я просто його втратила.як не дивно,рідну людину. і знову винна сама. нема до кого звернутись. нема кому висказатись,виплакатись і вишмаркатись...та й впринципі, кого то цікавить?! біль просочується крізь дири в душі,тихо,підступно..а я так боюсь його і затикаю ті шпаринки чим попало - сміхом, тряпками, поцілунками і есемесками.
Ніщо не вічно на Землі.Ось і наше кохання пройшло. І без тебе тепер важко засинати,бо твоє надобраніч вже не звучить у слухавці мого мобільного...
ЛЮДИ! хто почує мій німий крик на папері? кого це хвилює,турбує,що серце повільно,зі швидкість 1мм за секунду розривається,тріскає, чи як це ще назвати...
Ай,це просто для мене...щоб потім розуміти...
цінувати треба все, що є, а не те що може бути....
|
|
трактувати почуття до цієї людини... І ви зрозумієте: чи було це кохання чи прив'язаність. 
