Спустився вечір п’ятниці страсної.
Запалю свічку, в смутку помолюсь.
За вчинені гріхи душі людської
Прийняв страждання Божий Син Ісус.
В годину, як Ісуса розіп’яли,
В ту мить й до смерті самої Йогó
Знамення сталось, темрява настала,
Гріховний світ пітьмою затягло.
Творець страждає? Хтось промовив в слух
Чи світ руйнується? Ті думи непрості..
Схиливши голову, Отцю віддав свій дух
Спаситель світу, розіп’ятий на хресті.
І землетрус тоді струсив Єрусалим
Завіса в храмі навпіл розідралась
«Воістину, що то був Божий Син» -
Сказали воїни на те, що відбувалось.
Він був похований, а за два дні воскрес,
Сидить праворуч Господа Отця.
Прийде зо славою судити із небес
І його Царству не послідує кінця.
…
Цілую хрестик, свій на грудях оберіг,
Немов торкаюся болючих ран Христа.
Помилуй Господи, прости усякий гріх,
Прийми молитву, що нашіптують вуста.
Молюсь на образ твій, захований в душі,
Тривожно в вечір цей горить свіча моя
І сльози капають, немов з небес дощі.
У тебе вірую, завжди з тобою я.