Сьогодні я вас познайомлю
З цікавим звіром безумовно.
У рудій шубі він гуляє
І правду всім розповідає.
Ви скажете: «Хто то такий,
Правдивий звір та ще й рудий?»
Лисиця звати цього звіра.
А ви мені: «Та ми не вірим.
Та де ж ви бачили, щоб завжди
Лисиця говорила правду.
Ми добре знаємо лукаву
І кожну її лиху справу.
Вона під носом в нас усіх
Може курей украсти міх.
У неї брат є лис Микита,
Не раз спина його побита».
А от і ні - скажу я вам,
Повірте ви моїм словам.
Бувають різні в світі звірі:
І злі, і хитрі, але в мирі
Зростають вони дуже щирі.
Навіщо зло робити їм,
Коли у них є власний дім
І їжа є у тому домі.
Звичайно підлості нікому
Не заподіє такий звір,
Не побіжить у чужий двір.
А от коли вони голодні,
Невідпочивші і холодні,
То змушені вже хитрувати,
Аби шматок собі урвати.
А коли ще й голодні діти…
Хіба ж буде мати сидіти?
Чекати мани із небес…
Вона ж бо знає, що чудес
У світі нашім не буває.
Хто про дітей її подбає,
Як не вона? Й тому за мить
У перший двір вона біжить.
За їжею для діточок,
Аби вхопити хоч шматок.
А коли вдасться, то багато
Прагне шматочків назбирати.
А ми її женем охоче,
Не зазирнувши в бідні очі.
Якщо ми добрі, то чому
Не відненсем їжі тому,
Хто її конче потребує?
Та вміло бідних критикуєм.
