|
Ти готова бігти на допомогу всім зневіреним і душевно хворим, лікувати їх ніжними словами підтримки, латати серцеві рани поглядом чи ледь відчутним дотиком дівочої руки. Ти не боїшся ані грози, буревію чи хрусту вогню, не заблукаєш, не втонеш, не плакатимеш, якщо забажаєш. Ти надзвичайна, карколомна, моя найтендітніша залізна леді. Тренуєшся кожного дня, аби взяти золото у боротьбі наді мною, готуєш черговий нокдаун, продовжуєш бити після удару гонгу й свистка рефері. Будь ласка, крихітко, допоможи мені. Я задихаюсь від ніжності, топлюся від непристойних думок, уявляю, як стискаю тебе у своїх грубих чоловічих обіймах. Ммм, мені важко з тобою такою впевненою. Пихата, нагла, грайлива, моя вітряна, розпущена красуня. Знаю, що не підходимо один одному, але ця хімія нашої шкіри притягує, збуджує та хвилює, мов апогея улюбленої книги. Хочу чіпати твоє волосся, стискати його в своїх долонях, хвататись в поривах миттєвої пристрасті, цілувати розпеченими вустами, вдихати й видихати його запах. Від тебе не втечеш, і це головна проблема. Дозволь керувати, віддайся мені, підкорися, я ж знаю, що ти цього хочеш. Знімай помаранчеве плаття, дай відчути на смак своє тіло, вигинайся, кричи, дряпай спину… О Боже, крихітко, ти зводиш мене з розуму! Шия, вушко, груди. І знову, і знову, і знову… Будь ласка, будь завжди слабкою...
ID:
465648
Рубрика: Проза
дата надходження: 12.12.2013 16:29:22
© дата внесення змiн: 12.12.2013 16:32:43
автор: Незайманий займенник
Вкажіть причину вашої скарги
|