Як іноді не хочеться нічого…
Ніщо не думать, ні за що не перейматись.
Бувають миті стану отакого,
Коли ти просто хочеш зупинятись.
Ти зупиняєшся, і в се навколо тебе.
І ти володар простору із часом.
Ти забуваєш про свої потреби,
І про обов’язки, хоч їх у тебе маса.
Ти опиняєшся неначе в світі спокою,
Відпочивають голова і серце.
Ти почуваєшся душею одинокою,
Завис у невагомості, здається
А за туманом знов видніються будинки.
Ти повертаєшся, і треба далі жити,
Вже час виходити з придуманого світу.
Твоя маршрутка під’їжджає до зупинки…
