацілував їй груди...
Ще в небі гримало, гуло,
А в хатах спали люди.
Їм ранок - чистий, як сльоза,
На обрії іскриться,
Немов приснилось, як гроза
Витала, мов Жар-Птиця.
1967
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2017
Ти прийдеш до мене, як сад зацвіте,
Я вірю: не згасло кохання!
Бо в серці моїм те безмежно-святе,
Тривожне і вірне чекання.
Ти прийдеш... І знову ми підем туди,
Де вперше любов заіскрилась,
Де юності нашої чисті сліди
Навіки в серцях залишились.
Туди, де в весняному сумі ночей
Прокинеться тихе світання,
І знову у полум'ї синіх очей
Засвітиться ніжне кохання.
1968
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2017
Як ми, відчувши крил розліт,
Рвонулися в світання -
Стояло й плакало нам вслід
Покинуте кохання...
І залишилось там в журбі...
І лист, що серце краяв:
"Забудь мене, бо не тобі
Вогонь в душі несла я".
Забув... А я через роки
У прірву днів скакаю,
У швидкоплин життя-ріки,
І ту весну шукаю,
Гукаю... Кличу крізь літа,
Крізь весни, що промчали:
"Я та, що ти любив, я та...
Каралась і мовчала.
Здавалось - юність не мине,
Та весни відцвітали...
Шукаю, жду, знайди мене!
Я так тебе кохала!"
Так, недоспіване, й стоїть
На тих стежках кохання,
І кличе нас вже стільки літ
Крізь ґрати із мовчання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2017
Ще сонце світить, та вже мало гріє,
Вже вітерець приносить прохолоду,
А нива чиста аж за обрій мріє -
Закінчена на полі вся робота.
У день такий у хліборобів свято -
Немарно працювали в літні днини,
Хоч спека й принесла великі втрати,
Та не лишили в полі ні зернини.
Бо мати вчила, як були малими,
Як працю хліборобську шанувати:
Щоб мали вдосталь хліба на столі ми,
Земельку треба потом поливати.
Учила до схід сонечка вставати,
Бо нива любить хлібороба зранку,
Бо від землі не можна тальки брати -
Їй треба віддаватись до останку.
Бо і "земля", і "жінка", і "дружина" -
Це недарма слова одного роду.
Без ласки не народиться дитина -
Земля без праці не уродить плоду.
Без діток не продовжиться родина,
Без плоду лан не зашумить колоссям,
Без хліба не підніметься Вкраїна...
Тож хай лунає слава стоголоса
Із діда-прадіда трудівникам землі -
Працівникам сільського господарства:
Полів і ферм! Уклін Вам до землі!
Бажаєм Вам здоров'я і багатства!
Дояркам, гречкосіям, свинарям -
Чия почесна праця і потрібна!
Хвала землі невтомним трударям!
Хвала рукам - отим, що пахнуть хлібом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2017
"Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх..."
Якби-то зараз так покласти,
То чи розбуркала б живих"
Хто винен? І кого питати?
З плавів пливе завіса диму,
Літає попіл угорі,
І ціла хмара комарів...
Оце твої плоди, Людино -
Болото! Луг би не горів,
Із річки не втелка б рибина.
"Нащо вам луг? Тут буде ГЕС!"
Якби згори не мудрували
Та звідси нас не виселяли -
І Берег, і Поділ увесь,
То ми б і досі пильнували
Той луг... Так вирішили ж десь,
А ми й послухали - отара...
Вожак у прірву - всі за ним.
Чи ми жили умом своїм?
Немов від серця віддирали
Свою садибу, рідний дім...
Оце нам, люди, Божа кара!
Болото палим, дим ковтаєм,
Розводим в нетрях комарів,
А скоро й розведем чортів
У тім болоті, бо немає
Вже й риби у Сулі... Згорів
Отой Едем, що звався раєм.
... Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Та не заснула коло їх,
А стала думати-гадати:
Щоб виростить міцними їх -
Довкілля треба рятувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2017