Після чергового шторму знову лежиш на березі.
Хвиль морських сіль буде тебе лікувати.
Начисто порвані всі надії вітрила,
Намертво сплутані всі рятівні канати.
Але без моря пізно, без моря уже не треба!
Забути, що існували вітрила, до біса канати!
Ти його риба, впіймана чи покарана.
Зібрати всі сили й одразу пірнати, пірнати!
Знову в море, що вічно калічить.
Вмреш на березі... Точно вмреш!
Між його благодаттю і люттю єдина мить,
І лише миттю тією живеш.