|
Вона не пише вірші, не цитує Ахматову, не любить вино, не вважає мене найкращим другом. Вона заварює літрами зелений чай, від нудьги передивляється американські комедії, вважає, що шкідливо курити й неодмінно потрібно змінювати щось у житті. Вона мріє про осінь, коли на вулиці літо, на кожне питання має безліч відповідей, слухає новинки музики, прокидається коли заманеться й дивується від людської природи. З нею неможливо спокійно спілкуватись, не переходити на крик та витрачання резерву нервових клітин, не можна дивитись їй в очі, бо це відлякує цю своєрідну дивачку. З нею так добре, спокійно й комфортно, без неї – ніяково, неприємно й совісно. Поряд я не ідеальний, але живу, як живу: за її невагомі думки, легші за пару пір’їнок, готовий дозволити зав’язати петлю на шиї ніжними дівочими руками. Вона ображається за всяких дурниць, робить слонів з дуже маленьких мух, говорить прямо, що думає та відчуває. Мені б тільки дихати й любуватись тобою, нічого більше не треба, з розуму зійти, тріснути, загорітися, вибухнути, розчинитися, злягти, а потім знову й знову відроджуватись з попелу, наче диво-фенікс, й розуміти, що ти створена тільки для мене...
Передайте ій при нагоді, що живий і не збираюсь вмирати, щоб не хвилювалась, спокійно рахувала овець перед сном, що пам'ятаю всі солодкі цілунки, відтінок темних очей, що все мною сказане вчора вночі – дурниці.
ID:
566122
Рубрика: Проза
дата надходження: 12.03.2015 16:57:51
© дата внесення змiн: 12.03.2015 16:57:51
автор: Незайманий займенник
Вкажіть причину вашої скарги
|
