Життя
Букет акросонетів
(п'ятий з п'ятнадцяти)
Енергію тих, вищих, силХтось мав мені якось віддати...
Бабусі Бог це доручив -
Аби вона була, як мати.
Бувало всяке...Часто я
Удома чи в лікарні хвора...
Сонце-бабуся скрізь моя -
Ішли літа ...День-ніч все поряд.
Жевріє спогад найтепліший...
На фото лиш тумани згадок-
Етап життя...І крихти правди...
Минулого безцінні кроки,
Але і їх стирають роки...
Є суть у всім...А ми всі грішні...
я свою любу і кохану бабцю до сих пір так і називаю (і вважаю) янголом во плоті... все життя хотіла бути на неї схожою, але - я не така...)))
мама називала мене "бабціним снопиком"... мала на увазі, що бабця мене "в Бога вірити" навчили... вони не те щоб учили - самі вірили чистосердечно, а я вірила їм...
гарний вірш Ваш, пані zazemlena...
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я теж була бабціна...дякую за розуміння і підтримку