Говоримо крізь роки,
хвилини і епохи.
Крізь слова, що йдуть потоками у затінках дерев.
Ми ненароком зустрілись коло скель.
Така тиха зустріч і чудесна,
а свіжий вітер торкав наші серця і пестив щоки розпашілі.
Мої слова невмілі. А твої вірші,
мов горіхове листя запашне після дощу.
А я прошу ще більше того неба від тебе.
І воно йде,
підстрибуючи і сміючись,
впевнене й відверте,
як і ти.
жовтень 2019
