Ну ось рік минув. Непомітно так.
я йду до тебе на кладовище з букетом квітів. Жовті троянди, бо вони снилися мені цієї ночі, і ти снилася... А гвоздики, бо так годиться.
ма, я нічого не забула. я бережу усі моменти, коли ми були з тобою. і я прошу пробачення за те, що не вберегла, була неуважною, дурною... я змінилася, але шкода, що це сталося так пізно...
ма, я вчуся жити. я вчуся боротися..
я вже багато знаю, і ще так багато не вмію...
бережи мене і моє щастя, вказуй мені вірний шлях, не залишай одну.
ти отримала цілу вічність. смерть забирає тих, хто втомився жити, або не вартий життя.
не має ні пекла, ні раю. є лише вічність для осмислення власних помилок та вчинків, вчинків оточуючих... і коли людина щось розуміє, вона отримує другу спробу у іншому тілі...
спочивай з миром. тобі так потрібен спокій. а мені - ти...
люблю тебе, рідна моя.
нехай земля тобі буде пухом. память про тебе не згасне ніколи.
|
|
