Так далеко літає вітер,
так високо світить сонце,
зів'яли у вазі забуті квіти,
а хто ж їх приносив? Хто це?
Хто посмів вітер зловити?
Хто сонце засвітив?
Хто намагався полюбити,
і так болісно в серці насмітив?
Я не пам'ятаю хто,
не пам'ятаю цей сон..
пролетіло, мабуть, років сто,
мабуть, все розтануло росою..
Мабуть хтось, прийшовши, пішов,
хтось чужий це був,
він тут нічого не знайшов,
бо тут нічого не губив..
Для чого ж приходив?
Кому носив квіти?
І залишив за собою сліди,
йдучи по яких можна згоріти..
