Холодно на серці, умерли почуття,
Заліта метелиця у моє життя,
Сніг запорошує стежку і виски,
Згадують минуле зім'яті листки.
У дворі метелиця стука до вікна
В душу снігом стелиться у цю ніч вона,
Білий сніг лягає на тривожні сни,
Що зима гойдає на гілках сосни.
Сосна, як я, самотньо дивиться в пітьму
І проклинає хугу, холод і зиму,
В її кроні вмерли теплі почуття,
Впала завірюха на її життя.
Не журися, подруго, тут біля вікна,
У шибку подивися, ти ж бо не одна,
Не губи надію в зоряні сніги,
Набирися сили, нової снаги.
Відмете метелиця, ці холодні дні,
Із тобою будемо раді ми весні,
Промінь відігріє душу і серця,
Білим сном забудеться, ця хурделиця.
