Я впав навколішки, лупив кулаками по землі і беззвучно кричав, кричав подумки, кричав серцем.
- хочу відплати ! Хочу відплати !
Вставав, падав --в думках лише "їм не місце на землі. Скільки горя принесли ці душогуби!"
Обійняв чималого каменя і див на нього свої гіркі, справедливі сльози. Потім знову кричав і бив головою об камінь, залишаючи на ньому криваві сліди свого горя. Горя за невинно вбитих людей.
Знесилений впав на землю, обійнявши закривавлений камінь.
--хочу помсти, хочу відплати!-- стугоніло в голові.
Окрім цього внутрішнього крику, я відчув якусь вібрацію. Чи то гудів камінь, чи в мене в голові, та, зрештою, байдуже. Можливо я прибив собі памороки, але ця вібрація переходила в шум, а шум в звук. Я лежав без сили у слідах власної крові і розумів що можу ідентифікувати цей звук, що ,без сумніву, походив з камінця, як окремі невиразні слова.
--А я не хочу відплати.--чулося мені.
--Ти знаєш що вони зробили?--подумки кричав я--вбили дитину. Знищити їх усіх! Вони повинні понести покарання!
--І що?--я переконаний що це говорить камінь -- Вбита дитина повернеться?
--Ні ! Але я ненавиджу зло! А вони--зло! Вони повинні бути знищені за те що зробили!
--Всі?
--Всі!
--Ти переконаний що ненавидиш зло?--запитав камінь.
--Ненавиджу! Ненавиджу!
--А коли ти їх знищиш-- це буде злом?
--Це буде зло.
-- Тоді, -- невгавав камінь -- знищивши одне зло ти його заміниш іншим, власного виробництва. А отже зла не стане менше.
--А як же те горе якого вони завдали?! Невже це зійде їм з рук?!
-То ти хочеш помсти?
-- А який ще спосіб є заставити їх не робити лиха?! -- подумки, здається, кричав я.
Наступила довга пауза. Шум в голові . І, нарешті, глибокий голос з камінця, я переконаний що з нього.
-- Люди, люди... Чому ви мислите так примітивно? Чому думаєте про те як відомстити за скоєне, а не про те як попередити скоєння? Невже думаєте що навчите злом добру?
--А іншого виходу немає! --обурився я-- якщо не боротися зі злом його ж методами, то воно продовжуватиме свою темну справу!
--А ви пробували?
І після паузи.
--Є тисячі способів не допустити зла. Скільки з них вивчив ти? Ти хочеш покарати за злі вчинки, замість того щоб усунути можливість їх вчинення. Багато маєте розуму, та мало мудрості . Мудрість-- проста.
Через деякий час я шкандибав, підвівшись, і думка майнула " а, можливо, камінь був правий?"
|
|
