Захворів я, куме, дуже:
Скіглить в ранах горло.
Ну а тіло, ой,мій друже,
Хтось пом’яв у жорнах.
Телевізор не дивлюся,
Комп – теж не цікавий.
Ніжністю не вабить Люся,
Не їм, не п’ю каву.
Кумчик вислухав промову,
Щось з кишені витіг
І настоєчку фірмову
Пропонує випить.
В руку тиче цибулину
Каже, треба з’їсти,
Я, чомусь, ковтаю слину,
Намагаюсь сісти.
Випив чарку, потім другу,
Зжер усю цибулю.
Враз зловісну ту недугу
Закрутило в дулю.
Байка ця не має драми,
(Коліки та болі).
Та за дружбу поміж нами
Досі вдячний долі.
сурові рєалії...
Життєво... 
