Вона сиділа зовсім гола,
Вона тремтіла від думок,
А кидало і в жар і в холод:
Злетіло серце із гайок.
Це вибух тиші, гра на скрипці
Із сивих струн-аксонів тінь,
Це регіт пекла, бурі щипці,
Іржею вкриті від видінь
Про неземне кохання - вирій,
Злотаву старість двоєдину,
Нажиту клаптиками віри
Із злитих душ в одну до згину.
Марево. Бруд, тупа розпута,
Кров, пальці, найглухіший кут.
Цілунок злості - слабкість скута,
Вона танцює в ватрі смут.
Погляд у простір, очі дикі,
Обійми розпачу й жалю.
Мов збожеволівши навіки,
Два тіла віддались вогню.
Дівча сиділо зовсім голе,
Дівча тремтіло від думок -
Хлопча було на диво кволе,
Щоб зупинити сліз струмок.
