І що тепер?
Є день. Неділя.
А я дивлюся на весілля.
Весілля чиєсь, не моє.
Не моє , і не твоє.
Чекаю довго. Де ти є?
Скучаю, думаю і мрію.
Від тих думок божеволію.
Я мрію також, як і ти
Щоб справжнє щастя
В дім наш принести.
Таке маленьке, крихітне, смішне
Можливо, навіть, не одне…
Тебе чекаю. Де ти є?
Щоб з чудом тим в садку гуляти
Щоб в домі завжди було свято
Сміялись, бігали, кричали
Нас «мама» й «тато» називали
Коли і де все це буде?
Я довго-довго жду тебе…
P.S: Тобі, єдиному
