Чому так крає серце, душу
зневіра, смуток і журба?
Вкраїно, я зізнатись мушу:
ти є поплічником раба.
Раба оного. Супостата,
що від далекого бугра.
Ти ним ще вчора тричі клята.
А нині? Мрії і марá?
Твоя надія – то облуда,
тенета злого павука.
То пазурі кондора-крука,
який на тебе спогляда.
Не пий водиці від криниці,
що злом напоїть із цебра.
Відкинь чужії умасниці,
що не несуть в собі добра.
