Ми один одного часто судимо…
Не розібравшись зі всім до кінця…
Бо знаєм точно…такими не будемо…
І не жалієм дурного слівця.
На когось дивимся ми найчастіше…
Але при цьому про себе забувши.
За себе чомусь все шукаємо гірших.
При тому свої всі гріхи проминувши.
Чому люди стали жорстокими?
І немає довіри ніде?
І розмови стали короткими…
На допомогу ніхто не прийде…
Зараз мало кругом доброти…
Всі чекають від неї підстави…
І немає в душах красоти…
Бо вона вже зачахла й пов яла….
Ми людей із життя викидаєм…
Мов якесь непотрібне сміття…
Про важливий факт забуваєм…
Що в людей цих є ще серця.
Після того вони розбивають…
Мрії інших і їхні серця.
І вже тих без сердець залишають…
Тому певно немає кінця.
Люди зараз зраджують брешуть …
Чи то іншим чи то собі…
І цей список далеко не весь ще..…
Кожен правила знає свої..
По різному люди впливають…
Бо різна у всіх душа…
У одних вона світла й навчає.
А у других темна й гнила.
