Місячного сяйва давно немає, лише вирвані з душі слова в"їдаються в папір чорнилом. Підходжу до вікна....біло....знову землю вкрило білим... ніби стираючи ...стираючи спогади, які назавжди вкарбувались в пам"яті нотами...сумними акордами....
Завтра знову прокинусь іншою, щодня інша, незрозуміла для себе, для інших-тим більше.Вірити в перемогу над собою?-смішно....марно.
Гострі слова, дії, невпевнені вчинки....бажання....слова що досі змушують посміхатись або ж впадати в депресію....божевільна.
Надто сильно переймати безглуздими речами не можна, все стає ще сіріше, а кольорові фарби закінчились....
колись скажу "досить"....але не сьогодні.
|
|
