Як жаль що не художник я
Як жаль що я лише поет
Як жаль що не зумію я
Намалювати фарбами прекрасний твій портрет
Не зміг би навіть сам да Вінчі
Перенести на полотно оту красу
Ті неземні чудові карі очі
Що блиском скидують на вранішню росу
Ті брови чорні наче нічка
Які чарують виглядом своїм
Не можу відвести очей , як річка
Ведуть мене в прекрасний світ , я вірю їм
Я знаю там мене ти не покинеш
Бо там будем лиш Я і Ти
До тебе я , і ти до мене линеш
І не пізнаємо ніколи більше самоти
Там будем лише ти і я й КОХАННЯ
Не зрадимо ніколи більше ми йому
Здійсняться всі наші бажання
Повір КОХАНА слову моєму.
