ТАК ТРАПИЛОСЬ
Холодне ліжко тебе не зігріє
І ніжність в сутінках не подарує.
Твій сон тривожний ніщо не зіпсує –
Немає спогадів й немає більше мрії.
Ти спиш одна – його немає поряд.
Чому, та як? – запитання навіщо.
Він теж один, чи є у нього інша?
Мені байдуже – говорить твій погляд.
Так трапилось, що мрії всі зійшли на “ ні”
І в пустоті тебе ніхто не зачарує,
І одинокості ти щиросердно подаруєш
Прожиті без нікого і без нього дні.
Так трапилось, що біль пройшла,
Що серце вже не йокає при згадках
Коли вві сні про нього бачиш ти загадку.
І вранці ти встаєш без імені в устах.
Так трапилось, що сльози виплакані вже
І що душа чужої ласки не сприймає,
І ти себе щоночі не ламаєш
Щоби відчути пристрасті тепло блаженне.
Так трапилось, що більше ти йому
Не прошепочеш тихо – Надобраніч!
І вечір не іспопелить десяток свіч,
Допоки ви не вляжетесь до сну.
Так трапилось – не шукаєш його риси в людях
І не приходить його образ в нічній тиші,
І серце не рветься в вись, неба вище,
А рівно стукоче на своєму місці – у грудях.
Так трапилось, що ви тепер на Ви
І без тривоги ти навчилась жити,
І безим'янні ночі гіркої самоти
У пам'ять вкарбувались, як забуті сни.
/ осінь – зима 2006 /
́́
