Спалах світла – енергія шалена,
Що вирувала й вируватиме колись,
Ясна, виразна, нестримна й незбагненна.
І частки розпадуться, що колись злились.
Спалахи світла, вони вже є десь тут, десь там їх іще немає.
Вони жевріють в далині.
І скільки їх дано чи тут, чи там, ніхто не скаже, бо не знає.
Вони тяжіють в глибині.
Спалах світла когось уже зігрів,
До когось так і не долинув,
Над кимось спонтанно, рвучко затремтів
Чи щось/когось в безодні кинув.
Спалахи світла так вільно й так стрімко летять у безмежжі,
Так небачено зникають,
Так непримітно й так м'яко, ніби хвилі на узбережжі,
І слідів не залишають.
Спалах світла, він є десь там, у небосхилі,
Не тут, не близько від Землі,
Осяяти когось незримо так у силі
У цій захопливій імлі.
22.10.2017
гарний вірш 
