Серед ніжної блакиті,
пливуть хмари попелясті.
Наче блиском яблука налиті.
А у неї пасма хвилясті.
Серед хмар тих попелястих,
Одну її лиш бачив.
А в очах отих прекрасних,
Якусь іскру собі зазначив.
Серед ніжної блакиті,
її постать промениться.
І саме тут, цієї миті,
Його серце аж іскриться.
Мов в любові його серце,
Топиться із кожним днем.
А прозоре те озерце,
Тушить байдужим вогнем.
