Світлій пам'яті дружини Вірі Павлівні
Віддана душа у щирості кохання
Вже дев’ять днів літає поміж нас
Ятрить ще свіжа і болюча рана
В скупих, по – чоловічому, сльозах.
Вдень сам не свій, а ніч в кошмарах,
Хоч вже співають пісні солов’ї,
Розмай травневий і весняні чари -
Без тебе пусто, тоскно на землі.
Відволіктись, щоб душу не тривожить,
Полегшити їй перший цей етап освоїть
В Небесне Царство, де їй ще належить
Попасти в рай чи заслужить спокою.
Родина за столом, в церквах сорокоуст,
Свічки, лампадка, фото та ікони,
Твій погляд, посмішка й ні пари з вуст
А вже звучать нам поминальні дзвони.
У Час Бика піднявся місяць повний
Й холодним світлом землю всю залив.
Земне життя пройшло щасливо і жертовно,
Життя небесне поки душу не зустріло…
Доба дев’ята шлях свій завершила
А світлий образ у душі не в’яне,
Між нами стала вже сира могила,
Любов і пам'ять вічні поміж нами.
10.05. 2017р., Київ
