Світлана Семенюк

Срібна лусочка

У  морі,  де  хлюпочуть  хвилі  тихо,
Жила  маленька  рибка,  срібна.
Вона  світилась,  мов  ліхтар  між  рифів
Й  на  зірочку  була  подібна!

Та  якось  дуже  зажурилась  рибка,
Бо  срібну  лусочку  згубила.
І  було  їй  страшенно  прикро  -
Без  лусочки  рибина  не  світила.

Її  знайшов  і  заховав  у  скриню
Злий  восьминіг  -  захоплювач  скарбів.
Він  зберігав  усе,  що  в  морі  синім
Знаходив,  з  потонулих  кораблів.

Усі  навкруг  боялись  восьминога,
Що  у  печері  жив,  на  глибині.
І  марно  ждала  рибка  допомоги.
Так  і  проходили  за  днями  дні...

Та  якось  серед  кольорових  рифів
З'явився  от-такий  собі  дивак.
Пообіцяв  зарадити  він  лиху.
Це  був,  лиш  уявіть,  морський  їжак!

Казали  і  кити,  йому,  і  скати:
-До  восьминога    ти  не  йди!  Постій!
З  ним  краще  в  бійку  не  вступати.
Бо  він  сердитий,  грізний,  злий...

Та  був  їжак  морський  сміливий
І,  восьминогу,  закричав  щосили:

-Я,  морський  їжак-дивак
Маю  з  колючок  піджак!
Тож,  злодюго-восьминоже,
Поколоти  тебе  можу!
А,  тому,  не  зволікай-  
Рибці,  лусочку  віддай!

І,  восьминіг,  як  це  почув,  збагнув,
Що  бій  програє,  тож  злякався.
Він  рибці  срібну  лусочку  вернув
І  у  печеру  темну  заховався.

У  морі,  де  хлюпочуть  хвилі  тихо
Живе  маленька  рибка,  срібна.
На  зірочку  вона  подібна
І,  знову,  світить,  мов  ліхтар,  між  рифів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858920
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.12.2019

Сніговик

У  парку,  біля  ялини,
Звідкись  взявся  сніговик!?
Ніс  -  оранжева  морквина,
І  ціпок  -  міцний  патик.
Мама  каже,  гість  лапатий,
З  Півночі  прибув  до  нас.
Саме  там,  хмарки  кошлаті
Трусять  пір'ям  повсякчас.
А  сердиті  заметілі,
З  снігу  роблять  колажі.
Бродять  там  ведмеді  білі,
І  олені,  і  моржі...

Мабуть,    сніговик  до  парку
Прихистку  прийшов  шукать.
Хоч  і  в  нас  не  дуже  жарко,
Все  ж  не    "мінус  сорок  п'ять"!
У  його  краях  все  з  ледом...
Ех,  шкода  сніговика!
Я  його  прикрию  пледом,
Дам  горнятко  молока!
Хай  зігріється  з  дороги,
Бо  і  тут  тепла  нема.
Холодно  ще  буде  довго!
Лиш  почалася  зима...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858165
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.12.2019

Зелена парасолька

В  городі,  де  росте  часник,
Буряк,  картопля  і  квасолька,
З'явилась,  мабуть,  ще  з  весни,
Мала  зелена  парасолька.

Це  був,  від  лопуха,  листок
На  зонт  крислатий  дещо  схожий.
На  грядці  він  зайняв  куток,
Неподалік  від  огорожі...

Так  от...
Одного  дня,  в  обід
Раптово  розпочалась  злива.
В  цей  самий  час,  руденький  кіт
Дрімав  у  затіночку  сливи.

Дощу,  він  звісно,  не  зрадів,
Заметушився  хутко-хутко,
Бо  ж  намочити  не  хотів
Свою  м'яку,  пухнату  шубку.

Та  як  уникнути  біди?
Куди  сховатися  від  граду?
-Біжи  сюди,  сюди,  сюди...
Листок  зонта  розправив  радо.

І  кіт,  рятуючи  кожух,
До  лопуха  чимдуж  тулився.
Сидів,  допоки  дощ  не  вщух.
Сухим,  на  щастя,  залишився.

Так,  парасолька,  хоч  мала  -
Кота  від  дощику  сховала.
Ба!  Навіть  трохи  підросла:
Ще  довша,  і,  ще  ширша  стала!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857729
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.12.2019

Рукавичка

Маю  я  шкідливу  звичку:
Гублю,  взимку,  рукавички!
Так  і  цього  разу  сталось...
У  дворі,  у  сніжки  гралась
І  згубила.
Ой,  не  знаю!
Що  казати  мамі  маю!

Гм...  А  може,  це  синичка
Взяла  мою  рукавичку?
Принесе  туди  зернята,
Буде  пташці  тепла  хата!

Чи,  її  ворона  вкрала...
Цілий  ранок  тут  літала.
Все  крутилась,  вертихвістка!
Це  вона  -  злодюжка!
Звісно.

А  як  вдуматись  як  слід,
То  ще  може  бути  кіт.
Рукавичку,  кіт-котище,
Мабуть,  виніс  на  горище.
Буде  гріти  в  ній,  пухнатий,
В  лютий  холод  свої  лапи.

Хочте  вірте,  хочте  -  ні...
Я  уже  й  не  сподівалась.
Але,  саме  навесні,
Рукавичка  відшукалась.
І  скажу  вам,  по  секрету,
Що  була  вона  в  заметі,
Недалечко  від  воріт...
Ні  ворона,  ані  кіт,
Ні  малесенька  синичка
Не  займали  рукавички.
І  не  брали,  і  не  крали

А  насправді,  під  сніжком
так  зима  її  сховала!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857057
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.12.2019

Жук-будівник

Жив  жучок  в  однім  чагарнику,
Спав  він  на  трухлявому  пеньку.
Дуже  мріяв  збудувати,  він,
Величезний  і  просторий  дім.

Якось  жук  спитав  в  одної  пташки:
-Чи  будинок  збудувати  важко?
А  пташина  так  йому  сказала:
-Треба  потрудитись,  і  не  мало.
Наносити  глини  і  водички,
Соломин,  сухенької  травички.
Потім  все  зліпити  та  до  ладу...

Взявся  жук  до  будівництва  радо!
Бо  ж,  кортіло  все  зробить  негайно!
Дуже  швидко,  і  до  того  ж  гарно!
Зняв  нехитрий  інструмент  з  кілочка
І  пішов  по  глину  до  садочка.
Ну  а  там,  якраз  цвіли  кульбабки.
Як  побачив  жук  їх  ніжні  шапки,
Вигукнув:
-Матеріал  цікавий!
Саме  те,  що  треба  в  моїй  справі.
Віднайшов  в  траві  зручну  місцину,
І  побудував  з  кульбаб  хатину.
-Ой!  Яка  м'якенька  ще  й  пухнаста!  -
Засвітився  будівник  від  щастя.
Та  лиш  вітерець  дмухнув  несміло:
Біла  хатка  в  небо  полетіла.


Знов  почав  герой  наш  міркувати:
-З  чого  б  це  будинок  збудувати?
Знову  знехтував  порадами  пташини
І,  з  листків  побудував  хатину.
Акуратно  всіх  до  купи  склав
А  верхівку  вузликом  зв'язав.
Знову  жук  аж  світиться  від  щастя.
Але  ось,  що  трапилося  з  часом:
Листя  висохло  і  покрутилось  -
Затишна  домівка  розвалилась...


Бідкається  жук:
-Не  збулась  мрія!
Вже  зима  з  холодним  вітром  віє.
Вже  стежини  снігом  притрусило...
Він  тоді  розправив  гордо  крила,
Полетів  у  сад,  набрав  сніжинок
І  зліпив  такий-сякий  будинок.
В  ньому  жук  і  перезимував.

А  весною,  сонце  заіскрилось  -
 Снігова  будівля  й  розтопилась.

Розсердився  жук.  Почав  кричати:
--Вже  не  буду  більше  будувати!
Знов  живе  жучок  в  чагарнику,
Знов  спить  на  трухлявому  пеньку...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019

Ялинка і хмаринка

Казка


У  погожу  літню  днину,
Небом  сунула  хмарина.
А  як  трішки  притомилась,
Відпочити  зупинилась.
Притулилася  хмаринка
До  верхівочки  ялинки.

Тут  з'явилася  сорока,
Розкричалась  в  різні  боки:
Скре-ке-ке!  Скреке-ке-ке!
Що  це  коїться    таке?
Хмара  впаде  на  ялину
Та  й  зламає  деревину!
Щоб  нещасну  врятувати
Треба  хмару  геть  прогнати!

Тут  зібралась  на  ялині
Вся  сорокина  родина:
Чим  могли  -  допомагали,
Вправно  крилами  махали,
І  кричали,  й  скрекотали...
Але  хмарку  -  не  прогнали!

А,    на  вчинену  тривогу,
Прийшов  ведмідь  клишоногий:
-Гей,  сороки,  що  за  гамір?

-  То  ми  маєм  добрий  намір!  -
Видала  йому  сорока,
Склавши  грізно  крила  в  боки.
-  Хмара  впаде  на  ялину
Та  й  зламає  деревину.
Щоби  бідну  врятувати
Треба  хмару  геть  прогнати!

Ведмідь  -  рятівник  славний
Виліз  на  верхівку  вправно.
Потрусив  її  добряче,
Аж  посипалось  гілляча.
Стовбур  крепко  розхитав,
Мало  з  дерева  не  впав,
Та  от  хмарку  -  не  прогнав!

Тут  і  вітер  нагодився,  
І  на  поміч  напросився.
Він  почав  щосили  дути,  
Гілочки  додолу  гнути.
Дмухав  і  не  спочивав,
Мало  стовбур  не  зламав,
А  от  хмарку  -  не  прогнав!

Тільки  вітер  полетів,  -
Рясно  дощ  закрапотів...

Звірі  швидко  поховались,
А  пізніше  знов  зібрались.
Дивляться,  нема  хмаринки,
Лиш  стоїть  сама  ялинка.

-  Он  як!  -  звірі  дивувались,
-Хмара  дощику  злякалась!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019

Ображена мишка

Малювати  -  гарна  справа!
А  до  того  ще  й  цікава!
Тож  беру  паперу  клаптик
І  малюю  тулуб,  лапки,
Шию,  голову,  макушку,
вуса,  очі,  носик,  вушка.  
Вже  готово.  Гарно  вийшла
На  моїм  малюнку  мишка!
Лиш  проблемка    є  одна:
Мишка  гарна,  та  сумна..  

Ну  і  що  ж  мені  робити?
Треба  мишку  звеселити!
Тож  беру  я  знов  малюнок
І  малюю  подарунок.
В  ньому  для  малої  мишки
Є  весела  добра  книжка!
Але  бачу,  що  вона  -  ще  сумна!

Знову  я  беру  малюнок,
Знов  малюю  подарунок.
Від  усього  серця,  щиро  -
Кружальце  смачного  сиру.
Але  мишка...
Та  вона  -  знов  сумна!

Щось  мені  не  зрозуміло!
Може  мишка  захворіла?

Ааа!  Тому  така  сумна,
Що  ображена  вона!
Виявляється  все  просто!
Я  ж  забула  ой-ой-ой
Їй  намалювати  хвостик!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854433
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.11.2019

Їжачок та осінь

На  узліссі  мама-їжачиха
Говорила  їжачкові  стиха:
-  Годі,  синку,  бавитися!  Досить!
Вже  у  ліс  прийшла  холодна  осінь.
І  в  цю  пору  вся  наша  родина
Спати  укладається  на  зиму.

Їжачку  ж,  як  всім  маленьким  дітям
Ще  бажалось  радісного  літа.
Засинати  не  хотілось  зовсім...

-А  яка  вона,  ця  дивна  Осінь?  -
запитав  нарешті  він  у  мами.

-  Це  пора  з  туманами  й  дощами.
Зміни  настають  у  всій  природі:
В  небі  сірі-сірі  хмари  бродять,
Сонце  світить,  але  мало  гріє,
На  деревах  листячко  жовтіє...

Їжачок  лише  зітхнув  сердито:
-А  що,  якби  Осінь  попросити,
Щоб  до  нас  у  ліс  не  поспішала?
Але  їжачиха  так  сказала:
-Неможливо  це,  синочку  любий.
Хоч-не-хоч,  а  вже  тепла  не  буде!

Їжачок  не  міг  всю  нічку  
 спати.
Та  й  надумав  Осінь  розшукати.
Й  тільки-но  зірки  у  небі  згасли,  
Він  негайно  в  подорож  подався.
Обійшов  усю  діброву  швидко,
Але  Осені  ніде  не  видно.
А,  коли  котився  по  стежині,
То  побачив  кущик  горобини  -
Ягідки  у  кетягах  поспіли,
І  листочки  зовсім  пожовтіли.
-От  біда!  І  що  тепер  робити?
Став  малий  у  листячка  просити:

-Гей,  листки-листочки,    зачекайте!
Є  до  вас  проханнячко  у  мене.
Не  жовтійте  і  не  облітайте,
Ще  побудьте  трішечки  зелені!

Та  у  відповідь  листки  тільки  затремтіли.
І  на  землю  з  вітерцем  дружно  полетіли.

Знов  їжак  потопав  по  стежині.
Дивиться,  а  в  небесах  хмарини
Сірі-сірі,  ще  й  якісь  сердиті.
І  почав  він  у  хмарок  просити:
-Гей,  хмарки-хмаринки  зачекайте!
Не  вмивайте  дощиком  доріжки.
Сонечко  від  нас  не  затуляйте,
Хай  воно  іще  погріє  трішки!

Та  хмарки  на  їжачка  навіть  не  дивились,
А  холодним  і  рясним  дощиком  пролились.

Мокрий  і  обліплений  листками
Їжачок  приплентався  до  мами.
Їжачиха  пригорнула  сина
І  промовила:
-Моя  дитино!
У  природи  є  свої  закони.
Їх  змінити  не  дано  нікому!
Після  літа  наступає  осінь.
Слідом,  зимонька  приходить  в  гості.
Ну,  а  потім  вже  весна  і  літо,
Знову  буде  сонце  землю  гріти.

То  ж,  обтрушуй  листячко  зі  спини
І  вкладався  спати  на  всю  зиму!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2019

Все переплутала

Живе  у    лісі  хижа  черепаха:
Зубів,  у  роті,  гострих  має  ряд.
Її  ще  називають  зла  Кусаха,
Бо  все  лякає  сірих  зайченят.

А  зайчики  такі  малі  і  славні,
Біля  озерця  бавляться  собі.
По  бережечку  повзають  забавно,
Хлюпочуться,  мов  жабки,  у  воді.

Натомість,  жабки  плигають  по  полю
У  пошуках  смачненьких  корінців.
А  ще  жують  солодку  бараболю.
Такі  ото  пухнасті  молодці!

А  десь  у  лузі  плаває  латаття,
Скубуть  травицю  лагідні  вовки...
Та  ні.
Щось  я  наплутала,  малята.
Усе  не  так!
А  трішки,  навпаки.


Живуть  у  лісі  вовчики  Кусахи:
Зубів  у  роті  гострих  мають  ряд.
Вони  гроза  для  лося  й  черепахи.
А  ще  лякають  сірих  зайченят.

А  черепаха  не  страшна,  а  славна:
 Біля  озерця  бавиться  собі.
По  бережечку  повзає  забавно,
Хлюпочеться,  мов  жабки,  у  воді.

А  зайчики  малі  стрибають  полем,
У  пошуках  смачненьких  корінців.
А  ще  жують  солодку  бараболю.
Такі  ото  пухнасті  молодці!

А  на  озерці  плаває  латаття,
Там  жабки  квакають  і  ждуть  обід.
Чи  знов  я  не  наплутала,  малята?
Здається,  розказала  все  як  слід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850821
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.10.2019

Два кумедні Жужи

Два  жуки  -  кумедні  Жужи,
Вранці,  стрілись  біля  ружі.
Чемно  привіталися.
До  роботи  взялися.
Потім  чепурилися:
Крапелькою  вмилися.
Назбирали  нектару,
Наварили  узвару.
Стали  пригощатися
Й,  звісно,  вихвалятися:
В  кого,  вуса  більш  великі,
В  кого,  кращі  черевики...

І  зчинили  бійку  Жужи
Та  й  попадали  в  калюжу.
Щиро  так  сварилися,
Ледь  не  потопилися.
Та  уникнули  біди  -  
Повилазили  з  води
Мокрі.  
Вуса  намочили,
Черевики  забруднили...
Нічим  їм  уже  хвалитись,
Довелося  -  помиритись!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019

Як ви думаєте, чи можливо?

Як  ви  думаєте:  чи  можливо,
Щоб  у  нас,  в  садку,  де  пахнуть  сливи,
Де  ростуть  солодкі  абрикоси,
Пальми  виросли...
На  них  -  кокоси?!
А  на  грядці  -  манго  і  банани,
Замість  гарбузів  та  баклажанів?

Ви  скажіть,  а  чи  таке  можливо,
Щоби  раптом  на  широкій  ниві,
Де  цвітуть  сокирки  і  ромашки  -
Дозрівали  би  хрумкі  фісташки!?
А  в  лісах,  де  зеленіють  граби,
Розрослись  товстезні  баобаби?

А  приміром,  чи  таке  можливо,
Щоб  у  річці  жили  крокодили?
У  гаях,  серед  галузок  грушки  -
Кольорові  пурхали  папужки?
А  поміж  будівель,  вздовж  дороги,
Швеньдяли  слони  і  носороги?

Як  ви  думаєте,  це  можливо?!
Ні!  Не  трапиться  такого  дива!
Бо  тоді....
Я  й  сам  вже  здогадався  -
Край  наш    Африкою  називався  б!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845611
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.08.2019

Осінній привіт

1
Листок,  що  влітку  зеленів,
Зробився  восени  -  багряний.
І  ось,  в  один  з  погожих  днів,
До  білки  у  дупло  заглянув:
-Гей,  білочко,  руда,  привіт!  -
затріпотів  листок  на  вітрі.
-Поглянь,  який    прекрасний  світ!
Давай  кружляти  у  повітрі...
-Я,  друже,  так  скажу  тобі,
Що  бавитись  не  маю  часу,
Бо  ще  горіхів  та  грибів
Нема  серед  моїх  запасів!́
Промовивши  отак,  в  лісок,
Подалась  працьовита  білка.
І  в  цей  же  час,  сухий  листок,
Метеликом,  спурхнув  із  гілки.

2
Спускаючись  аж  до  землі,
Він,  наче  у  танку,  крутився...
Але  чомусь    не  на  ріллі,  -
На  павутинні  опинився.
-А,  я,  гадав,  ти  мій  обід!  -
сердито  буркнув  павучисько.
-Та  ні!  Я  -  осені  привіт!..
Вже,  сонце  опустилось  низько...
-  Так  це  що  осінь!?
Я  й  не  знав!
Гляди,  й  зима  не  за  горами...
А  я  іще  не  змайстрував
Для  павучків  -  аероплани.
Павук  сказав  це  й  дременув,
Аж  затремтіла  павутина.
Ну  а  листочок  лиш  зітхнув,
Та  й  опустився  на  стежину  

3
А  там,  в  цей  час  трудився  кріт,
Від  глини  чистив  свою  хижку.
-Тобі,  від  осені  привіт!
залопотів,  багряний,  нишком.
Кріт  стрепенувся:
-  Та  невже!
Від  подиву,  відкривши  рота.
-Літо  завершилося  вже?
А  в  мене,  повно  ще  роботи!
Потрібно  до  зими,  мені
Тунелі  глибше  прокопати.
І  кріт  заходився  в  ріллі
Лопатою  чимдуж  махати.

4
Тим  часом,  вітерець  дмухнув,
І  знову  закружляв  листочок.
Куди  не  глянь,  він  всюди  був
Аж  бачить,  жебонить  струмочок.
А  в  нім,  між  сірих  камінців,
Вусатий  рак  щось  копирсався...
Листок  на  воду  плавно  сів,.
Та  рак  побачивши,  злякався,
Позадкував  і  весь  поблід:
-Ти  хто  і  звідки?  Що  за  лихо!?
-Я,  осені  палкий  привіт!  -
Прошелестів  листочок  тихо.
-То  це  вже  осінь?  
Караул!
Мені  ж  пора  на  дно  пірнати,
І  зариватися  у  мул,
Щоб  зручно  перезимувати.
І  рак  поплив.
Йому  услід
Листочок  тільки  попрощався.
Він  слав  від  осені  привіт,
Усім,  хто  на  шляху  траплявся...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2019

Посади, синочку, деревце.

Посади,  синочку,  деревце  -
Яблуньку,  в  садочку,  біля  хати.
Із  тобою  хай  воно  росте.
Й  виросте  велике  та  крислате.

Буде  щовесни  воно  цвісти,
Вкоріниться  міцно  із  роками.
Ну,  а  разом  з  ним,  зміцнієш  й  ти.
Нам  на  радість:  татові  і  мамі.

Посади,  синочку,  деревце!
Доглядай  за  ним,  іще  маленьким.
Хтось,  колись,  тобі,  подякує  за  це,
Як  скуштує  яблучко  смачненьке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844098
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.08.2019

Подорож мурашки на хмаринку

Розкажу  я  казочку  вам,  друзі...
Жив  один    малий  Мурашка,  в  лузі.
Надто  вже  допитливий  і  жвавий,
Геть  усе  йому  було  цікаво.

Раз,  Мурашка  у  садку  трудився
І  в  блакитне  небо  подивився.
Тай  побачив  там  хмарки  біленькі:
І  пухкі  й  великі,  і  маленькі...

-  Ці  хмарки,  немов  цукрова  вата!
От  би  хоч  шматочок  скуштувати.
Тільки  як  добратися  до  неба?-
запитав  Мурашка  сам  у  себе.
А  слова  оці  почув  Вітрище,
 Та  й  промовив,  підлетівши  ближче:
-  Віднесу  тебе  я  в  небо  радо,
Лиш  вхопись  за  стебельце  кульбаби.
І  разом  з  насіннячком  пухнастим,
Ти  потрапиш  поміж  хмар  купчастих.
Так  і  сталось...
От  така-от  казка!
Вже  у  небі  наш  малий  Мурашка.
Тільки,  як  хмаринку  скуштувати?
То  лише  з  землі  вона,  мов  вата,
А  насправді,  кожна  із  хмаринок
Із  прозорих  створена  краплинок.

І  зробилося  Мурашці  дуже  щемно...
Тільки  як  вернутися  на  землю?
Він  засумував,  зітхнувши  важко...

Та  нащастя  нашого  Мурашки
Через  королівство  із  хмаринок
Пролітала  зграя  лебедина.
І  ото  одна  лебідка  біла
Пір'ячко  малесеньке  згубила.
Ось  за  неї  наш  герой  вхопився
І  на  землю  легко  опустився.

Він  усім  розказував  завзято:
-  Хмарки  -  це  водичка,  а  не  вата!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843894
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.08.2019

На озері

Розкажу  я  вам,  друзі,  казку
Про  озерце,  де  плаває  ряска.
Де,  поміж  очеретяних  арок
Проживає  комарик-чубарик.

А  оце,  виглядає  з-під  кладки
Зеленюща  жабка-  ква-квапка.
Це  їй  сниться  комарик-чубарик,
Що  є  між  очеретяних  арок
У  озерці,  де  плаває  ряска.
Ось  така  казка!

А  оце,  прилетіла  чапля.
Ще  її  називають  чалапля.
Сяк  і  так  заглядає  під  кладку,
Хоче  з'їсти  жабку  ква-квапку,
Якій  сниться  комарик-чубарик,
Що  є  між  очеретяних  арок,
У  озерці,  де  плаває  ряска.
Ось  така  казка!

А  он  і  карась-хвостомтрась.
Він  хвостом  у  воді  махає,
І  цим  чаплю-чалаплю  лякає.
Яка  все  заглядає  під  кладку,
Хоче  з'їсти  жабку  ква-квапку,
Якій  сниться  комарик-чубарик,
Що  є  між  очеретяних  арок,
У  озерці,  де  плаває  ряска.
Ось  така  казка!

А  оце  качка-пірначка.
Вона  глибоко  вміє  пірнати,
Щоб  карасика  того  впіймати,
Який  спритно  хвостом  махає
І  цим  чаплю-чалаплю  лякає,
Яка  все  заглядає  під  кладку,
Хоче  з'їсти  жабку  ква-квапку.
Якій  сниться  комарик-чубарик,
Що  є  між  очеретяних  арок,
У  озерці,де  плаває  ряска.
Ось  така  казка!

І,  накінець,  мисливець-кмітливець.
Він  полює  на  качку
-пірначку,
Що  глибоко  вміє  пірнати,
Щоб  карасика  того  впіймати,
Який  спритно  хвостом  махає,
І  цим  чаплю-чалаплю  лякає,
Яка  все  заглядає  під  кладку,
Хоче  з'їсти  жабку  ква-квапку,
Якій  сниться  комарик-чубарик,
Що  є  між  очеретяних  арок,
У  озерці,  де  плаває  ряска.
Чи  сподобалась  вам  моя  казка?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019

М'ячик-втікачик

У  мене    є  м'ячик,  
Що  зветься  втікачик!
З  ним  весело  гратись,
Він  високо  скаче.
Втікачик  пустий,
Бо  пустує  багато.
І  дуже  вже  часто
Втікає  із  хати.
Буває  й  таке  -
Надворі  іще  ранок,
А  м'ячик  брудний
Вже  сидить  в  калабані.
Впіймати  його
Взагалі  неможливо.
То  він  у  городі,
А  то  у  кропиві!
І  як  мені  вирішить  
Справу  таку,
З-за  нього  частенько
Стою  у  кутку.

Та  скажу  вам  чесно,
Секретно  неначе,  -
Втікачик  -найкращий
У  всесвіті  м'ячик!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842969
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.07.2019

І знову осінь пише повість

І  знову  осінь  пише  повість  дивну.
Та  не  на  аркуші,  і  не  пером.
А  гронами  червоної  калини,
Кленовим  позолоченим  листком.
Галузкою  п'янкого  винограду,
Сумним-печальним  клином  журавлів,
Усипаним  плодами  яблук,  садом,
І  посивілим  димом  з  димарів...
А  осінь  свою  повість  пише  й  пише...
І  вже  втомилось  людство  від  журби.
І  тільки  дощ,  блукаючи  по  кришах
Все  хоче  змити  осені  сліди...
Сумні  сліди...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019

Хвастуни

Мальви,  глянувши  на  себе,
мовили:
-Ми,  справжні  леді!
А,  можливо,  й  королеви,-
в  капелюшках,  у  рожевих.
А  ще  в  білих  та  кремових...
Правда  ж.  
Ми  таки  чудові!

Мак  також  не  розгубився,
довкруж  себе  подивився
І  сказав:
-А  я,  мов  пан!
Маю  плюшевий  жупан.
Ще  й  червоний,  наче  вишня.
А  вже  гарний!
А  вже  пишний...

-І  ми,  вишукані  кралі!  -
задзеленькав  хор  конвалій.
-Ми  прикрашені  намистом  -
кришталевим  і  краплистим.
А  в  нім  кожна  намистина,  -
білосніжна,  мов  перлина!

-Ну,  а  ти,  старий  лопуше!
Чим  хвалитимешся,  друже!?

-А  я  кравець,  усім  знаний!
Маю  гудзики,  з  гачками.
Стою  собі  на  стежині,
І  кожному,  хто  бажає
Гудзики  до  одежини
чіпкі-липкі  пришиваю.
Ось  так!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842651
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.07.2019

Сонях

Це  було  давно...  Ще  влітку.
Серед  поля  розцвіла
Жовта  і  велика  квітка!

Загорланила  ворона:
-Це  ж  справжнісінька  корона!
З  позолотою,  коштовна,
І  яскрава  невимовно!
Певно,  сонечко  згубило,
Як  з  джерельця  воду  пило

Тут  злетілись  горобці,  -
Ті  ще  хвастуни-знавці:
-Не  корона  жовтий  круг,
А  звичайний  капелюх,
Під  яким  сховатись  в  спеку
Зможе  сойка  чи  лелека.

-Не  погоджуся  ніяк!  -
запищав  з  нори  хом'як.
Це  розправив  серед  поля
Хтось  велику  парасолю,
Щоб  у  непогожу  днину
Захистити  комашину.

А  мала  весела  бджілка
загуділа:
-Це  ж  тарілка!
Повна  меду  запашного,
Ще  й  пилочку  золотого.

Раптом  вщухла  суперечка.
Кроки  вчулись  недалечко.
Полем,  дівчинка  гуляла,
Квітку  за  голівку  взяла...

Потримала  у  долонях
Та  й  із  подивом  сказала:
-О!  Який  чудовий  СОНЯХ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841885
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.07.2019

Історія з павучком

У  сандалику,  сіренький  павучок
збудував  із  павутиночок  місток.
І  по  ньому  гордо  походжає,
мушок  та  комариків  лякає.
Ще  й  синочка  налякав,
коли  той  сандалик  взяв.

Я  тобі  скажу,  павуче,  так!
В  будівництві  ти  ще  той  мастак.
Тільки  лізь  собі  в  куток  мерщій,
Там  і  вибудуй  місточок  свій.
Бо  сандалики  синок
має  взути  в  дитсадок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019

Завтра в ліс я помандрую

Завтра  в  ліс  я  помандрую
де  живуть  зайці  й  косулі.
Голос  одуда  почую,
і  сіренької  зозулі.

Може    стріну  на  стежині,
вкритій  голками  ялиці,  -
замок-вежу  мурашиний,
борсука  або  лисицю...

Насолоджусь  ароматом
кучерявої  медунки.
Ще  й  отримаю  багато,
з  лісу,  щедрих  подарунків:

Наберу  для  аплікацій
бурих  шишечок  соснових,
насінинок  із  акацій,
жовтих  жолудів,  дубових.

Позолочених  листочків,
ягідок-плодів  шипшини,
гілочок,  кори  шматочки,
ще  й  горішків  із  ліщини.

А  також,  візьму  з  собою
гілку  запашного  глоду.
Щоби  згадувать  зимою,
Цю  мандрівку,  до  природи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840043
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.06.2019

Дощик осінній і літній

Осінній  дощик
сумний-пресумний!
Він  бродить  похмуро
у  сірім  плащі.
В  принишклих  садах
умиває  кущі.
І  жовтим  листочкам,
що  сипляться  в  гаю,
На  скрипці  тихеньку
мелодію  грає.
А  ноти  журливі,
ще  й  сірі-пресірі,
Бо  всі  співаки
відлетіли  у  вирій.
Тому  дощик  сумно
пошморгує  носом...
Нічого  не  вдієш.
На  те  вона  осінь!


А  літній  дощик
веселий-веселий!
В  блакитному  плащику
жваво  стрибає,
Зелену  траву  і  квітки
поливає.
І  він  барабанить  
у  бубон  для  втіхи.
І  гупає  хвацько
у  шибки  та  стріхи.
А  ноти  грайливі,
а  звуки  барвисті,
Підспівують  краплям
птахи  голосисті.
Стрибають  в  калюжі
з  захопленням  діти.
Всім  радісно!  Звісно  ж.
На  те  воно  літо!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839953
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.06.2019

Детективна історія

Сьогодні  я  проснувся,  наче,
І  у  дворі  таке  побачив:
На  грядці,  біля  лободи,
Хтось  залишив  свої  сліди  -
Здорові,  з  кігтями  лапища
Десь  о-о-отакенного  звірища!

Я  так  злякався,  аж  поблід...
А  що  як  тут  блукав  ведмідь?!
Або  пантера,  або  лев?
А  може  це  вовчисько  дикий,
Чи  навіть  динозавр  великий
Із  хащі  виліз,  з-за  дерев.

Як  страшно...  
Все  ж  мені  цікаво
Розплутати  цю  дивну  справу.
А  щоб  отримати  розгадку
Відтворим  дії  попорядку.
І  так...
Спочатку  лапи  невідомі
Розкидали  стіжок  соломи
І  витоптали  весь  квітник.
А  окрім  цього  ще  й  городчик,
Де  красувались  огірочки,
Горох,  цибуля  і  часник.
На  кухню  прослизнули  нишком
Злизали  маселко  з  покришки,
З  коробки  витягли  зефір.
А  потім  зі  стола,  із  миски
Поцупили  сосисок  низку
І  прудко  дременули  в  двір...

Я  довго  думав  та  даремно...
І  таємницю  цю,  напевне,
Таки  б  уже  й  не  розгадав.
Як  раптом  із-за  рогу  хати
З'явились  невідомі  лапи
І,  радісно  сказали:
-Гав!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839200
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.06.2019

Шовковий килим

В  один  з  осінніх  теплих  днів,
Коли  ще  сонячно  було
Павук  страшенно  захотів
Знайти  собі  нове  житло.
А  так  як  транспорту  не  мав,
То  сів  за  крихітний  станок
І  помалесеньку  зіткав
Шовковий  диво-килимок.

І  от,  у  небі  синім
Пливе  шовковий  килим...

Аж  ось  і  дерево  крислате,
А  в  стовбурі  дупляна  хата.
-Хто  тут  живе?
Тук,  тук!  Тук,тук!  -  
Поштиво  запитав  павук.
В  дуплі  з'явилась  голова:
-Це  мій  будинок.  Я  сова.
-А  можна  я  тут  поживу?
Знову  спитав  павук  сову.
-Е,  ні  мій  друже  любий
Удвох  нам  тісно  буде
Ти  знай,  що  сови    й  пугачі
Полюють  тільки  уночі,
А  в  день  лягають  спати.
Ти  ж  будеш  заважати!

І  знов  у  небі  синім
Пливе  шовковий  килим...

Аж  ось  і  озеро  видніє.
Павук  спускається.  Радіє.
Посеред  лілій  водяних
Густий  розрісся  очерет,
І  він  побачив  серед  них  
Веселий  жаб'ячий  квартет.
-Ти  звідкіля?  Ква,ква!  Ква,ква!
-Я  тут  у  пошуках  житла.
Місцина  ця  мені  до  серця,
Бо  дуже  чисте  в  вас  озерце.
Чи  ви  не  проти,  милі  жабки,
Якщо  я  тут  збудую  хатку?
-О,  ні!  -  сказали  жаби  ґречно.
-Тут  жити  дуже  небезпечно!
Ти  мабуть  чув  про  чаплю  міру,
Страшнішого  немає  звіра!
Отож,  ква-ква,  не  зволікай,
Мерщій  від  озера  втікай!

І  знов  у  небі  синім
Пливе  шовковий  килим...

Аж  ось  будиночок  і  криша,
Де  на  горищі  живе  миша.
Павук  легесенько  спустився,
Навколо  себе  подивився.
І  бачить,  зирять  зі  шпарини
Маленькі  очка-намистини
-Чи  можна  тут,  шановна  мишко
Побудувати  власну  хижку?
-Ну,  звісно,  можна  друже
Сусідству  рада  дуже.
Будуй  собі  хатину.  -
Промовила  гостинно.

Тепер  живе  павук  в  кутку
І  тче  фіранки  на  станку.
А  миша  теребить  горох,
І  весело  сусідам  вдвох.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019

Ювілей

В  черепахи,  з  океану,
Двохсот-літній  ювілей.
І  вона  з  самого  рання
Зустрічає  вже  гостей.

Он  крокують  вздовж  дороги
Перші  гості  -  восьминоги.

Он  зібралися  медузи,
На  кораловому  лузі:
На  бенкет  підуть  гуртом
Із  цукерками  й  тортом.

Давній  друг  -  старий  удав
Теж  на  свято  завітав.
А  іще  морські  зірки,
І  колючі  їжаки,
Косяки  рибин-сардин
Та  кальмари  із  глибин.

Всі  несуть  для  ювілярки
Квіти,  фрукти  і  подарки.
Всі  віншують  і  вітають
Іще  сотню  літ  бажають.

На  гостину  ще  прибули
Кашалоти  та  акули.
Навіть  електричні  скати
Черепаху  йшли  вітати.

Тільки  родич  -  крокодил
З  Нілу  так  повільно  плив,
Що,  хоча,  і  йшов,  і  біг...
Поспішав  як  тільки  міг,
Та  на  свято  все  ж  не  встиг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838859
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.06.2019

Незграбний слон

Топав    містом  слон:  Гуп!  Гуп!
Та  й  звалив  бетонний  слуп.
А  як  йшов  поміж  вітрин  -
Перекинув    магазин!
Випив  воду  з  трьох  фонтанів,
З'їв  дві  клумби  із  тюльпанів.
А  як  стало  йому  жарко,  -
Вирішив  пройтися  парком,
Де  гуде  атракціон.
Але  знов  нашкодив  слон.
Наробив  біди  і  тут,
Бо  забравшись  на  батут,
Він  підстрибнув  і  упав  -
Все  довкола  поламав!

Засоромивсь  дітлахів,
Та  й  ...  у  Африку  побрів.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837972
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.06.2019

Гриб-гігант

На  узліссі,    біля  грушки,
Де  росте  трава  зелена,
Гриб  з'явився,  шапка  в  смужку,
Трохи  дивний,  як  на  мене.
Бо  росте  він  без  зупину
Не  по  днях,  а  по  хвилинах.
Он  вже  зараз  гриб  у  смужку  
Вищий  за  сусідку-грушку,
За  дуби  і  явори...
Має  метрів  десь  зо  три.
Шапкою  накрив  весь  ліс,
Ще  й  гайочок  із  беріз.
А  що  буде  завтра?  SOS!
Стане  гриб,  як  хмарочос.
І  немов  гігантський  зонт
Всім  заступить  горизонт.

А  цікаво...  Що  якби  
Всі  такі  б  росли  гриби!?
Грибникам  -  на  диво,
На  смачну  підливу.

Та  не  мрійте  ви  дарма,
Бо  таких  грибів  нема.
Якщо  вам  цікаво  -  
Це  моя  уява...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835747
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.05.2019

Зореліт

Котик-син  і  тато-кіт
Змайстрували  зореліт
Та  й  подалися  у  космос
Відкривати  новий  світ.

А  тим  часом,  а  тим  часом...
Миші  з'їли  всі  запаси:
І  у  клуні,  і  в  коморі,
На  горищі,  і  надворі.
А  котам  на  зореліт
Шлють  по  вайберу  "привіт":
-Ви  до  нас  не  поспішайте,  
А  галактики  вивчайте!
І,  у  космосу  просторах,
Відкривайте  нові  зорі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2019

Світлі сни

Їжак  замріяно  лежав,
Дивився  на  хмарини.
І  не  помітив  як  упав
Листок,  йому  на  спину.

Звірок  злякався  і  мерщій
Згорнувся  у  клубочок.
Та  й  начепив  на  одяг  свій
Ще  золотих  листочків.

Удома  довго  міркував,
Що  з  дивом  цим  робити?
Іще  листочків  дозбирав
Та  й  взявся  килим  шити.

Зробив  цю  справу  до  зими,
Бо  наче  б  не  ледачий.
Тепер  він  спить  і  світлі  сни
На  килимочку  бачить.

І  сниться  казка  їжаку
Про  тепле-тепле  літо.
І  як  він  йде  по  килимку
Та  вже-  з  барвистих  квітів.

Вірш  друкується  вдруге,  оскільки  зник  із  сайту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834670
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.05.2019

Фіалки

Чи  то  в  березні,  чи  в  квітні
У  зеленому  лісочку
Квіти  розцвіли  тендітні,
А  у  них  "синенькі  очка".
Хрущик  дивом  дивувався
-  Що  за  квіти?  От  загадка!
В  мишки  сірої  спитався,
А  вона:
-Немаю  й  гадки.
Тут  і  равлик  виліз  жваво
Зі  своєї  мушлі-хатки,
Бо  йому  також  цікаво,
Що  за  квіти?  Де  загадка?
Але  відповідь  не  знали
Ні  комарик,  ані  жабка
Навіть  ящірка  питала
-Що  за  квіти?  Де  розгадка?
Аж  ось  на  соснову  гілку
Сіла  чорноока  галка:
-А  я  знаю!    Сині  квіти-
Це  фіалки!  Це  ж  фіалки!!!

Вірш  друкується  вдруге,  оскільки  зник  із  сайту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834665
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.05.2019

Колючі сережки

Вийшла  кізонька  на  стежку.
Зирк,  а  в  крапельках  роси
Аж  виблискують  сережки,
Неймовірної  краси!

Одягнула,  відчайдуха,
Ті  прикраси  залюбки.
Поколола  собі  вуха,
А  ще  спину  і  боки.

Кізка  сердиться.  Авжеж  бо!
Це  її  не  доснаги.
То  ніякі  не  сережки,
А  звичайні  реп'яхи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2019

Осіннє

Бруківка  вже  прикрашена  каштанами,
І  айстрами  зоріють  ганки.
Палають  синюватими  туманами
Бурштиново-холодні  ранки.


То  осінь  декорує  світ  довколишній  
У  жовто-бронзову  палітру.
Схилив  голівку  перестиглий  соняшник,
Стало  густим    терпке  повітря.


А  літо?...  Літо  холодом  огорнене
Останню  вирвало  сторінку.
Нам  залишаючи  лиш  теплі  спомини,
І,  на  мобільному,  –  яскраві  фотознімки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804958
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.08.2018

Журавлі

Знов  журавлі  подалися  у  мандри…
Але  куди  ж?  В  які  світи  незнані?

Туди..,  де  квітнуть  диво-олеандри
 І  в'ються  оксамитові  ліани,
Де  височіють  горді  кипариси,
Оливами  буяють  низовини  -
А  шлях  важкий…
Через  лимани,  миси,
Сухі  пустелі,  снігові  вершини...


І,  подолавши  кілометри-милі,
На  райський  острів  журавлі  прилинуть:
Купатимуться  у  шовкових  хвилях,
Ходитимуть  по  берегах  з  бурштину.

Та…
             серденько  все  ж  буде  пам'ятати
Куточок,  де  дитинство  вирувало.
Де  стелиться  чебрець  і  пахне  м'ята,
Де  бавилися,  мріяли,  зростали…


І  знов  зберуться  журавлі  у  мандри…
Їм  стежку  вкажуть  зорі  та  сузір'я.
І  заквітують  на  душі  троянди,
Як  прилетять  до  рідного  подвір'я!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2018

Потихеньку літо відпливає

Потихеньку  літо  відпливає
У  своїм  уквітчанім  човні.
А  над  річкою  туман  блукає,
І  холодним  шовком  огортає
Береги,  смарагдово-сумні.

Де-не-де  листочки  пожовтілі
Лагідно  пірнають  у  траву.
Фруктами  дерева  обважніли  –
Персики  зі  сливами  поспіли,
Пахне  медом  сад  в    оцю  пору.


Незабаром  дні  короткі  стануть,
І  заплаче  небо  голубе  -
Сірими  холодними  дощами
Над  лісами,  горами,  садами…

Поки  ж…
                         літо,  ще  в  човні  –  пливе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800827
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.07.2018

Хоробрий равлик

1

Уранці,  виліз  равлик  з  черепашки,
Поглянув  навкруги:
-Щось  тут  не  так!
Обсипалися  пелюстки  в  ромашки,
Схилився  до  землі  сухий  будяк.
Із  гілочок  летять  руді  листочки,
Заметушились  мухи  і  жуки.
Ховаються.  Хтось  –  під  старі  пеньочки,
Хтось  -    під  кору,  у  шпарки-дірочки…

2

-Скажіть,  куди  усі  так  поспішають?  -
спитав  маленький  равлик  в  павука.
-Ти  що  не  знаєш?  Від  зими  втікають!
Бо  для  тварин,  пора  ця  –  вкрай  важка.
Гулятимуть  холодні  хуртовини,
Затріскотить  мороз  і  злий  вітрисько.
Ти,  друже,  теж,  не  гай  а  ні  хвилини  -
Ховайся  хутко,  бо  зима  вже  близько!

3

-Та  я…я…  не  боюсь  морозів  лютих,-
хоробрий  равлик  вголос  закричав.
І  хай  зима  в  садочок  тільки  ступить,
Я  прожену  її!  Ген-ген,  за  той  ось  став…
Маленький  равлик  розсердився  трішки,
бо,  взимку,  треба  в  схованці  сидіти.
А  він    так  любить  прогулятись  пішки,
садочком,  де  цвітуть  барвисті  квіти.
А  ще,  він  любить  стиглі  полунички,
Солодке  яблучко,  м’якеньку  грушку.
І  повзати  весь  день  серед  травички,
У  заростях  зеленої  петрушки…

4

Тим  часом,  дні  коротшими  ставали,
Густим  туманом  вкрилися  долини.
Усі  дрібні  тваринки  поховались,
І,  тільки  равлик  все  чекав  на  зиму…
Одному  було  сумно  й  дуже    важко.
Він  змерз.  Та  все-таки  чекав,  чекав…
А  потім…  заховався  в  черепашку
І,  позіхнувши,  солоденько  задрімав…

5

…Коли  прокинувся  –  пташки  співали
І  пурхали  метелики  у  лузі.
Духмяні  квіточки  порозквітали,
І  він  побачив  своїх  давніх  друзів.
Подумав  равлик:
-  Я  заснув,  то  була  осінь!
А  де  ж  зима?  Куди  вона  подалась?
-А,  зрозумів!  Зими  не  було  зовсім!
Скоріш  за  все,  вона  мене  злякалась…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799908
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.07.2018

Про чаплю і жабку

На  болоті,  в  очереті,
Чапля  в  сірому  жакеті  –
Чап  -  чап!
Вже  пильнує  з-позаранку,
Щоб  не  втратити  сніданку
Так  -  так!
Цілу  днину  полювала
Та  нічого  не  впіймала
Ой  -  ой!
Відлітати  вже  збиралась,
Раптом,  жабка  показалась
Ква  –  ква!
Чапля  дзьоба  опустила  -
Бідолашну  ухопила
Хап  -  хап!
Та  й  поставила  ту  жабку  
На  листочок,  біля  кладки.
Ай  -  ай!

А  сама,  фартух  оділа
І  швиденько  полетіла
Так  -  так!
До  сусіднього  озерця,
Щоб  узяти  солі  й  перцю,
А  ще  кропу  та  петрушки,
Щоб  смачну  зварити  юшку.
Ням  -  ням!

Як  зібрала  всі  приправи  -
взялась  готувати  страву.
Тільки  підійшла  до  кладки
Глип  –  глип!
Як  у  воду  спритна  жабка  -
Стриб  -  стриб!...



***********

На  болоті,  в  очереті,
Чапля  в  сірому  жакеті  
Вже  пильнує  з-позаранку,
Щоб  не  втратити  сніданку.

Цілу  днину  полювала
Та  нічого  не  впіймала.
Відлітати  вже  збиралась,
Раптом,  жабка  показалась.
Чапля  дзьоба  опустила  -
Бідолашну  ухопила!

Та  й  поставила  ту  жабку  
На  листочок,  біля  кладки.
А  сама,  фартух  оділа
І  швиденько  полетіла
До  сусіднього  озерця,
Щоб  узяти  солі  й  перцю,
А  ще  кропу  та  петрушки,
Щоб  смачну  зварити  юшку.

Як  зібрала  всі  приправи  -
взялась  готувати  страву.
Тільки  підійшла  до  кладки
Дивиться,-  немає  жабки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798828
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.07.2018

Пташка

                                                                             Моїй  мамі



Там,  де  тоне  в  споришах  стежина,  
Там,  де  квітнуть  яблуні  й  калина  -
Пташка  щебетала,…  клопотала,
Діточок  до  серця  пригортала.
Їм,  збирала  зірочки  в  намисто,
Вповідала  казочки  барвисті;
Їм,  співала  ніжні  колискові
І  плела  віночки  із  любові;
Їм,  в  гніздо,  приносила  скоринки,
Витирала  з  оченят  сльозинки;
І,  у  спеку,  і,  в  життєву  зливу
Над  малими  розкривала  крила.


І  не  знала,  пташка,  відпочинку:
Літечком  трудилася,  і,  взимку.
Та  коли  ж  її  відпочивати?
Треба  пташенятам  помагати!
Вистачало  клопотів,  роботи
Кожен  день  –  усе  нові  турботи.
І,  хоча,  долала  часто  втома,
Не  жалілася  вона  нікому.


Там,  де  тоне  в  споришах  стежина,  
Там,  де  квітнуть  яблуні  й  калина  -
Гілочка  порожня  колихнулась.
Полетіла  пташка…й  не  вернулась…
Не  щебече,не  клопоче  пташка.

Як  без  мами  важко…  Як  же  важко…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797443
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.06.2018

Літо – це палітра ароматів

Пахнуть  пряно  стиглі  абрикоси,  -
У  мисчині,  на  вікні  веранди.
А  на  ганку,викупані  в  росах,
Розкривають  пелюстки  троянди.

В  вуликах  гудуть  рої  бджолині  -
Медом  липовим  вкривають  соти.
А  в  цей  час,  у  заростях  малини,
Випробовує  пташина  ноти.

В  небі,кольору  блакитних  флоксів,
Сонце  червоніється  томатом.
Запашне,  барвисте,стоголосе…
Літо  –  це  палітра  ароматів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2018

Літній вечір. У саду.

Відгорів  спекотний  літній  день,
Закотилась  сонця  паляниця.
Ще  торкається  проміннячком  вишень,
Але…  прохолода  не  бариться!

Видно,  як  природа  ожива,
Потихеньку  відступає  спека.
Он,  спочити  до  свого  гнізда
Повернулись  втомлені  лелеки.

У  гіллі  калини,  для  пташат,
Соловей  заводить  колискову.
І  несеться  садом  аромат
Із  розкритих  квітів  матіоли.

-Добре  як,  в  саду,  о  цій  порі,  -
Та  вже  треба  повертатись  в  хату:
Йду  по  оксамитовій  траві,
Стелиться  до  ніг  перцева  м*ята.

Щось  зашаруділо…в  спориші…  
Це  їжак  протоптує    стежину.
І  йому  цей  вечір  до  душі,  
Бо  проспав  гарячу  літню  днину.


Пурхають  метелики  нічні
Аж  тремтить  повітря  вечорове  -
Манять  їх  ефіри  запашні
Лілій  та  вечірниць  пурпурових.

Хочеться  продовжити  цю  мить
І  почути  цвіркунові  трелі.
Та…  природа  відпочинком  снить,
Тоне  сад  у  сірій  акварелі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795754
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.06.2018

Овечки. Хмаринки

На  зеленому  лужку,
На  квітковім  моріжку,
Де  квітують  льон  і  гречка  -
Мирно  паслися  овечки.
Всі  одягнені  в  м*якенькі,
Кучеряві  і  біленькі,  
і  пухнасті  пелерини,  -
Дуже  схожі  на  хмарини!

А  тим  часом…
По  блакитному  лужку,
Зоряному  моріжку,
Справжні  хмари  пропливали
Луг  зелений  поливали.
І  квітучий  льон,  і  гречку,
Там  де  паслися  овечки.
І  подумали  хмарини:
Що  пухнасті  пелерини,
Серед  квітів  і  травички,  -
Погубили  їх  сестрички…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795240
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.06.2018

Зайчикова мрія

Мріє  зайчик  про  будинок
Та  не  з  каменю  й  цеглинок,
А  з  добреньких  корінців
І  капустяних  листків:
Чи  салатових,  чи  білих  –
Аби  тільки  хрускотіли;
Можуть  бути  і  цвітні  -
Аби  лиш  були  смачні!


Мріє  зайчик  і  про  тин  –
З  помаранчевих  морквин:
А  чи    жовтих,  чи  брунатних  -
Аби  тільки  ароматних;
Із  маленьких,  чи  великих
Аби  тільки  соковитих.


Мріє  зайчик  і  про  грядку,
Де  б  росла  смачна  кульбабка.
Деревій  і  конюшина,
І  цикорій,  і  шипшина,
І  люцерна,  і  пшениця,  
Подорожник,  і  чорниці…


А  ще  хоче  квітничок,
Замість  квітів  –  бурячок:
Може  бути  і  цукровий,
І  столовий,  і  кормовий.
Чи  рожевий,  чи  руденький  -
Аби  тільки  солоденький.


Мріє  зайчик,  що  й  не  спиться…
Та  коли  ж  оте  здійсниться?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794710
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.06.2018

На гостини до літа

Простлало  тепленьке  літечко,
З  яскравих,  медових  квіточок,
Барвисто-м*яку  скатертину,
Та  й  кличе    комах  на  гостини.

-Збирайтесь    мої  любі  друзі,
Я  вас  пригощатиму  в  лузі!
Летіть  сюди  бджоли,  джмелики,
Жуки  і  барвисті  метелики.
Нектару  повнісінькі  чашки
Вам  приготували  ромашки,
Маки,  кульбабки,  дзвіночки,
Волошки  –  блакитні  очки.
Скоріше  збирайте  у  жменьки
Пилочок  солодко-жовтенький.


А  вам  гусенички,  хрущики  -
Листки  зеленіють  на  кущиках:
Салатові,  ніжні,  духмяні,
Хрусткі,  соковиті,  і  пряні.

І  ви  пташечки  прилітайте  -
Смачненькі  дари  споживайте.
Для  вас  дозріває  зіллячко,
 Із  трав  запашне  насіннячко.


Запрошую  всіх!  Не  баріться!
Смакуйте  і  веселіться!
Та,  лиш  не  забудьте,  рослинам
Подякувати  за  гостини:
Кожній  травинці  та  квіточці,
І  звісно  ,  щедрому  літечку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794484
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.06.2018

Гурманка

У  дубовий  ліс,  лиш  уявіть,
Завітав  Бамбуковий  ведмідь…
Може  то  ведмедиця,  -  не  знаю  –
Одним  словом,  панда  із  Китаю.

Так  от…  стали  звірі  міркувати:
Чим  шановну  гостю  пригощати!?
Думали!  І  розбрелись  усі
По  домівках,  щоб  знести  харчі.

Поприносили  зайці  морквинки,
Олені  –  сінця  і  конюшинки.
Кабани  –  зеленого  гороху,
Жолудів  та  ще  й  картоплі  трохи.

Білки  і  бурундуки  сіренькі
Принесли  горіхів  повні  жменьки.
Миші  –  кукурудзи  і  квасолі,
Меду  і  нектару  -  дикі  бджоли.

Притягнув  ведмідь  цілу  корзину
Ароматних  ягідок  ожини.
Сиру  і  м’яска  –  руденька  лиска,
Навіть  вовк  приніс  кісток  пів-миски.

Та-от  тільки  панда  крутить  носом,
Не  смакують  їй  ні  мед,  ні  просо...

Буде  звірям  другий  раз  в  науку:  
Панда  їсть  лиш  гілочки  бамбуку  -
І  в  обід,  і  ввечері,  і  зранку…
Ось  така  –  бамбукова  гурманка!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793993
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.06.2018

Золотий човник

Казка



1

У  полі,  серед  трав  пахучих,
Жив-поживав  цвіркун  веселий.
Під  листям  будяків  колючих
Була  у  коника  оселя.

Він  був  славетним  музикантом,
Любив  на  скрипочці  пограти.
А  також  володів  талантом  -
Далеко  й  високо    стрибати.

Прокинеться,  бувало,  рано,
І  ну  швиденько  у  мандрівку.
Стрибає  помежи  листками,
По  стеблах,  квітам  по  голівках.

2

Стрибаючи  одної  днини,
Цвіркун  натрапив  на  струмочок.
А  поряд  гнулася  стеблина,  -
Це  очеретяний  місточок.

До  себе  коник  мовив  гордо:
-Струмок  мені  не  перешкода!
Навіщо  міст?  Я  ж  майстер  спорту!
Стрибнув  –  і,  булькнувся  у  воду.

Кричить  цвіркун:  -На  допомогу!
Волає,  та  ніхто  не  чує,  -
Немає  поблизу  нікого…
Та  хто  ж  комаху  порятує!

3

Геть  засмутився  бідний  коник,
Вже  борсатись  немає  сили.
Аж  бачить,  -  золотистий  човник
Прямує  по  зелених  хвилях.

На  човника  стрибун  забрався,
До  берега  поплив  швиденько:
-Без  тебе  я  б  не  врятувався!
Спасибі,  друже  дорогенький!

Ось  так-от  вибрався  з  води
Зарозумілий,  гордий  коник.
А  що  було  б  якби  туди  
не  поспішив  хоробрий  човник?


4

Ви  скажете  -Це  що  за  казка?
І  де  такі  дива  бувають?
Що  у  струмку,  посеред  ряски
Із  золота    човни  блукають?

І  зовсім  це  не  таємниця,
А  човники  таки  існують:
Їх  панна  Осінь-чарівниця,
З  листочків,  власноруч,  майструє.

Фарбує    їх  у  позолоту,
Що  має  у  великій  скрині.
Це  трішки  клопітка  робота,
Та  не  для  осені-майстрині…

А  вже  як  вітерець  подує  -
То  золоті  човни-листочки
Щоднини  весело  мандрують  
І  по  ставках,  і  по  струмочках…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793885
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.05.2018

Журавлик-листоноша

Скінчилась  снігова  пороша…
І  ген,  з-за  моря-океану
Летить  журавлик-листоноша,
Несе  важливу  телеграму.

А  в  ній  є  вісточка  чудова
І  для  дітей,  і  для  дорослих…
Це  пише  Літо  кольорове:

«До  всіх  вас  поспішаю  в  гості!
Несу  гостинці  у  корзині:
Малину,  вишні,  полунички,
Солодкі  гарбузи  і  дині,
Пахучі  сливи  і  порічки.

Лісам,  садкам  -  шовкові  шати,
М*які  і  ніжні,  з  малахіту.
Полянам  -  килими  із  м’яти,
Лугам  –  букети  різних  квітів:

Сокирки,  маки  та  волошки,
Ромашки,  дзвоники  сріблясті.
А  ще  духмяного  горошку  –
Полям,  із  житечком  хвилястим.

Струмочкам  і  озерам  синім
 Несу,  із  дощику,  намисто,
Гаям  –  мелодії  пташині,
І  щебетання  голосисті.

Усі  отримають  дарунки,
Є  вдосталь  і  плодів,  і  квітів!
Отож,  збираю  свої  клунки
І  вирушаю!    
                               Ваше  Літо!»


Хоч  натомив  в    дорозі  крила  ,
Журавлик,  все-таки,  приніс  -  
Від  Літа  вісточку  важливу:
У  сад  і  поле,  гай  і  ліс…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793641
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.05.2018

Дятел-шкідник!?

Казка

1
Хтось  у  лісі,  на  світанку,
Повно  галасу  зчинив!
Стукотить  безперестанку,
Всіх  тваринок  розбудив!
Аж  поскрипують  гілляки
Від  ударів!?
 Просто  жах!
Та  це  ж  дятел-розбишака!
От  невихований  птах!!

2
Розсердилися  тварини,
І  зібралися  гуртом,
На  нараду,  під  ялину:
-Що  ж  робить  із  шкідником!?
Виступили    короїди
Черв*ячки  і  вусачі:
-Та  від  дятла  одні  біди,
Знають  це,  мабуть,  усі.
Ми  частенько  –  невеселі,
Бо  полює  він  на  нас,
Наші  знищує  оселі.
З  дятлом  –  поквитатись  час.
Тож  давайте  проженемо
Ми  нахабу  назавжди.
Та  й    спокійно  заживемо,
І  не  знатимем  біди!

3
Так  зробили,  як  сказали:
Дятла  з  лісу  геть  прогнали.

А  тим  часом,  під  корою,
В  стовбурах  дерев  кремезних,
Злісні  шкідники,  юрбою,
Звели  міста  величезні.
Черв*яки,  жуки,  личинки
Розгорнули  будівництво  -
Свердлять,  точать  деревинку…
І  спокійненько  їм  спиться.
І  почали  панувати...
Дятла  вже  давно  немає,
Тож  нищити  й  руйнувати
Їм    ніхто  не  заважає…

4
Та  от  буки,  граби  й  клени
Цьому  зовсім  не  радіють:
Були  крони  в  них  зелені,
А  тепер  чомусь  жовтіють.
Сипляться  кори  шматочки
І  у  дуба,  і  в  ліщини.
Покрутилися  листочки
У  красуні  горобини.
Стали  стовбури  всихати…
У  зажурі  -  ліс  крислатий.

5
Спохватилися  тварини
І  забили  на  тривогу.
Ой  біда!  Дерева  гинуть!
Поспішіть  на  допомогу!
Клич  отой  багато  чуло,
Тож  злетілась  різна  птиця:
Горихвістки  і  зозулі,
 І  вівсянки,  і  синиці…
Ліс  почали  рятувати,
Лускають  дзьобами  справно.
 Та  жуків  повитягати  
Не  так  легко.  Справа  марна!
Бо  глибоко  під  корою  
Короїди  злі  засіли.
Кличуть  звірі  дятла  знову,
Бо  давно  все  зрозуміли.

6
 «Вибач  нам,  строкатий  друже!
Помилялися  ми  дуже!
Не  барися  ні  хвилини!
Прилітай,  бо  ліс  загине!».

Дятел  довго  не  вагався.
Прилетів.  За  діло  взявся.
Дзьобом  вмить  застукотів
На  біду  лихих  жуків.
Хвацько  вийняв  із  щілинок
Ненажерливих    личинок.

7
З  того  часу,  вже  віками
Дятел  в  лісі  у  пошані.
Звикли  звірі  і  до  стуку,
Навіть  раді  цьому  звуку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792294
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.05.2018

Диво-скриня

Загадка

Чула  я,  що  в  далях  синіх,
За  горбочками    й  лісами
Є  велика  диво-скриня  -
Незвичайна,  з  чудесами!

В  ній  сади  є,  і  долини,
І  галявини  безкраї…
Серед  них  лежать  перлини,
Зірочки  по  дну  блукають.

В  скрині  мешкають  істоти,
Їх  багато  дуже,  друзі:
Це  акули,  кашалоти,
Риби,  скати  та  медузи…

Там  печери  є  в  глибинах,
Завжди  затишно,  просторо...
Ось-така  от  диво-скриня!
Здогадалися?    Це  -    (…море).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791248
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.05.2018

Розкажи мені казку…

Розкажи  мені  казку...

…Про  зелений  садок,
У  якому  так  рясно
Розквітає  бузок.

Як  листки  розпускає
Виноградна  лоза;
Спраглі  трави  вмиває
Вечорова  гроза.

Розкажи  про  каштани
Що  горять  вздовж  доріг.
Про  лілові  тюльпани,
Про  пелюстковий  сніг.

…Про  лавандове  небо
І  духмяні  зірки.
Розкажи,  як  у  вербах
Мостять  гнізда  пташки.

…Про  малинові  ранки  
І  вже  теплі    дощі.
Як  гудуть  на  світанку
Серед  листя  хрущі.

...Про  природу  чудесну  -
В  лісі,  в  полі,  в  гаю…
Хочу  слухати  весно
Ніжну  казку  твою!

Розкажи  мені  казку…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790820
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.05.2018

Переполох

Хмаринка  в  небі  сумувала,
І,  щоб  побавитися,  взяла
Та  й  на  галявинку  зелену
Сипнула  срібних  крапель  жменю.

І  ось  одна  мала  краплина
Упала  на  листок  ожини.
А  на  листку  –  джміль  волохатий
Зібрався  трішки  подрімати.

Та  от  краплиночка,  що  впала
Його  страшенно  налякала.
Сполоханий,  гукнув  щосили:
-Всі  розбігайтесь:  Дощик!    Злива!

В  ту  мить  усі  дрібні  тваринки
Позалізали  у  шпаринки:
Метелики  -  попід  листочки,
Смугаста  гусінь  -  під  грибочки.  
Зелений  коник-цвіркунець  -
Стрибнув  під  сірий  камінець.
Налякані  руді  мурашки
Принишкли  в  пелюстках  ромашки.
Під  парасольками  кульбабки
Сховалися  жуки  і  бабки.
Навіть  голодні    павуки
Лишили  сіті-гамаки
І,  разом  з  мухами  й  клопами,  
Сховались  спритно  під  листками.

Порозбігались  всі  комахи  -
Тремтять  у  схованках  від  страху.
І  лиш  хмаринка  здивувалась:
-Ой!  А  куди  всі  поховались?
Я  лиш  побавитись  хотіла!

І  з  вітром  гратись  полетіла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789804
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.05.2018

Тюльпан-будиночок

1

Історія  ця  трапилась  весною:
Вусатий  жук,  який  всю  зиму  спав,
В  щілинці  під  дубовою  корою,  -
Прокинувся,  і  дзвінко  задзижчав!
А    далі    всівся  на  м*яку  травинку,
На  сонці  вусики  свої  погрів.
Змахнув  крильми,  і  вже  через  хвилинку
Він  жваво  у  небесну  синь  злетів.
Минувши  чисту  річечку  і  кладку,
Жук  поспіхом  проникнув    у  садок.
І  вирішив,  що  треба  для  початку
Знайти  собі  житло  серед  квіток.

2

В    цей  час  уже  розквітнули  тюльпани:
Так  схожі  на  палаци  із  казок    -
Лілові,  білі,  жовті  і  багряні!
В  одному  з  них  замешкав  наш  жучок.
І  затишний  будиночок  на  ніжці
Від  холоду  його  оберігав.
М*які  пелюстки  стали  теплим  ліжком  -
До  квітки  жук  щоднини  прилітав.
Всю  ніч  посеред  запахів  чудових
Він  бачив  безліч  кольорових  снів.
А  вранці  із  пелюсточок  махрових
Збирав  росу,  вмивався  і  летів.

3

Але  одного  дня  тюльпан-хатинка
Зігнув  голівку  низько  до  землі
Посипались  пелюстки,  мов  росинки
Та  рознеслися  вітром  по  ріллі.
Вернувся  жук  й  заплакав  бідолаха
-Куди  це  мій  будиночок  пропав?
На  галас  той  злетілись  всі  комахи,
Та  як  допомогти  -  ніхто    не  знав!

4

На  щастя,  в  мить  цю,  садом  пролітала
Стара  та  мудра  тітонька  бджола.
Вона  всі  таємниці  квітів  знала,
Частенько  з  ними  бесіду  вела.
Бджола  промовила,  хитнувши  головою:
-Будинок  твій  знов  розцвіте  весною!
Та  не  сумуй!  Попереду  все  літо!
В  саду  розквітне  ще  багато  квітів,
Зодягнені  в  барвисті  одежинки.
Тож  поміж  них  знайдеш  нову  хатинку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789360
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.04.2018

Подорож Білого ведмедя

Казка

1
У  холодній  Антарктиді,  
Де  біліють  сніжні  глиби.
Де  мороз  і  хуртовини
Шиють  крижані  перини.
Де  не  тане  вічний  лід  -
Жив  собі  один    ведмідь…
Білий,  наче  з  молока,
Схожий  на  сніговика.
Більш  за  все,  на  цілім  світі,
Рибку  він  любив  ловити.
Мав  ведмідь  сачок  і  вудку,
Тож  робив  це  діло  прудко.

2
Якось    він  засумував,
Їсти  й  спати  перестав.
Виявляється,  ведмедю
Закортіло  з'їсти  меду.
Тільки  мріяв  він  дарма  -
 Бджіл  на  полюсі    нема!.


Думав  собі  бідолаха:
-Що  я  за  такий  невдаха!?
Бурий  родич  мій,  Бурмило,
Мед  їсть,  ледь  не  через  силу!
Тож,    він  вирішив  негайно
В  подорож  податись,  дальню.

3
У  корзину  взяв  харчів  –
Жменьку  сухих  корінців,
М'яса  в'яленого  скибку,
В'язочку  смачної  рибки.
І  в  дорогу,  морем  синім,
Поплив  ведмідь  на  крижині.
Щоб  не  сумно  мандрувати,
Пісеньку  почав  співати.
Так  мугикав  він  під  ніс:
-Віднайду  зелений  ліс.
Саме  там,  як  і  годиться,
Живуть  бджілки-трудівниці.
В  них  попрошу  меду  -  діжку,
Та  й  поласую  ним  трішки.

4
Так  співав,  що  й  не  помітив,
Як  пригнав  крижину  вітер  -
В  тепле  море,  води  тихі,
І,  тут  трапилося  лихо,
Що  ведмедеві  й  не  снилось:
Та  крижина  -  розтопилась.
І  незграбно,  мов  колода,
Бідолаха  впав  у  воду.
Замочив  свого  кожуха,
Води  набрав  повні  вуха.
Та  пусте!  Це  лиш  вода.
Далі  трапилась  –  біда!

5
Плюскіт  цей  гучний  зачули
Злі,  від  голоду,    акули.
І  уже  відкрили  пащі.
Закричав  ведмідь:
-  Нізащо!
І  поплив,  хутчіш  за  рибу,
Він,  назад  до  Антарктиди.
-Хай  їм  грець,  отим  акулам.
Ледве  втік!  Не  проковтнули!


6
Ох  мандрівка  не  проста,  -
Залишився  без  хвоста!  
-Та  нащо  мені  той  мід?  –
Бурмотів  під  ніс  ведмідь.


-Краще  рибки  наловлю  –
Більш  за  все  її  люблю!
Він  ще  трішки  побурчав,
Ну  а  потім  вудку  взяв,
І,  до  ополонки  швидко,
Почвалав  ловити  рибку.

Тож    і  досі,  діти,  меду
Не  їдять  Білі  ведмеді!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782072
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.03.2018

Зернинка

Через  полечко  пшеничне,
Поміж  соломинки.
Бігла  мишка,  невеличка,
 Та  й  знайшла    зернинку.
Взяла  знахідку  у  лапки
Гризунка  хитренька.
А  тоді  до  нірки-хатки
Помчала  хутенько.
Бігла,  і  не  озиралась,
Обережно  й    тихо.
А  як  в  нірку  наближалась  -  
Трапилося  лихо...
Зачепилась  за  стеблинку
Гризунка,  і  впала.
Покотилася  зернинка,
І  кудись  пропала.
Розридалась  мишка  бідна...

-  Та  не  плач,  сіренька!
Зникла,  але  не  безслідно
Зернинка  маленька.
Закотилась  у  шпаринку,
Або  під  листочок.
Влітку  виросте  з  зернинки  -
Справжній  колосочок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776870
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.02.2018

Проліски

Розтанув  сніг...  Зима  вже  не  лютує.
Розлилися,  дзюркочучи,  струмки.
У  лісі  ніби  тиша  ще  панує,
Та  перші  вже  з*явились  квіточки.

Ще  холодно,  а  вже  рясніють  квіти!
Дивуюсь  –  і  ніяк  я  не  збагну.
Еге  ж  !  Вони,  мабуть,  тому  розквітли,
Щоби  зустріти  першими  весну.

Я  підійду  поближче,  приглянуся,
А,  може,  то  примарилось  мені...
До  квіточки  легесенько  торкнуся,
Попещу  пелюстки  її  сумні.

У  книзі,  ще  давно,  я  прочитала,
Що  ці  рослини  пролісками  звуть.
А  вчитель  на  уроці  так  сказала:
-  Вони  весною  ранньою  цвітуть.
В  природі  залишилось  небагато
Блакитних  квітів  дивної  краси,
Тож  ми  повинні  їх  оберігати,
Охороняти  їхній  дім  –  ліси.

Її  слова  мені  запам*ятались.
Я  не  зірву  цю  квітку  чарівну.
Хай  проліски  цвітуть  усім  на  радість,
І  провіщають  кожен  рік  весну!


2000  рік

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775790
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.02.2018

… підсніжниками білими

Ще  вчора,  в  срібно-крижанім  вінку,
У  білій  сукні,  з  шаллю  кришталевою,
Зима  кружляла  в  сніжному  танку,
І  гордо  величалась  королевою!


Безжально  склила  ріки  і  стави,
Метала  сніговицями,  мов  стрілами!
Сьогодні  ж,  перед  виходом  весни  -
Заплакала
                                 ...підсніжниками  білими!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2018

Порожня колиска

Порожнє    лелече  гніздо  одиноко  стоїть
У  кроні  стрункої  акації,  поблизу  хати.
Іще  восени,  здійнялися  лелеки  в  політ,
Мабуть,  полетіли  весну  барвінкову  шукати…


Гніздо  -  то  колиска,  наповнена  ніжним  теплом….
Щороку  у  нім  виростають  малі  лелечата.
Під  зорями  ясними  і  материнським  крилом  
Вони  засинають,    ростуть,  роблять  спроби  літати.


Стареньке  гніздо  –  неприступна  фортеця  і  дім!
Тут  кожна  галузка  любов*ю  батьків  обігріта,
Щоб  затишно  було  малечі,  все  літечко,  в  нім.
Зимою  ж  -    холодне,  самотнє,  шматоване  вітром!........


Але,  вже  невдовзі,  прилинуть  лелеки  в  село,
Акація  вкриється  квітом.  Весна  уже  близько!
І  знову    цвістиме  життям  одиноке  гніздо!
Знов  будуть  пташата!
                   А  поки…            порожня    колиска!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2018

Колюча одежинка

Загадка


Відгадайте-но,  малята,
Хто  я?  Як  же  мене  звати?

Мешкаю  в  густім  лісочку,
Де  дерева  і  грибочки.
Маю  безліч  колючок...
Ні-ні!    Я  -  не  їжачок!
Хоч,  із  їжачком  у  мене
Схожі  одежинки,
Бурий  він,  а  я  -  зелена,
І  струнка  -  ...      (ялинка).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771640
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.01.2018

Колюча сніжка

Зазвичай,  серед  зими,
Як  щипа  мороз  тріскучий
Смачно  спить  і  бачить  сни,
В  нірці,    їжачок  колючий.


Та  одного  разу,  в  ліс,
Завітали  хуртовини.
Намели  заметів  скрізь:
І  в  ярочку,  і  в  долині.


Від  світанку  до  зорі'
Так  вже  дмухали  щосили.
Що  звірятко,  у  норі,
Ненавмисно,  розбудили.


Позіхнувши,  їжачок
Листя  обібрав  зі  спинки.
Обтрусивсь  від  гілочок,
Виткнув  носика  з  хатинки.


Потім  виліз  за  поріг,
Все  навколо  роздивився.
А,  коли  побачив  сніг,
То  страшенно  розлютився:


-Хто  на  мій  поріг  приніс
Стільки  крижаної  вати!?
-Хто  шумить  на  цілий  ліс,
Й  не  дає  спокійно  спати?


Грізно  їжачок    кричав,
Тупав  ніжками,  сварився.
Потім  посковзнувся,  впав
І  з  горбочка  покотився.


Обгорнувся  у  сніжок,
Що  стелився  вздовж  доріжки.
І  став  схожим    їжачок  -  
На  пухку  колючу  сніжку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771260
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.01.2018

Сунички для ведмежати

Казка


1

Рано-вранці,  із  барлоги,
Висунулося  звірятко:
Безтурботне  й  клишоноге
Непосида-ведмежатко!
Вмило  мордочку  швиденько,
З*їло  чемно  кашу  манну,
І  почапало  раденько
По  сунички,  на  поляну.

2

Так  вже  ягідки  шукало,
І  ретельно  заглядало
Під  кожнісінький  листочок
Під  грибочок,  під  пеньочок.
І,  нарешті,  у  травичці
Показалася  суничка.
Та  така  уже  духмяна,
Солоденька  і    рум*яна.

Але,  тільки-но  дитятко
Клишоноге  ведмежатко
Простягнуло  свою  лапу,
Щоби  ягідку  зірвати:
Равлик  вигулькнув  з  травички
І  сказав:  
-  Моя  суничка!
Тож  облиш  і  не  чіпай.
Краще  іншу  йди  шукай!


3

Ведмежатко  не  здавалось,
Знов  на  пошуки  подалось.
В  кожну  зиркнуло  щілинку
Під  берізку,  під  ялинку.
І,  нарешті,  у  травичці
Показалася  суничка.
Та  така  уже  духмяна,
Солоденька  і  рум*яна.

Але,  тільки-но  дитятко
Клишоноге  ведмежатко
Простягнуло  свою  лапу,
Щоби  ягідку  зірвати:
Як  цвірінькнула  синичка:
-Зачекай!  
Моя  суничка!
Тож  облиш  і  не  чіпай.
Краще  іншу  йди  шукай!


4

Ведмежатко  спохмурніло.
Дуже  вже  йому  кортіло
На  пеньок  сухий  присісти
Та  ягід  пахучих  з*їсти.
І,  ось,  знову  у  травичці
Показалася  суничка.
Та  така  уже  духмяна,
Солоденька  і  рум*яна.

Але,  тільки-но  дитятко
Клишоноге  ведмежатко
Простягнуло  свою  лапу,
Щоби  ягідку  зірвати:
Як  мурашка  невеличка
Зойкнула:  
-Моя  суничка!
Тож  облиш  і  не  чіпай.
Краще  іншу  йди  шукай!

5

І  розрюмсалось  бідненьке
Ведмежаточко  маленьке:
-Хочу  ягідку  смачненьку!
Ну,  хоча  би    невеличку…
Хочу,  хочу  теж  суничку!


6

Саме  в  цю  саму  хвилинку
Сонце  вийшло  з-за  хмаринки.
І  побачило,  неначе  б,
Як  звірятко  гірко  плаче.
Стало  йому  жаль  малого…
Тож,  прийшло  на  допомогу.
Й,  підрум'янило  малятку
Непосиді-ведмежатку
Смачних  ягід    повну  жменьку!
-Хай  поласує  маленьке!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770896
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.01.2018

Білі бджоли

Загадка

В  світі  різні  є  дива'…
Подивіться  лиш  навколо!
От,  наприклад,  чи  бува',
Чули  ви  про  білі  бджоли?


Не  кусають,  не  дзижчать,
Не  готують  диво-меду.
А  в  садки  й  гаї  летять
Цілим  роєм,  прямо  з  неба!


Саме  там  вони  живуть:
В  білих  вуликах-будиннках,
Що  хмаринками    зовуть.
Білі  бджоли  –  це  …  .  (  сніжинки  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769105
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.01.2018

Нечемний зайчик

Казка

1
Як  тільки  випав  перший  сніг,
То,  вмить  зайчиха-мама
Зібрала  діточок  своїх
На  лісовій  поляні.
І  так  промовила  вона:
-Мої  зайчата  любі!
До  нас,  у  ліс,  прийшла  зима,
Сніг  розсипає  всюди.

2
Уважно  гляньте  ось  сюди  –
Тут  візерунки  дивні.
Це,  на  снігу,  свої  сліди
Залишили  тварини.
Багато  з  них,  вдень  і  вночі
Полюють  на  зайчаток.
Отож,  вам  слід  навчитися
Їх  добре  розрізняти.

3
Ось,  це  -  сліди  руденької  
І  хитрої  лисиці.
Ось,  це  –  хоч  і  маленької
Та  хижої  куниці.
Тут,  вовк  стежину  протоптав  -
 Страшний  та  ще  й  зубастий.
Із  радістю  б  посмакував
Він  зайчиком  пухнастим.

4
Так  вчила  мама  малюків…
Але  один  Вуханчик,
Учитись  зовсім  не  хотів.
Це  був  -  нечемний  зайчик.
Вертівся,  бігав  і  стрибав,
Всю  витоптав  поляну.
Нічого  не  запам*ятав
З  того,  що  вчила  мама.

5
Тому,    і  трапилась  біда
Із  зайчиком  нечемним.
У  лісі  якось    заблукав.
Злякався.  Й  не  даремно.
Бо  він  не  знав  куди  іти,
Таке  все  не  знайоме.
Навколо  різні  є  сліди  –
Які  ж  ведуть  додому!?.

6
А  поки  думав,  крадькома,
Вже  вечір  наближався.
Отож,  Вуханчик,  навмання,
Швидесенько  подався
В  якусь  нору.  Туди  вела  
Протоптана  стежинка.
То,  виявляється,    була'
Лисиччина  хатинка.

7
На  щастя,  лиски  не  було',
Вона  іще  раненько
Подалася  в  якесь  село  –
По  курочку  рябеньку!
Тим  часом,  сина  свого  скрізь
Шукали  мама  й  татко.
Обнишпорили  цілий  ліс,
Й  таки  знайшли  дитятко.

8
От,  у  яку  біду  попав
Той  зайчик    неслухняний!
Він,  з  того  часу,  чемним  став,
І  слухається  маму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768186
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.12.2017

Зима на подарунки не скупиться

Зима  на  подарунки  не  скупиться  -  
У  білий  шовк  закутала  тераси.
Під  стріхами  хатин,  як  і  годиться,
Розвісила  із  кришталю  прикраси.


Доріжечки  сніжком  припорошила,
В  розкішне  хутро    нарядила  ганки.
На  кожну  шибку  старанно  пошила
Сріблясті,  з  візерунками,  фіранки.


А  скільки  перлів,  скільки  самоцвітів
Розсипала,  що  й  не  порахувати?!
Вони  яскраво  мерехтять  на  світлі.
Зима,  і  справді,  –  щедра  та  багата!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767100
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.12.2017

Не зрубаємо ялинку!

Не  зрубаємо  ялинку
Любі  друзі,  любі  діти!
Для  птахів  вона  хатинка,
Що  в  її  гніздяться  вітах.

А  малесеньким  зайчатам,
Що  ховаються  від  вовка.
Її  гілочки  крислаті
Служать  прихистком  і  сховком.

Навіть  крихітна  ялинка  –
То  окраса  для  природи.
Справжня  лісова  перлинка!
Не  зробімо  її  шкоди!

Та  й  насіннячком  із  шишки
Люблять  дятли  смакувати.
А  ще  білочки  і  мишки,
Шишкарі  і  їх  пташата.

Не  зрубаємо  ялинку
Так  бездушно  й  необачно!
А  за  це  птахи  й  тваринки
Будуть  нам  безмежно  вдячні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766659
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.12.2017

Тітонька Зима

Добра  тітонька  Зима
Забарилася  десь  трішки…
Снігу  й  досі  ще  нема,  -
Діти  ж  хочуть  грати  в  сніжки!
Білого  сніговика  -
Теж  зліпили  би  охоче.
Та  погода  –  он  яка!  
Замість  снігу,  дощ  хлюпоче.
Як  почула  те  Зима,
То  малечі  так  сказала:
-З  вами  в  сніжки  я  б  сама,
 З  задоволенням,  пограла.
Та  от  тільки,  на  біду,
Загубила  окуляри.
А  без  них  я  не  спряду
Снігові  пухнасті  хмари.
Бачте,  зовсім  вже  стара,
І  тому  не  добачаю.
Як  сумує  дітвора
Бачу.  Тому  запевняю.
Хай  лиш  тільки  віднайду
Окуляри.  І  вже  сміло
Снігом  землю  замету,
Не  сидітиму  без  діла!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766566
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.12.2017

Ледачий борсук

Казка

1
Щойно  осінь  жовтоброва
У  ліси  ступила  крок,
Як  листочки  кольорові
Облетіли  з  гілочок.
Хоч  шурхочучи,  та  тихо
Вкрили  мохові  коври.
На  цей    шурхіт  борсучиха  
Виткнулася  із  нори.

2
-Гей,  борсуче,  подивися
Скільки  листячка  кругом!
Тож  хутенько,  не  барися,
Йди  до  лісу,  та  з  мішком.
Назбирай  листочків  трішки
І  стеблиночок  з  трави.
Буду  я  стелить  доріжки,
Набивати  подушки.́
Незабаром,  хуртовини
 Принесе    у  ліс  зима,
А  в  нас  жодної  перини
Ще  тепленької  нема!

3
-Знову  йти  у  ліс,  ще  й  пішки!  -
Злий  борсук  пробурмотів.
Він  ледаченький  був  трішки,
Йти  далеко  не  хотів.
Біля  їхньої    хатинки
Виросли  (борсук  це  знав)  -
Три  красунечки-ялинки.
Він  з  них  голок  й  назбирав.
А  як    приволік  до  хати
Та  й  в  нору  уже  заніс  -
Борсучиха  ж    верещати
Почала  на  цілий  ліс!

4
-Що  за  витівки,  борсуче?
Ти  чого  набрав  в  мішки́?
Де  ти  бачив,  щоб    колючі
Були  ковдри  й  подушки!?
От  ледащо,  начувайся!
Геть  колючки  забирай!
Знов  до  лісу  повертайся
І  листочків  назбирай!
Та,  щоби  були  махрові,
Оксамитові,  сухі.
Хоч  кленові,  хоч  дубові,
Тільки,  щоб  були  м’які.
Не  принось  лишень  до  хати
Ялинові  голочки́,
Бо  поколять  борсучата
Свої  лапки  і  бочки.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761534
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.11.2017

Чудернацький велетень

Загадка

Хочеш  вір,  а  хоч    не  вір,
Мій,  маленький,  друже.
Є  у  нашім  лісі  звір  –
Здоровенний  дуже!
Бачив  я  його  колись  –
Темне  хутро  має.
Та  не  бійся,  не  трусись,
Звір  цей  не  кусає!
І,  на  вигляд  цей  дивак,
Наче  -  боязливий.
Та  повір,  що  це  не  так!
Дуже  він  сміливий.
Надто  сильний  і  швидкий,
Має  довгі  ноги.
А  на  голові  своїй
Носить  грізні  роги.
Друже,  так  мені  здалось,
Знаєш  ти  відгадку.
Цей  дивак  –  звичайний….  (Лось)
Ось  така  загадка!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761130
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.11.2017

Борсучок

Хто  це  стежкою  бреде  -  
Сірий  і  пухнастий?
Це,  малята,  лісом  йде  -
Борсучок  смугастий.

І  не  йде  він,  а  біжить,
Хвостиком  виляє.
Та  куди  ж  бо  це,  скажіть,  
Борсук  поспішає?

Ви,  не  знаєте  куди?  -
До  своєї  хатки!
Бо,  несе  смачні  гриби  
У  маленьких    лапках.  

Свій  запас  він  покладе́
У  нору,  в  кладову.
Ну,  а  потім  в  ліс  піде́
По  грибочки,  знову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761002
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.11.2017

Найкращий килим

Що  то  за    така  морока?
Від  зими  і  до  весни
Все  сваряться  пори  року  -
В  кого  кращі  килими!?

-Я,  тчу  килими  –  розкішні,  -
розпинається  Зима.
-І  пухнасті  й  білосніжні,
І    біліших  вже  нема!
А  як  сонечко  освітить
Срібний  килимів  наряд  -
І  алмази  й  самоцвіти
Тоді  щиро    мерехтять.

-Мої    килими  не  гірші  -
із  зеленого  сукна.
І,  на  дотик    дуже  ніжні,  -
хвалиться  й  собі    Весна.
-Оксамитово-  м’якенькі,
вкриті  перлами,  з  роси.
Малахітові,  легенькі  -
Неймовірної  краси!

Літо  втрутилось  в  розмову:
-Сперечаєтесь  дарма!
Таких  килимів  чудових,
Як  мої  –  ніде  нема!
Бо  ж  гаптовані  з  яскравих
 кольорових  ниточок.
Візерунки  в  них    цікаві,
Із  барвистих  квіточок.

-Та  вже  годі,  перестаньте  -
мовить  Осінь  і  собі.
-На  мої  коври  погляньте:
Жовті,  бурі    і  руді.
І  яскраві,  і  барвисті  ,
Із  мережок  золотих
Та  м'якесенького    листя.
І  ніде  нема  таких!

Сперечаються    і    досі,
Ніяк  згоди  не  дійдуть  -
Весна  літо  зима  й  осінь.
…Й  далі  килими  прядуть…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759143
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.11.2017

Золота Лебідка

Змахнула  Осінь  чарівним  крилом…
Засумувала  Золота  Лебідка,  -
Під  білосніжним  сніговим  рядном  ,
Від  холоду  вмира  остання  квітка.

Огорнена  у  смуток  і  печаль  -  
Зронила    на  поля  дощу  сльозинки…
Збираючись  летіти  в  синю  даль  -
На  згадку    кинула  іще  листки-пір'їнки.

-Прощай  Лебідко!  Тільки  повернись!
Вона  -  лише  крильми  затріпотіла.
Піднялась  гордо  у  небесну  вись  -
І  полетіла…  в  вирій    полетіла!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758256
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.11.2017

Подарунки

До  лісу,  в  діброву,
У  пору  чудову
Осінь  завітала  –
Дари  роздавала.
Кленам,  на  їх  крони  -
Золоті  корони.
Красуням-берізкам  –
Коштовні  підвіски.
Кущам  горобини  –
Червоні  хустини.
Для  вільхи  і  грушки  –
Жовті  капелюшки.
Липам  серцелистим  –
Фартушки  барвисті.
Ліщині  для  втіхи
Сережки  з  горіхів.

Не  знайшлось  гостинця  –
Лиш  одній  ялинці…
Та  чомусь  не  сумно
Лісовій  красуні!
Чекає    ялинка  
На  дарунок  -  взимку.
Вже  Зима,  завзято,
Буде  їй  в'язати
З  шовкової  нитки  –
Сріблясту  накидку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757744
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.10.2017

Капелюшки для осені

Казка


1
Коли  осінь-господиня  
справи  всі  свої  зробила,
То  подалась  до  кравчині,  
аби  та  її  пошила  -
Капелюшок.  Та  найкращий.
 Та,  щоби  бува  такого
Не  булоʹ  ніде  й  нізащо.  
І  ніколи.  І  ні  в  кого!
2
Вислухала  все  кравчиня,  
й  щоб  осені  догодити
Вирішила  та  майстриня  –
 Різних  капелюхів  зшити.
Хоч  про  себе  міркувала
-Що  за  дивна  забаганка?
Все  ж  часу  не  марнувала  –
 шила  з  вечора  до  ранку.
3
Та  й  нашила  капелюхів
 різнобарвних  і  яскравих:
Помаранчевих,  червоних,  
білих,  бурих,  золотавих.
І  широких  і  вузеньких,  
круглобоких  та  плескатих,
І  великих  і  маленьких,
 і  плямистих,  і  крислатих…
4
Довго  Осінь  приміряла  
капелюшки  кольорові.
Самий  кращий  вибирала,  
але  всі  були    чудові.
Потім  вимовила:  -Годі!
 Вже  не  буду  обирати,
Щоби  бути  завжди  в  моді,  
 треба  різне  одягати.
5
В  свою  чарівну  торбину
Осінь  капелюшки  склала.
Поклонилася  кравчині,
Та  й  додому  почвалала.
Йшла  дібровами  густими,
 але  як  воно  не  гірко  -
Виявилось,  що  в  торбині  
була  невеличка  дірка.
6
Через  неї,  по  одному,
капелюхи  випадали.
Осінь  ж  квапилась  додому,
Та  й  того  не  помічала.
В  хаті  торбу  вже  відкрила,
Глянула,  а  там  –  нічого…
Лиш  одного  не  згубила
Капелюшка…  золотого.
7
Тож  його  красуня  Осінь
Завжди,  в  будь-яку  погоду,
Одягає  й  радо  носить.
І  завжди  вона  у  моді.
Капелюшки,  що  згубились  
по  стежині    до  лісочку,
Так  в  траві  і  залишились,
 Перевтілились  в  грибочки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755815
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.10.2017

Чайничок

Що  це  за  трудівничок  -
На  плиті  кухонній?
Це  –  звичайний  чайничок  
Торохтить  невтомно!

Має  звичку  він,  завжди
Прокидатись  рано.
Щоб  напитися  води,
З-під  самого  крану.

А  як  воду  скип'ятить
Чайничок  -    парує,
Гучно  й  весело  свистить!
Та  якщо  не  чують…

Голосніше  він  гука,
«Носом»  пару  дмуха.
Та  шляхетно  підніма  –
Кришку-капелюха!

Ніби  каже:  «Поспішай,  
Друже,  дорогенький.
І  смачний  духмяний  чай
Наливай  хутенько!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754838
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.10.2017

Незвичайний дощик

Поспішала  я  в  лісочок,
Стежинкою,  навпростець.
Тільки  вийшла  на  горбочок,
Як  звіявся  вітерець.

Дмухати  почав  щосили,
Загудів  та  засвистів.
І  зненацька,  ніби    диво,
Щирий  дощик  заряснів!

Звідки    взялися  краплинки,
Ще  й  не  звичні,  а  руді?
Адже,  жодної  хмаринки
Нема  в  небі  голубім!?


Це  -  не  краплі!  Це  -  листочки,
Що  розкидали  гілки!
Закружляли  у  таночку,  
Разом  з  вітром,  залюбки.

 Порозсипав  «дощ»,  доволі,
«Дивних  крапель»  по  землі.
Я  -    хоч  і,  без  парасолі,
Та  не  змокла  -  взагалі!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753789
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.10.2017

Каштан

Ріс  на  дереві    каштан,
А  дерево  -    на  горбочку.
Мав,  із  колючок,    жупан,
Ще  й  коричневу  сорочку.

На  гілочці  він  висів́,
Дозріваючи  все  літо.
А    додолу  полетів,  -
Як  подув  осінній  вітер!

Та  й,    із  гуркотом,  упав
Мухоморові  на  шапку.
І  страшенно    налякав
Ще  малу  зелену  жабку!

Разом  з  нею,  не  на  жарт,
Сполохалась  гусеничка.
Затремтіла,  і,  з  листка,
Гепнулася  у  травичку.

А  каштан  у  «кожушку»
Покотився    до  долини.
Обірвавши  павучку
Тонкі  нитки  павутини.

Добре,  хоч  не  роздавив
Чорну  крихітку-мурашку.
Ледве  встигла  утекти,
Із  дороги,  бідолашка.

Довго  так  котивсь  каштан
Стежинкою,  із  горбочка.
На  колючий  свій  жупан,
Назбирав  сухих    листочків.

Від  шелесту,  всі  жучки
Налякано  розбігались.
А  дрібненькі  хробачки
По  шпаринках  поховались.

Це  лише  один  каштан
Наробив  такого  гаму!!
А  що  буде,  як  з  гілляк  –
Всі  попадають  каштани?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753380
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.10.2017

Вчителько моя

Цей  вірш  я  написала  ще  будучи  школяркою.  Та,  думаю,  він  актуальний  і  сьогодні.  
Тож  напередодні  свята  дарую  його  всім  вчителям.  


Вкрились  золотом  кленові  віти,
І  дзвенить  роса  в  траві  густій.
В  цей  осінній  день  несу  я  квіти  –
Найдорожчій  вчительці  своїй.

Вчителько  моя,  котру  вже  осінь
Вас  стрічає  в  школі  дітвора?
Сивина  видніється  в  волоссі,
Хоч  сивіти  вам  ще  не  пора!

Ваші  добрі,  стомлені  вже  очі
Учням  посміхаються  щодня.
Знаєм,  ви  не  спали  довгі  ночі,
Щоби  нам  повідати  знання.

Ви,  неначе  добра  фея  з  казки
Нас  навчали  жити  лиш  добром.
Дуже  жаль,  що    іноді,  за  ласку
Ми,  малі,  відплачували  злом.

Скільки  ми  вам  клопотів  завдали,
Скільки  було  болю  і  образ.
Але  ви  нам  завжди  вибачали,
Завжди  заступалися  за  нас.

Вчителько  моя,  ви  крок  за  кроком
Нас  ведете  в  світле  майбуття.
І,  нехай  проходить  рік  за  роком  –
Вас  любити  будем  все  життя.

Ми  за  вашу  щирість  дуже  вдячні,
За  поради  мудрі,  золоті.
І  хоча  буваєм  необачні,
Ви  пробачте  нам  помилки  ті.

І,  нехай  сіріє  в  небі  просинь,
Йдуть  дощі  холодні  у  дворі.
Вчителько,  ви  не  одну  ще  осінь  –
Ніжно  посміхайтесь  дітворі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752869
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.09.2017

Три горішки для Осені

Залишило  літечко
Осені,  для  втіхи,  -
Золоті  горіхи
У  саду,  на  гілочці.

Осінь  задивилася
На  дарунки  милі…
Горіхи  відкрила    -  
В  казці  опинилася!

У  горішку  першому  -
Сукня  золотиста.
Буде  Чарівниця
В  ній  –  неперевершена!

В  другому  –  намистечко.
А  в  нім  намистини  -
Ягідки  шипшини
І  багряне  листячко.

В  третьому  -    іскрилася
Диво-діадема,
З  квітів  хризантеми.

Осінь  –  нарядилася…
І,  уже  на  бал  спішить
В  туфлях  кришталевих.
Вона  –  Королева!
Це  Її    щаслива  мить!

Хай  палає!  Хай  горить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752370
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2017

Подорож сонячного промінчика

Казка

1
Промінчик  сонячний,  якось
Пустився  у  мандрівку.
Щоб  у  безмежнім  космосі
Знайти  собі  домівку!
Милуючись  планетами,
І,  космосу  дивами.
Блукав  поміж  кометами
І  ясними  зірками…

2
Він  наполегливо  шукав
Собі  домівку  гарну.
Та  дуже  довго  мандрував
Серед  галактик  -  марно!
Бо,  хоч  навколо  нього  все
Прекрасне  і  величне!
Йому,  маленькому,  усеж
Було́  якось  незвично.

3
 А  ще    -    не  затишно  чомусь,
Тож  вирішив  промінчик:
-Назад  до  сонця  повернусь,
І  подорож  закінчу..
Та  раптом,  десь  у  далині,
Щось  блиснуло  яскраве.
Промінчик  вирішив  собі:
-То,  мабуть,  щось  цікаве!

4
І,  він  побачив  в  небесах  -
Блакитну  намистинку.
Що,  наче,  в  білих  пелюшках  -
Закутана  в  хмаринки!
А,  то,  виднілася  здаля́
Й  світилась  загадково  –
Предивно  створена  Земля,
Небачено  казкова!

5
Яскравий  сонця-посланець
Через  хмарки  пробився.
І,  вмить,  грайливий  пустунець
На  землю  опустився.
Майнув  легеньким  ковзанням
По  трав'яній  стеблинці.
Погойдався,  з  захопленням,
На  срібній  павутинці.

6
Скупався  із  краплинками
У  чистому  струмочку.              
Погрався  із  росинками  -
На    мокрому    листочку.
Попестив  трішечки  квітки
Так  просто,  для  забави  -
Повідкривав  їм,  залюбки,
Пелюсточки  яскраві.

7
А  ще,  зігрів  та  освітив
Кожнісіньку  шпаринку.
Зі  щирістю  позолотив
У  колосках  –  зернинки.
Продовжував  ще  промінець
Радіти  й  веселитись.
Бо  вирішив  вже,  накінець,
Тут  жити  залишитись!

8
Ось  так  закінчилася  ця
Пригодницька  мандрівка.
Бо  в  цілім  космосі  -  Земля  -
Найкраща  є  домівка!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750795
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.09.2017

Хто загубив пір*ячко?

Я,  прокинулася  зранку,  
Вийшла  на  подвір'ячко.
І,  побачила  на  ганку  –
Золотисте  пір'ячко…

А  воно  таке  легеньке,
Ніжне  і  красиве!
Хто  ж  згубив,  оце  маленьке
І  чарівне  диво!?

Он,  пасуться  у  дворі  –
Кури,  гусенята.
Треба  підійти  до  них,
Про  все  розпитати!

Відказала  курочка
Квоканням  раденько:
-Не  моє  це  пір'ячко,
У  мене  –  рябеньке!

Півень  теж  порахував
Пір'їночки  на  хвості.
І,  вдоволено  сказав:
-Не  моє!  Мої  є  всі!

Я  до  гусочки  тоді
Підійшла  не  сміло.
А  вона  у  відповідь
Так    прогелготіла:

-Дивне  пірячко  твоє́  -
Гарне,  чепурненьке!
Тільки,  воно  -  не  моє́.
Глянь  -  моє  біленьке!

А  індик…  То  й  взагалі
Навіть  слухати  не  став.
Хвіст  розкрив,  почервонів,
І  мене  таки  прогнав!

Сів  на  гілку  горобець:
-Друже,  це  твоя  пір'їнка?
Але  жвавий  стрибунець
Тільки,  голосно  цвірінькнув!

Може,  мені  у  ворони
Спробувати  запитати.
Та,  в  ворони  пір'я  –  чорне,
Що  тут  думати-гадати!

Трішки  я  засумувала…
Це  нікуди  не  годиться!
Але  ні  ж  бо!  Пригадала!
Це  пір'їночка  -  жар-птиці!

У  казках  живе  вона!
Схожа  птаха  ця  на  диво!
Незвичайна,  осяйна,
Із  оперенням  красивим!

Це  вона  вночі  летіла
Через  сад,  подвір'ячко.
І,  напевне,  загубила
Золотисте  пір'ячко!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750156
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.09.2017

Вітерець-розбишака

Якось  вітер  захотів
Трішки  побешкетувати.
І  в  садочок  полетів  –
З  гілок  листя  обірвати.
Потім  дмухати  почав  –
Обтрусив  усі  горіхи.
Та  так  дув,  що  ледь  не  впав
Горобець  малий  зі  стріхи.
Геть  обшарпав  вітрячка,
Що  стояв  собі  на  ганку.
І  поцупив  літачка,  
Паперового,  в  Іванка.

Вітер  й    далі  пустував,
Смикав  квіточки  зухвало.
Гілку  кущику  зламав,
Але  й  цього  йому  мало.
Тож  до  річечки  гайнув
Там  ростуть  малі  вербички.
На  красунечок  подув  -
Та  й  обсмикав  їм  косички.

Непосида-вітерець
Зупинятись  не  збирався,
Підхопивши  папірець,
В  поле  гратися  подався.
Як  дорогою  летів,  
То  здійняв  пилюки  хмарку.
Хом"яку  в  нору  намів
Купу  листя,  через  шпарку.
Як  всім  шкоди  наробив,
Досхочу  уже  награвся.
То,  швиденько  в  бур"яни,
Розбишака  заховався!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749482
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.09.2017

Осінній ранок

Осінній  ранок…  -  

Розсипав  на  траву  сріблясті  роси.

Розлив  тумани,

Що  їх  з  краплин  зіткала  панна  Осінь.

Блакитне  небо  -  

Запеленав  у  хмари  темно-сірі.

Сумний..,  бо  треба

Випроводжати  ластівок  у  вирій.



І  вже  гаптує

Легеньку  та  прозору  павутину.

І  вже  готує

Землі,  із  листячка,  м"яку    перину.

Кругом  багряно!

Дерева  одягнули  жовті  маски.

Осінній  ранок…  -

Так  схожий  на  сумну  красиву  казку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749283
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.09.2017

Міль-бешкетниця

Що  за  галас,  що  за  гам?
Це  бабуся  крик  здійняла!
Бо  значної  шкоди  нам,
Міль-бешкетниця  завдала!
Мабуть,  капосна,  вночі
В  нашу  шафу  прилетіла.
Поточила  речі  всі,
Шерстяну  шкарпетку  з'їла!
Змарнувала  хусточки́,
Шапку  наскрізь  просвердлила.
Скрізь  дірки́  і  дірочки́,
Ох  і  лиха  наробила!

-А  я  думаю,  що  міль  -
 Не  хотіла  марнувати.
В  неї  інша    була  ціль  -  
Щось  гарненьке  змайструвати!
Ось,  наприклад,  дірочки́  –  
На  бабусиній  хустині,  -
Ніби  гарні  квіточки,
Що  розквітли  на  картині.
Та  й  із  шапки  дідуся́,
Щось  замислила  зробити:
Геть  погрижена  уся.
А!  Та  це  ж,  напевне  -    сито!

А  шкарпетка,  …то    вона,
Мабуть,  дуже  зголодніла.
В  шафі  ж  бо  їди  нема,
Тож  комашка  її  з'їла!.
Це  вона  старалась  так,
Візерунки  вирізала.
Хоч  шкідлива,  та  однак
Міль  маленьку  -    шкода  стало.
Тож,  у  шафу  я  поклав
Їй  смачнесеньку  канапку:
-Їж,  -  сказав,  -лиш    не  чіпай,
Більше    хусточки  і  шапку!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747878
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.08.2017

Горобчик-чепурун

Чепуриться  горобець,
Чистить  пір'ячко  завзято.
Хоче  жвавий  стрибунець
Полетіти  в  сад,  на  свято!

Там  дбайливі  дітлахи
Годівниці  почепили.
Щоб  голоднії    птахи
Трішечки  перекусили.

Всі  пернаті  -    чепурні
Прилетять  до  годівнички!
У  красивому  вбранні…
Ну  хоча  б,  оті  синички!

В  жовтих  сукнях  –  наче  пави,-
Чорні  шарфики  і  шапки.
Ще  й  на  спинки  повдягали
Зеленаві  безрукавки.

Чим  же  гірший  горобець?  –
Може  й  він  повихвалятись.
Тож  умілий  хвастунець
Поспішив  скоріш  збиратись.

Покупався  у  пісочку,
Дзьобиком  почистив  лапки,
Сіру  одягнув  сорочку,
Чорну,  з  пір'ячка  краватку.

Коричневий  піджачок
Нятягнув  на  спинку  жваво,
Сірий  кашкет  –  на  чоло,
Чуб  задиристо  поправив.

Застібнув  свій    комірець  -
Все  до  ладу,  все  по  крою.
Аж  цвірінькнув  горобець,
Задоволений  собою.

І  гайнув  до  годівнички,
Прилетів,  –  та  вже  дарма!
З'їли  все  прудкі  синички  -
Ані  крихточки  нема.

Ні  зернинки,  ні  сальця  –
Увесь  харч  давно  скінчився.
Шкода,  звісно,  горобця,
Бідолашний  запізнився.

І  тоді  промовив  грак,
До  горобчика,  ось  так:
-Ти  голодним  залишився  -
Бо    задовго  чепурився.
Другий  раз  -  часу  не  гай  -
Самим  першим  прилітай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747659
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.08.2017

Сумний листочок

Сумував  листочок  клена:

-Я  вже  більше  –  не  зелений.

Став  сухим  та  пожовтів,

Мабуть,  змерз  і    захворів.

-Ти,  листочку  не    журися,

Навпаки  ж  бо,    посміхнися!

Незабаром,  у  мандрівку

Ти  отримаєш  путівку.

І  у  вітряну  погоду,  

Полетиш  шукать  пригоди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747101
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.08.2017

Намистечко

У  лісочку    я  гуляла
І  грибочків  назбирала!
Ось  в  корзині  є  опеньки  –
У  них  шапочки  кругленькі.
Ось  –  красуні  сироїжки  –
В  них  стрункі,  біляві  ніжки.
Біля  них  -  смачні  лисички
В  помаранчевих  спідничках.
Й  елегантно-блідолиці
Тонконогі  печериці.
Є  в  корзині  –  маслючата,
Ще  й  смачні  боровичата.
І  великі,  і  маленькі,  -  
Всі  грибочки  чепурненькі!

Щоби  висушити  швидко  –
Населила  їх  на  нитку.
Глянула!  Та  це  ж  намисто
Получилося  барвисте!
Тільки  в  ньому  намистинки  –
Не  корали  й  не  перлинки,
А  грибочки  кольорові.
О!  Яке  ж  воно  чудове!

Дивлюсь,  білочка  стрибає,
На  намисто  позирає.
То,  мабуть,  руденькій  кралі  –
До  душі  мої  коралі.
Білочку  я  привітала,
Їй  намистечко  віддала:
-Одягай,  носи  здорова,
Я  для  себе  зроблю  знову!

Білка  мій  дарунок  взяла,
Та  в  своє  дупло  сховала.
Жаль,    намисто  не  оділа,
Бо    усі  грибочки  з'їла.
І  від  нього,  досить  швидко  –
Залишилась  тільки  нитка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746685
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.08.2017

Мікробчик

На  грядочці  –  огірочок,
Зелененький  та  смачний.
А  на  нім  сидить  мікробчик,-
Огірочок  ж  бо  брудний!
-Де  б  оце  знайти  домівку?  -
Міркував  собі  мікроб.
-Треба  вирушить  в  мандрівку!
Ой,  іде  хтось  на  город.
Це  прийшов  хлопчак  маленький  -
Хутко  огірок    зірвав,
З  задоволенням  -  брудненьким
Овочем  посмакував!
І  мікроб  потрапив  в  шлунок  -
Там  знайшов  собі  житло.
І  радіє  й  веселиться,
Що  йому  так  повезло!
Не  веселий  тільки  хлопчик,
Бідолашний  –  захворів!
Він  не  вимив  огірочок  -
І  тому  мікроба  з"їв!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746516
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.08.2017

Куди пропала веселка?

Як  тільки  дощ  зупинився  -
У  небо  я  подивився.
А  там  -  веселкове  диво
У  небі  іскриться  красиво!

Біжу  швиденько  до  хати,
Покличу  я  маму  і  тата!
Вернувся  –  веселки  нема,
Куди  ж  це  пропала  вона?

Де    ділась  барвиста  арка?
Певне  сховалась  за  хмарку!
Та  ні,  он  хмарки  розбрелися,
І  небо  блакитне,  чисте…

А  може,  кольоровий  місток
Потрапив  в  зелений  садок?
І  ним,  дбайливий  садівник
Прикрасив  гарно  свій  квітник?

Та  де  ж  та  веселка  пропала?
Мабуть,  в  синє  море  упала,
І  в  морі    її    проковтнула  –
Велика  зубата  акула!

А  може  розбійники  вкрали,  -
Веселку  в  печеру  сховали,
Гадали  –  коштовна  підкова,
Уся  в  самоцвітах  чудових!

Могли  ще  морські  пірати…
Гм..,  ще  треба  поміркувати.
Можливо,  райдужні  стрічки
Впали  випадково  у  річку…

А  може,  король  із  казки
Взяв  з  неба  стрічки  смугасті,
Щоб  їх  вплести  у  віночок
Для  королівських  дочок?!

А  може...,  а  може,…а  може..?
Та  хто  ж  мені  допоможе
Загадку  цю  розгадати?
Де  ділась  веселка  –  сказати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745089
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.08.2017

Кульбабка

Весною,  щойно  сонечко  пригріло  –
Кульбабка  в  полі  вмить  зазеленіла.
Та  трішки  змерзла  польова  панянка,  
Бо  прохолодні  ще  весняні  ранки.
Тож,  сонечко  зіткало  для  кульбабки,  
З  промінчиків,  м'якеньку  жовту  шапку.
Пухнаста  шапочка  зігріла  квітку,
Та  жарко  в  ній  рослинці  стало  влітку.
Тож,  сонце  взяло  ниточки  з  хмаринки,
І  квіточці  сплело  легку  косинку:
Таку  мереживну,  прозору,  світлу…
Але  сподобалась  косинка  вітру,  -
Бо  дуже  вже  легенька  і  красива,
Тож  він  дмухнув  –  і  розлетілось  диво!
І  знову,  в  бідолашної  кульбабки,  
Нема  -  ані  косинки,  ані  шапки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744906
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.08.2017

Неслухняні дітки

1
В  мами-качки,  дитинчата  –
Це  кмітливі  каченята!
Жовті-жовті,  як  кульбабки,
Лиш  червоні  мають  лапки.
       Мама:      Нумо,  дітки  йдіть  сюди!
                             Вилізайте  вже  з  води!
       Діти:          Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                             Ми  ще  хочемо  погратись,
                             Попірнати,  покупатись!
                             Кря–кря–кря,  Кря–кря–кря!
                             Кря–кря–кря,  Кря–кря–кря!
2
В  мами-свинки,  дитинчата  –
Це  кумедні  поросята!
В  них  рожеві  п'ятачки,
Ще  й  товстесенькі  бочки!
       Мама:      Де  ж  ви  ділись  поросята?
                             Вже  пора  лягати  спати!
       Діти:        Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                             Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                           Ще  погратися  в  калюжі
                           Ми  б  хотіли,  дуже–дуже!
                           Хрю–хрю–хрю,  Хрю–хрю–хрю!
                           Хрю–хрю–хрю,  Хрю–хрю–хрю!

3
В  мами-кізки,  дитинчата  –
Це  веселі  козенята!
Ніжки  в  них  прудкі,  тоненькі,
А  на  спинці  –  шерсть  гладенька.
       Мама:    Дітки!  Йдемо  пить  водичку,
                           Поскубем  смачну  травичку!
         Діти:        Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Нам  би  вволю  пострибати,
                               Квіти  в  лузі  потоптати!
                               Ме–ме–ме,  Ме–ме–ме
                               Ме–ме–ме,  Ме–ме–ме!

4
В  мами-миші,  дитинчата  –
Це  пискливі  мишенята!
Мають  мордочки  гостренькі,
Й  довгі  хвостики,  тоненькі.
         Мама:    Кіт  гуляє  по  дворі,
                             Тож  сховайтеся  в  норі!
           Діти:      Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Ми  полізем  на  полицю,  -
                               Погриземо  паляницю!
                               Пі–пі–пі,  Пі–пі–пі!
                               Пі–пі–пі,  Пі–пі–пі!
5
В  мами-киці,  дитинчата  –
Це  грайливі  кошенята!
Сірі,  білі,  і  смугасті  –
Схожі  на  клубки  пухнасті.
       Мама:      Йдем,  покажу  вам,  як  нишком
                               Упіймати  сіру  мишку!
         Діти:        Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Краще  ми  з'їмо    сметанки,
                               Й  подрімаємо  на  ганку!
                               Няв–няв–няв,  Няв–няв–няв!
                               Няв–няв–няв,  Няв–няв–няв!

6
Так–бо  всім  ведеться  мамам,
Що  в  них  дітки  –  не  слухняні.
Та,  однак,  їх  мами  люблять,
І  дітей  своїх  голублять.

                                   Так–так–так!  Голублять!
                                   Так–так–так!  І  люблять!
                                   Ля–ля–ля,  Ля–ля–ля!
                                   Ля–ля–ля,  Ля–ля–ля!



(  або    просто  віршик    )


1
В  мами-качки,  дитинчата  –
Це  кмітливі  каченята!
Жовті–жовті,  як  кульбабки,
Лиш  червоні  мають  лапки.
 Люблять  у  водичці  гратись,
 І  пірнати,  і  купатись!

2
В  мами-свинки,  дитинчата  –
Це  кумедні  поросята!
В  них  рожеві  п'ятачки,
Ще  й  товстесенькі  бочки!
 Довго  гратися  в  калюжі  -
 Поросята  люблять  дуже!

3
В  мами-кізки,  дитинчата  –
Це  веселі  козенята!
Ніжки  в  них  прудкі,  тоненькі,
А  на  спинці  –  шерсть  гладенька.
 Люблять  вволю  пострибати,
 Квіти  в  лузі  потоптати!

4
В  мами-миші,  дитинчата  –
Це  пискливі  мишенята!
Мають  мордочки  гостренькі,
Й  довгі  хвостики,  тоненькі.
 Залізають  на  полицю,  -
 Й  роблять  дирки  в  паляниці!  

5
В  мами-киці,  дитинчата  –
Це  грайливі  кошенята!
Сірі,  білі,  і  смугасті  –
Схожі  на  клубки  пухнасті.
Люблять  ласувать    сметанку,
А  також  дрімать  на  ганку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744472
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.08.2017

Плаксива хмаринка

В  синіх  небесах,  просторих,
З  невеличкої  краплинки  –
Утворилася  прозора,
І  легесенька  хмаринка.

Глянула  навколо  себе,
Усміхнулася  ласкаво.
І  побачила  у  небі  -
Інші  хмари  кучеряві.

-Ооо!  …Які  ж  вони  великі,
Дивовижні  та  гарненькі!
І,  хмаринці  стало  прикро,
Що,  лише  вона  маленька…

Та,  невдовзі,  сильний  вітер
Підхопив  пухнасту  кралю,
І  поніс    її  по  світу  –
В  невідомі  дальні  далі…

Поки  небом  мандрувала  -
Веселилася,  раділа,
Ще  краплинок  назбирала  –  
Важча  стала,  посіріла.

Раптом  вітер  зупинився:
-Хмарко,  ти  не  ображайся!
Нести  я  тебе  втомився,
Тож  на  Землю  опускайся!

І  хмаринці  стало  щемно:
-Ой  рятуйте,  я  боюся!
Зараз  упаду  на  Землю,
І,  напевне,  розіб'юся!

Дуже  –дуже  страшно  стало,
Тож  вона  заплакала!
Та  яке  там    -  заридала,
Й  дощиком  закрапала.

Дві  години,  без  зупинки,
У  просторих  небесах
Гірко  плакала  хмаринка,
І  зникала  на  очах…

Три  калюжі  «наревіла»,
Два  струмочки  та  ставок.
Ще  й  сльозинками  умила  -
Луки,  поле  і  садок.

Як  проплакалась,  то  стала
Біла  хмарка  вже  легенька.
І  вдоволено  сказала:
-Добре,  що  я  знов  маленька!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744025
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.07.2017

Колискова для бджілки

Казка

1
Бджілка  в  поле  прилетіла,
Усміхнулась  до  квіток.
Фартушок  смугастий  вділа  
Бо  ж  пора  збирать  пилок!
Працювала  беззупину,
До  вечірньої  зорі.
Пролетіла  швидко  днина,
Стало  темно  надворі.
Поки  бджілка  копошилась
Серед  ніжних  пелюсток  –  
Квітка  поспіхом  закрилась
Аж  до  ранку,  на  замок.

2
-О  чарівна  диво  –  квітко,
Відпусти  маленьку  бджілку!

-Я  не  можу  відпустити,  -  
Сонце  бджілку  зачинило!
Треба  його  попросити,
Щоб  пелюсточки  відкрило!

3
-Миле  сонечко,  рум'яне,
Виглянь  знову  на  поляну!
Своїм  лагідним  промінням
Відчини  пелюстки  ніжні.,
Щоб  чарівна  диво  –  квітка
Відпустила  бідну  бджілку!

Сонце  мовило  завзято:
-Я  зібралося  вже  спати.
В  місяця  просити  треба  -
Зараз  він  вартує  в  небі.

4
-Срібний  Місяченьку,  ясний,
Ти,без  сумніву,  прекрасний!
Друже,  нам  не  обійтися
Без  твоєї  допомоги.
Ти  за  обрій  закотися,
Сонцю  уступи  дорогу!
Нехай  сонечко  рум'яне,
Знову  гляне  на  поляну.
Своїм  лагідним  промінням
Відкриє  пелюстки  ніжні.,
Щоб  чарівна  диво  –  квітка
Відпустила  бідну  бджілку!

 Місяць  мовив:  -Що  я  вдію?
 Небо  залишить  -  не  смію!
 Ніч  –  цариця,  над  серпанком
 Вартовим  мене  поклала,
І  до  самого  світанку
Тут  стояти  наказала…

5
-Нічко,  нічечко,  царице,
Поможи  нам  чарівнице!
Накажи,  щоб  вартовий  –
Ясний  місяць,  молодий
Нічне  небо  залишив,
Сонцю  місце  уступив.
Нехай  сонечко  рум'яне,
Знову  гляне  на  поляну.
Своїм  лагідним  промінням
Відкриє  пелюстки  ніжні.,
Щоб  чарівна  диво  –  квітка
Відпустила  бідну  бджілку!

Нічка  відказала  грізно:
-Не  бувати  цьому!  Пізно!
Я  вже  вклала  діток  спати,
Сон  послала  в  кожну  хату.
Бджілка  теж  хай  засинає,
Вітер  квітку  погойдає…

Ніченька  -  цариця  взяла,
В  руки  чарівну  сопілку.
І  заграла  –  заспівала
Колисаночку  для  бджілки:

6
Спи,  маленька  трудівниця
У  колисочці  квітковій.
І  нехай,  тобі  присниться
Диво  –  квітничок,  медовий!

Незабаром,  прийде  ранок,
Дзвінко  защебече  пташка.
І,  малиновий  світанок,
Стрінеш  ти,  мала  комашко.

Зійде  сонечко  руденьке,
Квіточку  теплом  зігріє.
І  промінчиком  маленьким
Ніжні  пелюстки  відкриє.

Ти  розправиш  свої  крила,
Знову,  полетиш  в  садок.
Доторкнешся,  бджілко  мила
До  духм'яних  квіточок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743702
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.07.2017

Одяг для калини (гардероб)

У  садку,  біля  хатини,  -  
Виріс    гарний  кущ  калини…

Ось,  уже  прийшла  Весна!
По  садку  собі  гуляє,
І  рослинки  всі    вона
В  нові  шати  одягає…
І  калину  одягла
В  оксамитову  сорочку.
Це  весна  її  сплела
Із  салатових  листочків.
Та  ще  й  вишила  квітки
Білосніжними  нитками.
Й  «новий  одяг»  залюбки,
Вмила  теплими  дощами!

Та  невдовзі,  у  садок
Завітало  тепле  Літо.
І  намистом,  з  ягідок,
Вкрило  калинові  віти.
Не  в  сорочечці  вже  кущ,
А  в  зеленій  сукні,  пишній.
І  до  сонечка  чимдуж
Пнуться  гілочки  розкішні.

-Вже  холодні  дмуть  вітри,-
Каже  Осінь  –  чарівниця:
-Й  для  осінньої  пори,
Літня  сукня  не  годиться!
Безупинно  ллють  дощі…
Стеляться  тумани  сині,
Тож  в  багряному  плащі
Хай  красується  калина!
Осінь  всипала  парчі  
На  зелене,  свіже  листя.
Й,  розсипане  по  кущі,
Підрум'янила  намисто.

Та  розгнівана  Зима,
Снігу    скрізь  понамітала!
Плащ  калиновий,  вона
Бурями  пошматувала.
І  попадали  листки,
Розлетілись,  мов  пташата.
Лиш  червоні  ягідки
Залишились  зимувати.
А,  щоб  кущик  не  замерз,
Бо  ж  мороз  лютує  взимку.
Одягла  його  зима  
В  білу  й  теплу  кожушинку.

Ось  так!  В  кожної  з  пір  року,  -
Різний  одяг  в  гардеробі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743194
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.07.2017

Дивний колобок

Стежинкою,  в  мій  садок,
Прикотився  –  колобок!
Трохи  дивний,  як  на  мене,
Весь  смугастий,  ще  й  зелений!

Та  від  кого  він  втікає?
Хто  «товстенького»  шукає?
Може  баба,  може  дід,
Вовчик,  заєць  чи  ведмідь?

А!  То  певне,  десь  тут,  близько
Вже  чатує  хитра  лиска.
Ця  красунечка  -    прудка,
Хоче  з'їсти  колобка!

Треба  його  рятувати,
Віднесу  скоріш  до  хати!
Тільки  я  ступила  крок  –  
Раптом,  тріснув  колобок.

Заглянула  в  серединку,  -
Там  коричневі  зернинки…
Виявляється  «товстун»  -  
Звичайнісінький  кавун!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743086
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.07.2017

Смугаста Мрія

У  мене  мрія  є  одна!
Хоч  трохи  дивна,  -    та  дарма!
Якось  сказала  мамі  й  татку:
-Я  хочу  справжнє  тигренятко…
Таке  веселе  і  маленьке,
А  ще  смугасте  і  руденьке!

За  голову  схопилась  мама,
І  запитала  в  мене  прямо:
-Навіщо  тобі  тигреня?!
З  ним  будуть  клопоти  –  щодня…
Воно  буде  гаррр…рчати,
Царапатись,  кусати…

-Не  хвилюйтесь  тату,  мамо,
Буде  тигреня  –  слухняне!
Ми  будемо:  у  жмурки  грати,
Стрибати,  плавати,  гуляти
У  парку,  в  лісі,  чи  у  лузі,
І  станемо  –  найкращі  друзі!

Тоді  вступив  в  розмову  татко!
Він  так  сказав  про  тигренятко:
-Цей  звір  живе    в  природі  дикій!
А  як  він  виросте  великий,
У  нього  погляд  буде  грізний,  
І  зуби  –  гострі,  мов  залізні!

І  як  ти  будеш  з  ним  гуляти?!
Твій  друг  -    усіх  буде  лякати!
Ти  лиш  подумай,  так  як  слід  –  
Яким  буде  його  обід?!
Аби  йому,  як  слід  поїсти,
Мишей  зловити  треба,..  з  двісті,
Бо  тигрик  –  це  тобі  не  киця!
Тож  все  обдумай,  як  годиться!


Мені  так  прикро  стало  враз:
-Це  ж  моя  мрія!...  Ну  гаразд!
Я  трішечки  поміркувала,
І  мамі  з  татом  так  сказала:
Мені  купіть  ви,  для  початку,
Хоча  б,  маленьке  кошенятко!
Та,  щоб  воно  було  гарненьке,
А  ще  смугасте  і  руденьке!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742814
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.07.2017

Варення

На  галявці  лісовій,
 де  дубки  зелені…
Білка,  в  нірочці  своїй,  
варила  варення.

Насипала  в  казанок    
лісових  горішків,
З  ялинових  шишечок  –  
насіннячка  трішки.

Добавила    сушениць,  
чебрецю  листочки,
Повну  пригорщу  чорниць,  
ще  й  сухі  грибочки.

Ну  а  потім,  у  лісок,  
пострибала  білка,
До  варення,  в  казанок,  –  
 меду  взяти  в  бджілки!

Щоб  поживнішим  було,  -
жолудів  додала.
І  вареннячко  в  дупло  
швидко  заховала.

Хай  стоїть  аж  до  зими!
Взимку  білченята  –
Із  варенням  пироги
Будуть  смакувати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742287
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.07.2017

Працьовите сонечко

Працювати  сонечко  починає  рано,  -
Черпає  водичку  з  моря,  океану,
Річечки,  озерця,  калюжки,  ставочка…
І  переливає  її    у  хмаринки  –  бочки.

А  хмарки    блукають    по  синьому  небу,
Воду  виливають,  -    де  дощику  треба:
На  сади,  долини,  луки,  і  поля...  
І  за  працю,  сонечку,  вдячна  вся  Земля!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741977
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.07.2017

Ослик-художник

Ослик  хоче  малювати,  
Бо  пензлика  має.
Але  з  чого  б  розпочати
Він  і  сам  не  знає…

Дуже  довго  міркував,  
Думав  і  вагався.
Ну,  а  потім  фарби  взяв  –  
Та  й  у  ліс  подався.

Ось  уже  на  полотні  -
З'явились  дубочки,
Сині  голки  на  сосні,
Жовтенькі  грибочки.

В  небі  тихому  пливуть  -
Руденькі  хмаринки.
А  в  гущавині  ростуть  –
Червоні  ялинки!

Позбігались  звідусіль
Лісові  звірята,
І  малюночки  оці  
Стали  розглядати…

Здивувалася  лисичка:
-Де  ти  бачив,  друже  мій  –
Фіолетові  сунички
На  галявці  лісовій?

Вовк  питає:  -Як  так  вийшло
На  малюночку  твоїм,-
Сонце  –  сіре,  наче  мишка
В  небі  синьо  –  голубім?

Та  й  ведмідь  сопе  під  ніс:
Не  буває  синіх  кленів!
А  косички  у  беріз  –  
Не  рожеві,  а  зелені!!!


Всі  кепкують  з  ослика,
А  він  все  малює.
І  своєю  творчістю  –
Звіряток    дивує.

-Друзі  –  не  дивуйтеся!-
Ослик  їм  відказує.
-Просто  у  художників  –  
Велика  Фантазія!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741286
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.07.2017

Зайчик та світлячок

Зайчик  зірочку  знайшов,
Як    галявиною  йшов…
Заховав  її  в  кишеньку,
І,  чкурнув    у  ліс  швиденько.

Поки  бігав  наш    Вухасько,  -  
Зірочка  чомусь  погасла!  
Сів  зайчисько  біля  нірки,
І  заплакав,  гірко  –  гірко!

А  тим  часом,  із  кишеньки,
Визирнув  жучок  маленький.
Сів  куценькому  на  носик,
І  тихенько  його  просить:

-Сірий  зайчику,  не  плач!
Я  –  не  зірочка!!!  Пробач!
Це  мій  осяйний    киптарик  –  
Мерехтить,  немов  ліхтарик.

Я  звичайненький  жучок,
 Зовуть    мене  –  світлячок.
На  галявині  зеленій
Друзів  є  багато  в  мене!

Тож  ,  Вуханчику,  ходім,
Покажу  тобі  свій  дім.
І  повів  його  жучок,  -  
В  царство  «живих  зірочок».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740258
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.07.2017

Літачок

Серед  хмар  і  зірочок
Гуляв  собі  літачок.
Він  літав,  літав,  літав…
І  невдовзі  заблукав.

Ще  маленький,  тож  злякався,
І  швиденько  заховався,
У  дрібнесеньку  шпаринку
Величезної  хмаринки.

Вже    хвилюються  батьки  –
Це  дорослі  літаки.
Скрізь  кружляють,  і  гукають,
Свого  крихітку  шукають!

Засмутились  бідолашні:
-Де  ж  оце  дитинка  наша?
Вже  пів  –  неба  облетіли,
Та  кругом  –  лиш  хмарки  білі…

Раптом  вітер  надлетів,
Заспокоїв  він  батьків:
-Не  сумуйте,  мамо  й  татку.
Зараз  знайдемо  дитятко!

Він  подув,  і  всі  хмарки
Розлетілись,  як  пташки!
І,  посеред  зірочок,
Віднайшовся  літачок!.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738985
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.06.2017

Галка-господиня

Через  сад  летіла  Галка
Раптом  бачить  –  поливалка.
Галка  поливалку  взяла,
Під  крильце  собі  сховала.

Мала  вона  у  гніздечку  –
Насіннячка  пів-мішечка,
Й  вирішила  для  початку  –
Засіяти  в  полі  грядку.

Ціле  літо  з  поливалки
Грядки  поливала  Галка.
Й  розцвіло  на  грядках  –  диво  –
Квіти  соняха  красиві…
У  них  голови  –  корони,
Жовті  –  жовті,  як  лимони.

А  як  осінь  завітала,
Галка  урожай  зібрала:  
Соняшнику,  аж  три    міхи,
Ото  уже  було  втіхи!

І  злетілась  на  гостини  –  
Уся  Галчина  родина:
І  красунечки  сороки,
І  ворони    чорнобокі,
Були  там  шпаки,  граки,
Навіть  дядечки  круки…

Так  дзьобами  стукотіли,
Аж  насіння  тріскотіло.
То  такий  зчинився  тріск,
Що  здригався  цілий  ліс:

Тож,  якби  не  поливалка,  
То    гостей  не  мала  б  Галка!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738728
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.06.2017

Нічка (колискова)

1
Сонечко  зайшло    уже  давно.
Небо  різними  вогнями  грає.
Взяла  нічка  чорне  полотно,
І  на  ньому  місяць  вишиває…
А  навколо  -  зіроньки  малі  -  
Буде  покривало  золотисте,
Ним  усе  покриє  на  Землі,
Хай  планеті  гарний  сон  присниться.

Приспів
Спіть  діброви  і  поляни,
Острови  та  океани.
Спіть  озерця  і  ставочки,
І  малесенькі  струмочки.
І  долини,  і  пустелі.
І  ліси,  і  вічні  скелі…

2
Погасив  ліхтарик  світлячок,
І  прикрився  пелюстками  квітки.
Взяла  нічка  скрипку  і  смичок,
Буде  грати  колискові  діткам.
Заспіває  ніченька  пісень,
Цвіркуни  їй  допоможуть  в  гаю.
Завтра  знову  буде  новий    день,
А  сьогодні  все  хай  засинає…

Приспів
Спіть  дерева  у    гайочку,
Ніжні  квіти  -  у  садочку.
У  гніздечку  –  пташенята,
А  у  нірочках  –  звірята.
І  метелики,  й  комашки,
І  малесенькі  мурашки…

3
Ти  поглянь  в  небесну  далину  –
Он  хмаринка  ніжно  позіхає…
Має  нічка  скриню  чарівну,
І  її  щоночі  відкриває.
А  у  скрині  –  дивовижні  сни,
І  цікавих  казочок  багато.
Вже  мандрують  по  Землі  вони.
Їх  побачить  той,  хто  ляже  спати.

Приспів
Спіть  дівчатка  та  хлоп'ятка.
Засинайте  мами  й  татка.
І  бабусі  й  дідусі,
І  книжки,  і  олівці…
Всі  навколо  засинайте,
Цілу  ніч  відпочивайте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738347
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.06.2017

Зелена лисичка

Лисичка  жаліється:  -  Що  за  біда?
Мене  впізнають  геть  усюди.
Мабуть    тому,  що  шубка  руда!
Все!  Більше  рудою  не  буду!

Живу  я  у  лісі,  поміж  кущів,
В  травичці  є  нірка  у  мене.
Зелений  –  бо  ліс…  Це  знають  усі.
І  я  буду  також  зелена!!!

Вмовляти  лисичку  не  треба.  Це  марно!
Вона  зеленіти  зібралась.
Пішла  у  справжнісіньку  перукарню,
І,  все-таки,  пофарбувалась…

І  вже  не  впізнати  красуню-сестричку  –
Зелена,  неначе  ялинка.
Та  друга  біда!  Жуки  й  гусенички
Вважають  її  за  рослинку.

На  шубці    зеленій,  немов  на  кущі:
Гудять,  метушаться,  стрибають.
Маленькі  мурашки,  клопи  і  хрущі
Постійно  її  набридають.

А  якось  у  лісі  гуляв  собі  лось,
Та  й  смикнув  за  хвостик  лисичку.
Не  винен  він  в  тому,  бо  лосю  здалось,
Що  хвіст  –  це  зелена  травичка…

Лисиця  сердита.  Та  винна  сама.
Біжить  умиватись    швиденько
Не  хоче  зеленою  бути  вона,  
А  знов  хоче  бути  –  руденька!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738190
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.06.2017