Знов журавлі подалися у мандри…
Але куди ж? В які світи незнані?
Туди.., де квітнуть диво-олеандри
І в'ються оксамитові ліани,
Де височіють горді кипариси,
Оливами буяють низовини -
А шлях важкий…
Через лимани, миси,
Сухі пустелі, снігові вершини...
І, подолавши кілометри-милі,
На райський острів журавлі прилинуть:
Купатимуться у шовкових хвилях,
Ходитимуть по берегах з бурштину.
Та…
серденько все ж буде пам'ятати
Куточок, де дитинство вирувало.
Де стелиться чебрець і пахне м'ята,
Де бавилися, мріяли, зростали…
І знов зберуться журавлі у мандри…
Їм стежку вкажуть зорі та сузір'я.
І заквітують на душі троянди,
Як прилетять до рідного подвір'я!