|
Суботньої ночі на мості над Северн, Сьюзі зустріла чоловіка своєї мрії. Він був стильно вдягнений, з темним кудрявим волоссям, яскравою шапкою й маленькою борідкою. Опустивши стривожений й засмучений погляд, він невпевнено рухався їй назустріч, приспівуючи пісню гурту Beatles й штовхаючи сніг ногами. В тишині вони раптово зустрілись поглядами й забули про обов’язки, сумніви, самотність, про холодну зимову ніч, фільм на загрузці, тепле ліжко й каву на столі.
Розмова зав’язалась скоро, тем виявилось більше, аніж снігу у Лондоні, але раптово незнайомець випалив, що вскочив у халепу, і якщо вона не заперечує, то йому не потрібна компанія, він хоче продовжити свій шлях далі. Дивно, але в будь-якій іншій ситуації Сьюзі би плюнула на цього крижаного негідника, а тут вона схопила його за руку й промовила:
– Залишися зі мною, прошу…
Дивовижно, але саме ці слова викликали неймовірні емоції у хлопця, який давно вже не почувався потрібним, цікавим та необхідним. Від неї віяло таким ніжним домашнім теплом, що все інше здавалося дешевою драмою, а всі інші – бутафорними ляльками. Юнак зрозумів, що ця незнайомка була варта того, щоб пропустити концерт улюбленої групи, якого чекаєш кілька років, варта того, щоб відмовитись він навколосвітньої подорожі, від відпустки, найсмачнішого десерту, варта неба й зірок, життя та смерті.
Прощаючись на станції Темпл ці двоє незнайомих, але таких вже рідних людей, зрозуміли, що світ поставив їх на коліна перед власною долею, що ними керує тваринний магнетизм й буремні почуття. Сьюзі притискає хлопця до стіни, обпікає пекельно-солодким поцілунком, і раптово, він починає їй довіряти. Йому не варто кохати невідоме дівчисько, бо це не принесе нічого, окрім нестерпного болю. Але з кожною її посмішкою, з кожним торканням, обійманням чи цілуванням він ставав заядлим мазохістом…
ID:
522275
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.09.2014 22:00:46
© дата внесення змiн: 09.12.2014 00:17:51
автор: Незайманий займенник
Вкажіть причину вашої скарги
|
