Це забирає в тебе все до крихти:
свідомість, розум, нерви, душу, тіло,
і зовсім скоро у тобі затихне
маленьке серце, що ледь чутно билось.
І вітер стре тебе з лиця планети,
як стерся із твого лиця рум'янець,
і не дізнається ніхто те, як ти, де ти,
а співчутливо й жалібно пом'яне.
Ти станеш темна, чорна, наче смерть,
а ще пізніш - прозора й невагома,
повідкидаєш всі надії геть -
і зникнеш під колесами вагона.
