Яким він буде – ранок без війни?
Як важко уявити це сьогодні.
Його не стрінуть воїни-сини,
Що відійшли у небеса Господні.
Заплачуть гірко, тужно матері,
Ніхто їм не поверне уже сина.
Не злікувати їх на вівтарі,
Чи не забуде жертву цю країна?
Скалічені у цій війні навік
Бої згадають і ридання мами,
Що до війни, як всі, був чоловік
Із дужими руками і ногами.
А у окопах - на передовій,
Згадають усіх друзів-побратимів
І нагадає пам*яті сувій
Пекельне літо і червоні зими.
І кулаком гартованим в боях
Сльозу змахнуть гірку і накипілу,
Не побажають, щоб ніколи й в снах
Війна прийти на землю не посміла.
04.02. 2017р. Надія Таршин
Вони нам жити не дадуть... Рашисти гірші фашистів, для них законів немає...
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Віталію, поки що не дадуть, але ми їх переможемо все одно, от і ще один сусід почав прозрівати, це я за Білорусію. Як мій онук каже: Дух у нас сильніший ніж у них.
Війна на Сході вже так затягнулася, що аж не віриться в те, що мирний день нарешті настане... Вороги знекровили Схід, тепер він, як пухлина на тілі України... І невідомо, чи не пустить вона метастази. Надія на Бога. Щемно...
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Наталю, знекровили Схід, але і радикальний процес розділення там відбувся. Я бачила прифронтові села, де День села святкують у національному одязі і це зовсім біля лінії фронту. Ті що побачили усі ці жахи я думаю у великій мірі протверезіли, а от що робиться на нашій Західній Україні мене вразило влітку цього року до глибини душі. Була на Рівненщині, коли починаю розповідати про війну, то на мене дивляться, як на динозавра. Життя іде звичним порядком, уже звикли, майже не допомагають, продовжують ходити молитися до московського попа. Слухають шансон, підступний план гібридної війни сусіда-агресора втілено на 100%.
На жаль, не скоро він настане. Хотілося б, щоб він настав завтра. Та судячи з подій, так просто Росія не відступиться. Бо без України вона ніхто. Колись цей ранок неодмінно настане, Але скільки ще проллється гірких сліз.
Надія Таршин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам. Ворог, Ваша правда, хижий і підступний, але ранок цей буде.