5
Минали дні, за ними тижні,
Іванко був увесь в трудах,
тягав добро, та от біда,
Московський цар став зовсім хижий.
почав Іванко розуміть,
що не вспіває він все рівно
добро, вже майже свОє крівне
з комори стирить в одну мить.
„От, клята курво Рапунцель!” –
Іванко думав – „Неуявно:
з-за Її походеньок п*яних
впаду я у багно лицем !”
Була та дума дуже вАжка.
Аж якось єсаул Пшоно
зайшов у гості до Іванка
пограть під пиво в доміно.
Із часом доміно набридло.
Тоді, щоб зовсім не скунять,
і не набить сусідам рило, -
загАдки стали задавать.
Пшоно боявсь, що як Іванко,
бува, загадку не вгада, -
порве і морду, й вишиванку.
ЗагАдка має буть проста.
Тож найпростішу небилицю
задав, що можна уявить:
„Сидить девиця у темниці, -
коса на вулицю висить”.
Всі знають те, що то є морква.
Іванко ж був в думках своїх,
і випадково раптом бовкнув:
„то Рапунцель!” – і знов затих.
А єсаул запав у ступор.
Що поробить? Сказать „не прав?”
Щоби Іванко йОму дупу
на хрест німецький розірвав?
Такого допустить не можна.
Поки Іванко у думках,
Пшоно кобилу розтреножив,
в сідло стрибнув і поскакав.
Послав накази всім заставам
(жисть на кону, кінець кінцем):
„Всім ахтунг ! Гвалт ! Державна зрада!
Схопити леді Рапунцель!”
Держава вся - догОри дригом...
на стежках лісових – ОМОН...
Схопили Леді, на налигач –
і притягли в найближчий схрон.
„Товариш Єсаул, скажіте,
чим винна я? Не доберу,
за що це ви мене в*яжіте?
Я зараз у тюрмі помру!”
Та єсаул Пшоно у чвари,
ще й без потреби, лізть не звик.
„Печерський вовк тобі товариш!” –
він відповів і хутко зник.
Та перед тим, як дременути,
з Печерським вовком „тет-а-тет”
він встиг слівцем перекиднутись,
тож вовк зумів утямить „тренд”.
І стало зрозуміло вовку:
як буде раптом щось не так,
як у Івановій промовці –
то буде вовк на небесах.
Тож, як Іван розвіяв думи
із благородного чола,
та знов до справ державних сумно,
але велично почвалав,
щоб тирить із комори знову -
вже стало все, як він обмовивсь:
Стоїть у Харкові в*язниця,
в темниці там сидить дівиця,
а у дівиці є коса,
що геть на вулицю звиса.
Ну, й смішно ж ви пишете, Ігор, право. Браво-браво. Треба поеми Ваші - прямо в підручники
Rukosh відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую
В підручники - не треба
Сподіваюся, що події, тут описані, минуться настільки швидко, що згадувати іх у підручниках по історії буде не варто.
Про підручники з літератури взагалі мовчу, тут є багацько талановитих поетів, от хоч би й Ви, Ліночко
