День Незалежності, ні, лиш година,
Далі врочистість втрачає всю суть:
Наші діди збудували країну,
Наші внучата країну проп"ють.
Як в дев"яності батьки святкували
Впевнено дивлячись у майбуття.
Плани з туману вони будували
Скріплені вірою в краще життя.
Як святкували у новім столітті
Скромно, проте відчувається дух,
дух, що Вкраїну піднесе у світі,
Дух, що врятує від бід і посух.
Як ми, шановні, святкуємо нині
Мовчки киваючи на прапори,
Та розглядаючи натовп в машині,
Натовп дідів, їхній тихий порив.
Як наші діти будуть святкувати
Не розуміючи, що це за шум?
Хто ж з них згадає Шухевича-брата?
Хмеля? Бандеру? Героїв всіх дум.
Як святкуватимуть наші внучата
День, коли предки здобули ім"я?
Вірно. Ніяк. Вони будуть вмирати,
Смерть, пропиваючи власне життя...
День Незалежності, ні, лиш година,
Далі врочистість втрачає всю суть:
Наші діди збудували країну,
Наші внучата країну проп"ють.
Де прапори Чорноволом пошиті?
Де мідний тризуб Хмельницького? Де?
Де Дух Свободи, де небо і жито?
Все це ніколи ніхто не знайде.
Ми пропиваєм моральне й духовне,
Ми пропиваєм свободу і дух.
Змінюючись і всередині, й ззовні,
В голову злих напускаючи мух.
Мухи не знають Степана Бандеру.
Мухи і знати не хочуть. Джижчать.
Шум в голові все духовне забере,
Шум заставляє усе пропивать.
Прапором вкриті, валяються діти
Бо святкування - для них це бенкет,
В горлі горілка, чого ж не радіти?
Крикнув два рази - і ліг на м"яке.
З прапором бігають наші дівчата.
Хто ж не полюбить природну красу?
Та як стемніє - зависнуть у чаті,
Слухати підуть російську попсу.
День Незалежності, ні, лиш година,
Далі врочистість втрачає всю суть:
Наші діди збудували країну,
Наші внучата країну проп"ють.
