Мене покидає спокій, віра і воля,
Розбивається сон об дедлайнів гострий зруб,
Я хочу, щоб моя заблукала в метро доля
Перетнулась невчасно із лінією твоїх губ.
Не зважай на розтягнений светр – мене розривали,
В різні боки тягнули, хотіли лишити слід,
Забрати на пам’ять шматок й перекрити канали,
За будь-яку ціну розбити і щит, і лід.
Шкутильгаю – не має великого значення,
Спотикалась болючою гулею на нозі.
Я у кожному вперто шукала своє призначення,
А вони – всього на-всього сиділи на ланцюзі…
Я вже загубила слід у підземних каналах,
Де потоками люди, і мрії, і всі думки…
Де шукати тебе – я ніколи цього не знала.
Збий зі шляху мене, доторкнися лиш до руки!
