|
Серед сотні людей, поміж тисячі лиць,
У відтінку очей,з глибиною зіниць,
Я спіймала свій блік у смарагдах твоїх,
Часом втратився лік, ти у мріях моїх...
Образ твій бачу в снах, щось шепоче мені,
Легкий сміх на устах,б’є промінням в тіні,
Граєш ритмом душі ніжно-лагідний звук,
Відтепер не чужі,ти тепло моїх рук…
Так приходиш щодня, крок за кроком лиша
З серця спала броня, за тобою руша,
Розтопив грубий лід, пелюстками покрив,
Я готова йти вслід,лиш би ти попросив…
Не самотня вже я,не загублений шлях,
Є частинка моя, що приходила в снах,
Погляд бачить одну і одного вона,
Не пірна в глибину, не торкаючись дна…
Так буває в житті, любов пошепки йде,
Спалах вибуху миті, назавжди увійде,
Все реальним стає,- все омріяне явним,
Грубий лід розтає, сон не завжди уявний…
ID:
690426
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 23.09.2016 21:52:30
© дата внесення змiн: 23.09.2016 21:52:30
автор: Наталя Воронка
Вкажіть причину вашої скарги
|
