Це був дивний союз студентки і масажиста.
Щоранку вони розходились по різних частинах міста, але завжди зустрічались у спільній оселі, у своєму панемі, Космосі, де вирував солонуватий запах цунамі й дрейфували емоційні хвилі кохання.
Робота його полягала у тому, щоб торкатися різних людей (будь то модель із обкладинки журналу для дорослих чи гарячий арабський шейх), приносити задоволення та розслабляти східним чи шведським масажем. Після тяжкого робочого дня, він повертався з посмішкою на обличчі до своєї студентки, яка зустрічала медовими обіймами й такими ж солодкими поцілунками. Вона годувала цього роботягу смачною вечерею й розмовами про курсовий проект, роман однокурсників й халепу, що сталася з нею під час пари. Він перетравлював їжу, а розмови не слухав. Він насолоджувався голосом своєї зразкової студентки, її ніжною й лінивою манерою висловлювати думки, що одного разу йому захотілось вскочити з крісла й записати цей монолог до свого блокноту. Щоразу вивчав її наче Таємну кімнату, де відсутні вікна й зламано ключ у замку. Щоразу викарбовував у пам’яті риси її витонченого обличчя, але забував при кожному погляді великих карих очей у душу. Щоразу бажав заволодіти нею, привласнити чи приватизувати, але її тіло, талія, нерви такі ж несамовиті та неконтрольовані, як потік лайливих слів під час чергової сварки від ревності.
Одного травневого ранку, лежачи у тепло-молочному ліжку, повільно й нахабно, вона запитала про наболіле…
– Чому ти зараз зі мною? Маючи такий асортимент реклами дівочого тіла, ти поруч зі мною, тримаєш мої знервовані пальці й слухаєш ламкі питання шизофренічки? Ти ж днями торкаєшся різних ключиць, пестиш засмаглі талії, лапаєш за пружні сідниці. Ти ж вдихаєш запахи дівочої амбри, немов персональний чумний парфумер, вимальовуєш абстрактні візерунки по їх шовковистих тілах, береш аналізи ефірних масел із крові. Ти ж тільки клацни пальцями й до тебе потягнуться сотні телиць, які будуть ладні на все, аби втратити свідомість під час ночі кохання чи вчепитися зубами об твоє зап’ястя.
– Знаєш, люба, я ніколи не торкався кращого тіла, аніж у тебе…
Незайманий займенник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цим твором я й хотіла показати дівчатам, що не треба мучати себе нотками ревності: якщо чоловік при будь-яких обставинах залишається поряд з вами, то він вас любить!
Гарно, зацікавило від першого і до останнього рядка.
