Самотність-це не жах природи,
А дар,який дається не усім,
Він кращий за усі людські блаженства,
Од котрих з голови ітиме дим.
Особам характерна влада грошей,
Лизатимуть і цілуватимуть до ніг,
Потрапивши в полон чарівной вроди,
Не зможуть далі шлях свій малювати.
Самотнім людям треба лиш копійка,
Кохання не дано відчути скрізь,
І тільки деякі частинки тіла,
Почують щирість теплих слів.
Та інколи бажання закортиться,
У іншому покликанні шукати,
Здаватиметься,що тобі потрібно,
Лише заради когось існувати.
Всесвітній розум раптом стане,
Сестрою рідною і другом,
Захочеш повний дім турботи,
Зимою з кимось каву попивать.