Я живу наче в маренні.. Мене оточують люди, котрі зраджували тисячу разів, але я навчилася прощати! Чи правильно це? Бог говорив: "Прощай!" От я і прощаю... Але чи ватро це чогось, чи потрібно це взагалі?
Одну хвилину ти думаєш, що без вірних друзів неможливо прожити! Але чи є вірні друзі? Це вічне питання тривожить мене всі мої вісімнадцять років! Я віддана комусь! Але чи відданий хтось мені? Кожен перевіряє чесність моїх думок! А чи не помилявся кожен? Якщо щось сказав неправду, це не означає, що збрехав! Це просто слаба самооцінка! Я хотіла кращого, а врешті отримала НІЧОГО!
|
|
