Щоби діти не ходили голодні і голі,
Пішов дядько до фермера працювати в полі.
І господар добре платить, нема що казати,
Ще й зо два мішки картоплі украде до хати.
Тож нічим не переймався. Аж якось в газеті
Прочитав, як два мільйони хтось вкрав у бюджеті.
“От нахаби, - обурився, - що ж то за закони,
Що дозволили злодюзі вкрасти два мільйони.
То для чого ж тоді влада, правосуддя нащо?..”
І не тямить, що, насправді, він нічим не кращий.
Той чиновник у роботі так само завзятий,
Просто на своїй посаді може більше взяти.
І не в розмірі зарплати справа полягає:
Кожен тягне стільки, скільки совість дозволяє.
А щоб совість дозволила два мільйони взяти,
Треба з двох мішків картоплі колись починати.
