Стояв собі
Паралелепіпед
Перенесений
З чужого сну на п'ятницю
Стояв і мріяв
Паралелепіпед
Стати маленьким жертовником
Звиватись під краплями
Пари нещадної
Підставляти хребет
Під чужі сорочки
Смакуючи подих
Твоїх колін
Що з сніговим хрустом
Спускаються долі.
Він згоден темніти
Й смиренно чекати
Допоки не звієш
Пилинок навалу
Із тріщин його свідомості.
В паралелепіпеда
Була дружина жреців
Що теж слухняно
Вкривала округлими
Ногами своїми
Губи скляних посудин
У кожного власна шапочка
По-сонному іграшкова
Бо Ти створила цю армію
І Ти головним зробила
Паралелепіпед
Його фіолетові думи
Його лялькове військо
І їх побутова буденність
Слугують лиш для одного:
В подяку за плинне буття
І душі від Тебе породжені
Молитви їхньої німоти
Про затишок Твій замовлені.
