І поки мудрі дяді й тьоті
міркую, як нам воювать.
Мале дитя з лицем в скорботі...
До батька всі думки летять.
Щоб все згадати як він прийде.
Щоб все йому розповісти.
Куди і скільки раз поїдем...
Які прочитані казки.
-Матусю, мамочко, ще довго?..
Чому мовчиш ти, як німа?..
Та в відпові лише три слова,
вже більше БАТЬКА В НАС НЕМА...
-Це ж як матусю, та що сталось?..
Татусю, таточку, не йди!!!
Отак й дитинство обірвалось...
І думка в пропасть, в нікуди...
Таж поміркуймо всі дорослі,
як нам всім краще далі жить...
Якщо приходиться ДИТИНІ,
свойого БАТЬКА хоронить.
01 07 2014 рік
Вийшли сльози. Боляче. Дитинство повинно бути щасливим та безхмарним - без батька воно таким вже не буде. Смерть, чиєю б вона не була, взагалі, нічого, окрім сліз та страждання, не приносить
Наталя Боднарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00