Щось не так. І вже давно. Я б могла бути щасливою. Так, могла! Якби не відчувала душі, докорів сумління, не була вразливою і не мала цього загостреного почуття справедливості. Не страшно відкривати душу, страшно вмерти, коли ніхто не знатиме тебе справжньою. Я думаю: сьогодні мені докоряють не відповідністю соціальних стандартів. Не можна ж бути такою відвертою і водночас вірною, не можна бути доброю, бо це сприймається ,як слабкість чи закоханість. Не можна взагалі так жити. Це викликає різнобічні почуття у людей. А мені зручно. Зручно без омани. Зручно без вдавання порядної, обмотуючи себе капустинням. Тепер я розумію нещасність цього суспільства. Лиш перед смертю вони згадують, що мали Душу.
|
|
