Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: mavlail: Пророк. Глава п’ята - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ grower, 04.12.2016 - 13:51
"пророку, пророче" кличний відмінок; "тобою засушений" – сучасний канцеляризм, абсурд
«кличний відмінок» ми вже з’ясували з Вами… не будемо повторюватись. Щодо «"тобою засушений" – сучасний канцеляризм, абсурд». Так воно і є. В поемі «Сон» Тарас Григорович в цей момент летів над Петербургом, і побачивши царя та царицю, ось що написав:
«…аж ось і сам, Високий, сердитий, Виступає; обок його Цариця-небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога, Та ще, на лихо, сердешне Хита головою». Тарас Григорович застосував канцеляризм навмисно, щоб підкреслити, де він перебуває. Гровере, Ви розумна і непогана людина, тому Ви зрозумієте мою пораду: будь ласка уважно прочитайте Тараса Григоровича Шевченка… без знання віршів нашого Пророка неможливо зрозуміти велич української поезії.
ні, то я недосить деталізував. мова про звороти ( їх можна назвати псевдопасивними ), в яких сам діяч ( об'єкт, підмет по суті, якщо казати в категоріях граматики ) виступає ніби знаряддям чужої волі: "тобою". звичайне в живій мові "ти засушив". а "зроблено чимось" кажуть, наприклад, про знаряддя праці: "скопано лопатою", "написано пером", "заметене віником". не "заметено мною", а "заметено віником, а замітав я сам"
|
|
|