Я так хочу, так хочу кохати
Людину і саме життя
Не слід мені більше страждати
і чути своє власне виття
я прагну любити сніг
Якому природа творець
що засипав життя мого поріг
де переплілись початок і кінець.
Я прагну всім серцем писати
рядки що душі торкнуться
Тоді та не зможе мовчати
Хоч фортеці високі зведуться.
Мури із болю й страждання
Кордон між нами двома
Та чи буде сильнішим кохання
Що марить над нами усіма
сильнішим за нерозуміння
яке розділяло близьких
В глибині міцно спало терпіння
І тобі його бракує на всіх.
Моцно, ви фест файна. 
