Мій чай давно вже остиг,
Ввібравши всі мрії дівочі,
А сонячний день ще не встиг
Прийти на зміну до ночі.
І місячний промінь упав
У чашку, де листячко м’яти,
У «зайчиках» теплих купав,
Щоб у танку закружляти.
Мої світанкові пісні
Колишуть фіранку прозору.
Ви знаєте, як навесні
Виблискують вранішні зорі?
Я кожну хочу обійнять,
Я їм посміхаюсь привітно.
Вони всі так тепло блищать
Як в ріднім гаю жовті квіти.
Я навіть кліпнути боюсь,
Боюсь пропустити ці чари,
І палко до Бога молюсь,
Щоб сонечко вийшло крізь хмари.
