КОРАБЕЛЬ
Несеться океаном корабель.
Неповторно, граціозно – тендітно,
Немов каскади скель.
Розтинає поверхню блакитну.
А на зустріч величні хвилі
Б'ються і б'ються о борт корабля.
Там, за кормою, береги милі,
Що їх уже не видно здаля.
А ти стоїш і вітер свіжий
В твоє обличчя б'є і б'є.
Десь там ти щойно залишив
Давно шукане щастя своє.
Несеться океаном корабель
Неповторно, граціозно – тендітно.
Немов каскади скель
Розтинає поверхню блакитну.
В каюті сміх і келихів дзвін.
Твій наречений і коло родини.
У тебе стільки сталося змін
За якісь там лічені години.
Ти прагнула іншого життя,
В чудовій роботі натхненного.
А тепер що? Каяття?
Ти вже прагнеш буденного?
Несеться океаном корабель.
Неповторно, граціозно – тендітно.
Немов каскади скель.
Розтинає поверхню блакитну.
І кожна людина має проблеми.
Той скоїв злочин, а того лікують.
Того не кохають, а той вирішує дилеми.
Той шукає земних утіх,
А того дуже душить сміх,
Та всіх об'єднує одне – пливуть.
А на містку капітан сивочолий
Шлях визначає по блідих зірках.
Цей корабель по наказу очолив.
Долі людські тепер в його руках.
Несеться океаном корабель.
Неповторно, граціозно – тендітно,
Немов каскади скель
Розтинає поверхню блакитну.
Мчить крізь туманний серпанок.
Мчить цілий день, і ніч, і ранок…
/ березень 1998 /
