Я все життя ходив по лезу,
Без почуттів втрачав себе,
Не мав в душі про те і гадки,
Що час назустріч не іде…
Коли саджав в садку дерева,
То прокладав судьбі шляхи.
Коли з’явилася сокира –
З’явилися в душі гріхи.
Я марнував роки безцінні,
Вони мене кудись несли...
В очах ховається питання –
Я сам собі в’язав вузли?
_______
Але, нажаль, не повернуться
Минулого мої сліди.
За все життя відповідаю!
І з цим в душі я буду йти...
2015
